Ісламський лексикон. Ма шаа-Ллаг
- 1. «Ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ اللهُ)
- 2. «Барака–Ллаг» (بَارَكَ اللهُ)
- 3. «Субхана–Ллаг» (سُبْحَانَ اللهُ)
- 4. «Ин шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ)
Хвала Аллагу, до Нього ми звертаємося по допомогу, у Нього просимо вибачення й захисту від зла наших душ і скверни наших справ. Той, кого Аллаг повів правильним шляхом, того ніхто не зможе збити, той же, кого Аллаг зробив заблудлим, того ніхто не наставить на прямий шлях. Свідчимо, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і свідчимо, що Мухаммад - Його раб і посланець.
Зі своєї ласки Аллаг відправив до нас свого Посланця, щоб наставити нас на істину. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) навчив нас різних молитов, слів поминання та прославляння. Також він навчив нас говорити деякі слова в зв'язку з певними обставинами. Ці слова з ласки Аллага полегшені для більшості мусульман, і кожен, хто приходить в Іслам, з легкістю переймає цей новий для нього набір висловів і слів, які, безсумнівно, прикрашають мусульманина.
Які ж прекрасні відмінності, які Аллаг встановив між віруючими Його рабами й невіруючими Його ворогами. Для зв'язування слів невіруючі використовують мерзенні звуки, які важко назвати словами, а віруючі з тією ж метою промовляють слова прославляння Аллага. Це чудово, але мусульманин говорить такі фрази не тільки для зв'язування слів, кожна фраза має свій сенс і говорити їх треба доречно. Також важливу роль відіграє й коректне написання цих фраз на письмі. Не розуміючи їхнього змісту, ми іноді робимо помилки. Не можна сказати, що ці помилки дуже серйозні, але все ж таки. Деякі з цих помилок можна розцінювати як невідповідність Сунні Пророка (мир йому і благословення Аллага), деякі зводяться до того, що мусульманин вимовляє ці прекрасні слова несвідомо, перетворюючи їх на такий собі «мусульманський сленг», а іноді просто говорить їх не до речі.
Наприклад, один мій знайомий почув погану новину й вигукнув: «Субхана-Ллаг!». Його мати здивувалася цим словам і сказала: «Навіщо ти так говориш? Ти радий цьому?» Вона не знала, що саме за таких обставин ці слова й варто вимовляти.
Також згадую, як в коментарях до однієї зі статей кілька читачів, висловлюючи свої позитивні емоції, написали «Маша Аллаг». І у одного з відвідувачів сайту виникло таке запитання: «Скажіть, хто така «Маша» і який стосунок вона має до Аллага?» Хтось скаже, що це запитання поставив кафір (невіруючий), він нічого не розуміє. Але, можливо, цей «кафір» - без п'яти хвилин мусульманин, і подібні вислови викликають у нього подив.
Тому стисло розберемо вислови, які використовуються найчастіше, як їх коректно написати і коли їх доречно говорити.
- 1. «Ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ اللهُ)
Найкраще написати дану фразу саме так, тому що це ближче до арабського оригіналу й подалі від всіляких згадок про «Машу», що, до речі, є спрощеною формою імені Марія. Звичайно, ніхто з мусульман не буде писати вираз «Маша Аллаг» з наміром обожнити діву Марію. Проте мусульманин повинен віддалятися від усього, що може бути витлумачено на користь багатобожжя або знущання з релігії.
В житті Пророка (мир йому і благословення Аллага) був тому приклад. Бажаючи звернутися до нього з питанням, сподвижники говорили «ра'и-на» (راعنا), що дослівно перекладається з арабської як «подбай про нас, доглянь нас», тобто приділи нам увагу, вислухай нас. Іудеї, які жили в Медині, почули, що мусульмани так звертаються до свого Пророка, а їхньою мовою це слово мало погане значення. Коли вони хотіли когось вилаяти, то говорили «ра'ина», що означало: «Гей ти, дурню!» Вони домовилися між собою, що будуть таємно лаяти Пророка (мир йому і благословення Аллага), і почали в його присутності навмисно звертатися до нього саме цим словом, після чого їх розбирав сміх. Коли сподвижник на ім’я Саад ібн Муаз, який був одним з найавторитетніших вождів племені Хазрадж, почув ці слова, він зрозумів, що мають на увазі іудеї, оскільки знав їхню мову. Він сказав їм: «Якщо я ще раз почую, що хтось із вас звертається так до Пророка (мир йому і благословення Аллага), то я відрубаю цій людині голову». Вони заперечили: «А хіба ви самі не кажете ці слова?» Після цього Аллаг послав аят, в якому говориться:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُواْ لاَ تَقُولُواْ رَاعِنَا وَقُولُواْ انظُرْنَا وَاسْمَعُوا ْوَلِلكَافِرِينَ عَذَابٌ أَلِيمٌ
«О ви, які увірували! Не говоріть Пророку: «Доглядай за нами!» (ра’и-на/رَاعِنَا), а говоріть: «Поглянь на нас» (унзур-на/اُنْظُرْنَا) — і слухайте. Невіруючих чекає болісна кара!» (Коран, 2:104).
Віруючим було наказано використовувати інше слово з таким самим змістом «унзур-на» (انظرنا), що дослівно перекладається як «поглянь на нас, подивися, почекай», тобто приділи нам увагу, послухай нас. Таким чином, був закритий прецедент для таємних насмішок і знущань з боку ворогів Аллага та Його Посланця (мир йому і благословення Аллага) [1]. Ця історія говорить нам про те, що віруючий повинен уникати будь-яких слів і термінів, які можуть бути використані невіруючими та безбожниками для насмішок над Ісламом.
Переклад вислову «ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ اللهُ):
Перед цим висловом присутній прихований підмет «газа» (هَذَا) – «Це», і хоча він не вимовляється, але мається на увазі. З його вимовою фраза виглядала б наступним чином «газа ма шаа – Ллаг» (هَذَا مَا شَاءَ اللهُ)
«ма» (مَا) – щось, яке.
«шаа» (شَاءَ) – побажав (дієслово 3-я особа, ч. р., одн.).
«Ллаг» (اللهُ) – ім’я Всевишнього «Аллаг», згідно з правилами арабської мови літера «А» з визначеного артикля «аль» (ال) не вимовляється, якщо їй передує якийсь звук, що і має місце в даному випадку. Тому заголовною літерою в даному випадку стає наступна літера імені Аллага, а отже, згідно з правилами української мови, ми будемо писати її з великої літери.
Щодо літери «м» в слові «ма» (مَا), то її слід писати з великої літери лише у тому випадку, якщо з неї починається речення.
Інколи до вислову «ма шаа-Ллаг» можна додати наступні слова:
«ля куввата ілля бі-Лляг» (لَا قُوَّةَ إِلَّا بِاللَّهِ)
Розберемо, з яких слів складається цей вислів:
«ля» (لَا) — немає
«куввата» (قُوَّةَ) — сили
«ілля» (إِلَّا) — окрім
«бі» (بِـ ) — з (волі), від (когось).
«Лляг» (اللَّهِ) – Аллаг.
Дослівний переклад: «Немає сили, окрім як з Аллагом (від Аллага)».
Це доповнення базується на словах Всевишнього:
وَلَوْلَا إِذْ دَخَلْتَ جَنَّتَكَ قُلْتَ مَا شَاء اللَّهُ لَا قُوَّةَ إِلَّا بِاللَّهِ
«Чому ти, ввійшовши до свого саду, не сказав: «Так побажав Аллаг! (ма шаа–Ллаг/مَا شَاءَ اللهُ) Немає сили, крім як в Аллага! («ля куввата ілля бі-Лляг»/لَا قُوَّةَ إِلَّا بِاللَّهِ)»?» (Коран, 18:39).
Коли говорять фразу «ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ اللهُ)?
Цю фразу доречно говорити, коли людина бачить щось хороше у себе, наприклад, бачить які у неї слухняні й гарні діти, просторий будинок, якісна машина, хороша пам'ять, багато ісламських або мирських знань, добра працьовита дружина, міцне здоров'я, вправні руки тощо. Ці слова доречно сказати тому, що вимовляючи «це те, що побажав Аллаг», людина заперечує значимість своєї ролі в придбанні цього блага та визнає, що все, чим вона володіє, даровано їй Аллагом. Коли раб Аллага визнає милість свого Господа, він віддаляється від зарозумілості, самомилування, самопоклоніння і спонукає себе до вдячності Аллагу.
У сурі «аль-Кагф» («Печера») Аллаг розповідає нам про розмову двох чоловіків: один - заможний і гордовитий, а другий - бідний, але праведний. Праведна людина дорікнула багатію за те, що той не дякує Аллагові за даровані йому багатства. Багатій сказав йому: «Статок мій більший за твій і я маю більше нащадків!». Потім «І він увійшов до свого саду, згрішивши проти самого себе, та сказав: «Я не думаю, що цей сад колись зникне». Праведник намагався напоумити зарозумілого та самовпевненого багатія, і серед його настанов були наступні слова: «Чому ти, ввійшовши до свого саду, не сказав: «Так побажав Аллаг! (ма шаа–Ллаг/مَا شَاءَ اللهُ) Немає сили, крім як в Аллага! («ля куввата ілля бі-Лляг»/لَا قُوَّةَ إِلَّا بِاللَّهِ)»?» (Коран, 18:32-43). Він зробив йому зауваження, чому ти не дякуєш Аллагові, чому, дивлячись на свій сад, ти не згадуєш, що саме Аллаг обдарував тебе своєю щедрістю, чому ти не визнаєш свою потребу у Всевишньому Господові та залежність від Нього? Все, що ти маєш, дано тобі тільки за Його бажанням і з Його ласки. Але багатій відмовлявся визнати милість свого Господа, виявляючи невдячність, і Аллаг знищив його сад, щоб напоумити свого грішного раба. «І згинули плоди його, тож почав ламати він руки собі, шкодуючи про витрачене на сад, підпори якого завалилися. І вигукнув він: «Якби я не додавав Господу рівних!» І не було нікого, хто допоміг би йому замість Аллага, і сам собі він теж не допоміг» (Коран, 18:42-43). Така відплата невдячним в цьому світі, а звіт в Майбутньому житі буде ще суворішим.
Таким же був Карун, багатий і зарозумілий чоловік з народу пророка Муси (мир йому). Ця людина забула про того, хто зробив йому ласку, а все, що було даровано йому, він приписав до заслуг свого знання і багатого досвіду. Праведні одноплемінники закликали його схилитися перед Аллагом, скоритися Йому і визнати Його милість, але Карун сказав: «Це все дано мені завдяки моєму знанню!»(Коран, 28:78). Володарі істинного знання та богобоязливості не полишали спроб напоумити його, але всі їхні намагання не змогли привести до тями це скам’яніле серце, і Аллаг сказав: «Ми звеліли землі поглинути його разом із житлом. У нього не було прихильників, які б могли допомогти йому замість Аллага, і він сам не міг допомогти собі!» (Коран, 28:81).
На противагу цим двом грішникам, пророк Сулейман завжди був вдячний своєму Милостивому Творцеві за його незліченні блага. В Корані описується історія про те, як цариця Сабейська Балкис прибула до пророка та царя Сулеймана з візитом, і він захотів випробувати її, визначити рівень її проникливості та вразити її могутністю Всевишнього Аллага, який обдаровує своїх відданих рабів без ліку. Поки цариця Балкис зі своєю делегацією була в дорозі, її трон, відомий своєю величчю та красою, був за мить перенесений до палацу пророка Сулеймана (мир йому). Побачивши це, Сулейман звернувся до Аллага з вдячністю, визнанням Його милості та усвідомленням, що все це відбувається лише за бажанням, з щедрості та ласки Всевишнього Аллага, він сказав:
هَذَا مِن فَضْلِ رَبِّي لِيَبْلُوَنِي أَأَشْكُرُ أَمْ أَكْفُرُ وَمَن شَكَرَ فَإِنَّمَا يَشْكُرُ لِنَفْسِهِ وَمَن كَفَرَ فَإِنَّ رَبِّي غَنِيٌّ كَرِيمٌ
«Така ласка Господа мого, якою Він мене випробовує — буду я вдячним чи невдячним? Хто дякує, той дякує лише задля себе, а хто невдячний, то, воістину, Господь мій — Багатий, Щедрий!» (Коран, 27:40).
Повідомляється зі слів Хішама ібн Урви, що його батько Урва, коли бачив щось таке, що йому не подобалося, або заходячи на одну зі своїх плантацій, казав: «Так побажав Аллаг! (ма шаа–Ллаг/مَا شَاءَ اللهُ) Немає сили, крім як в Аллага! («ля куввата ілля бі-Лляг»/لَا قُوَّةَ إِلَّا بِاللَّهِ)». Також повідомляється, що коли Урві подобалось щось зі свого майна або він входив на одну зі своїх плантацій, то він казав ці слова[2].
Інакше кажучи, фраза «ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ اللهُ) є висловом вдячності та визнанням своєї потреби в милості та щедрості Аллага, заперечення своєї причетності та значимості в усьому, що стосується оточуючих нас благ.
Ще раз наголосимо: цю фразу доречно говорити для самого себе, коли мусульманин бачить даровані йому Аллагом (Великий Він та Славетний) блага. Ніде в Сунні ми не побачимо, щоб Пророк (мир йому та благословення Аллага) або сподвижники казали цю фразу, коли бачили блага в інших людей, в чужому майні або під час здивування. Для цього існують інші, більш доречні слова, які нам велів говорити Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага).
Звісно, якщо людина скаже слова «ма шаа-Ллаг», побачивши щось хороше в інших людей або в чужому майні, то в цьому немає нічого поганого, але річ у тім, що це буде сказано недоречно. По-друге, кажучи не те, що потрібно, ми полишаємо більш доречні слова, які велів нам говорити Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага), а саме: «барака-Ллаг», що є молитвою про дарування згори божественної благодаті. Про ці слова мова піде в наступному пункті.
Чи є такі слова захистом від зурочення?
Щодо цього немає одностайної думки вчених. Явних доказів того, що саме слова «ма шаа-Ллаг» слугують захистом від дурного ока, в Корані та Сунні немає. Але багато вчених минулого та сучасності казали, що ці слова нарівні з будь-якими іншими словами прославляння та згадування Аллага є захистом від зурочення.
Повідомляється зі слів Анаса ібн Маліка (хай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:
ما أنعم الله على عبد نعمة من أهل أو مال أو ولد فيقول ما شاء الله لا قوة إلا بالله فيرى فيه آفة دون الموت
«Якщо Аллаг обдарує зі своєї ласки якусь людину родиною, майном, дитиною, і та скаже: «Це те, що побажав Аллаг! (ма шаа–Ллаг) Немає сили, крім як в Аллага! (ля куввата ілля бі-Лляг)», то не побачить вона в цьому жодної біди, окрім смерті»[3].
Цей хадіс слабкий. Існують також й інші хадіси про те, що ці слова захищають від зурочення і сприяють збереженню даних Аллагом милостей, але вони також слабкі, непридатні для того, щоб використовувати їх в якості аргументу. А Аллаг знає про це краще.
Хвала Аллагу, мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині, всім його сподвижникам та віруючим аж до Судного Дня.
Склав: Абу Ясін Руслан Маліков
Коректор тексту: Тамкін Р.Г.
Канонічна редакція: Карімов М.
www.whyislam.to
Українська версія підготовлена редакцією сайту www.amu.org.ua
[1] Див. «Тафсір аль-Багаві».
[2] Див.: «Шарх ас-Сунна» аль-Багаві (166/12)
[3] Хадіс навів Абу Яаля аль-Маусилі. Хадіс слабкий.
