Ісламський лексикон

«Барака–Ллаг»

  1. «Ма шаа-Ллаг» (مَا شَاءَ  اللهُ)
  2. «Барака–Ллаг» (بَارَكَ اللهُ)
  3. «Субхана–Ллаг» (سُبْحَانَ اللهُ)
  4. «Ин шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ)

Хвала Аллагу, до Нього ми звертаємось по допомогу, у Нього просимо вибачення й захисту від зла наших душ і скверни наших справ. Той, кого Аллаг повів правильним шляхом, того ніхто не зможе збити, той же, кого Аллаг зробив заблудлим, того ніхто не наставить на прямий шлях. Свідчимо, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і свідчимо, що Мухаммад - Його раб і посланець.

«Барака–Ллаг» (بَارَكَ اللهُ)

Переклад вислову «барака–Ллагу» (بَارَكَ  اللهُ):

«барака» (بَارَكَ) – хай благословить, нехай пошле благодать.

«Ллагу» (اللهُ) – Аллаг.

Також можна додати до цієї фрази наступні слова:

1)«фік» (فِيكَ) або «фікум» (فِيكُمْ) – тебе/вас (досл. – «в тобі»/«у вас»).

2) «ляк» (لَكَ) або «лякум» (لَكُمْ) – для тебе/для вас.

3) «алєйк» (عليك)  або «’алєйкум» (عليكم) – на тебе/на вас.

Відповідно, фразі будуть звучати так:

1)«барака-Ллагу фік/фікум» (بَارَكَ اللهُ فِيكَ / فِيكُمْ).

«Хай благословить Аллаг тебе/вас» (досл. в тобі/в вас).

2) «барака-Ллагу ляк/лякум» (بَارَكَ اللهُ لَكَ / لَكُمْ).

«Хай благословить Аллаг тобі/вам» (досл. для тебе/ для вас).

3) «барака – Ллагу алєйк/алєйкум» (بَارَكَ اللهُ عليك / عليكم).

«Хай пошле Аллаг тобі/вам благословення» (досл. на тебе/ на вас).

Немає ніякої принципової різниці в тому, який з висловів буде сказано, головне, щоб він містив щирий намір попросити в Аллага благословення та благодаті (баракята) для тієї особи чи майна, на яке дивиться людина. Якщо обмежитися лише словами «барака–Ллагу фік», то цього буде цілком достатньо за будь-яких обставин, якщо людині важко щоразу підбирати вислів, який найбільш доречний в певній ситуації.

Різниця полягає в тому, що першу фразу (барака-Ллагу фік) доречніше казати, коли мова йде про особисті якості та достоїнства людини, такі як знання, краса, досвід, вміння, старання, сила, доброта тощо. Другу фразу (барака-Ллагу ляк) краще казати, коли ми бажаємо благодаті (баракат) для того, що належить людині або того, чим вона може користуватися та отримувати від цього користь. Наприклад: багатство, машина, будинок, діти, робота, подарунок, можливості тощо. Третю фразу (барака-Ллагу ‘алєйк) ми говоримо, коли хочемо, щоб життя людини загалом було благословенним, щоб благодать була присутня в усіх справах та обставинах.

Коли говориться вислів «барака–Ллаг» (بَارَكَ اللهُ)?

Ці слова слід говорити, коли людині подобається щось в своєму чи чужому майні, родині, можливостях або якостях, даних Аллагом. Цей вислів покликаний стати перешкодою від дурного ока, оскільки він є молитвою, зверненою до Аллага, яка з Його волі нейтралізує силу зурочення. А зурочення – це істина, воно дійсно існує.

Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

العين حق, ولو كان شيء سابق القدر سبقته العين

«Зурочення існує, і якщо було б щось, здатне випередити передвизначення, то це було б зурочення»[1].

Айша (хай буде задоволений нею Аллаг) казала:

كان يؤمر العائن فيتوضأ ثم يغسل منه المعين

«Тому, хто зурочив, було наказано зробити омовіння (тахарат), потім цією водою повинен умитися той, кого зурочили»[2].

Як сказав Ібн аль-Кайїм (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) в своїй відомій книзі «Зад аль-Маад» (Провізія для Повернення):

«Зурочення відбувається, коли людина дивиться на річ, яка їй сподобалась або на людину, і за цим поглядом слідують підступні, ниці якості її душі, які отруюють своєю отрутою того, кого зурочили. Аллаг наказав своєму Пророку (мир йому та благословення Аллага) в сурі аль-Фаляк (Світанок) звертатися до Нього за захистом від заздрісників:

وَمِن شَرِّ حَاسِدٍ إِذَا حَسَدَ

«…від зла заздрісника, коли він заздрить»

(Коран, 113:5)

Кожен, хто зурочить, - заздрісник, але не від кожного заздрісника йде зурочення. Отже, заздрісник – це більш широке поняття, ніж власник дурного ока, тож, звернення за захистом Аллага від заздрості одразу містить в собі й прохання про захист від зурочення. Зурочення – це стріли, що летять із заздрісного серця в бік предмету своєї заздрості. Інколи вони потрапляють в ціль, а інколи летять повз. Якщо так стається, що їхня ціль не захищена, то вони вражають її. Якщо ж зурочення вдариться об непробивну броню, то стріли його не завдадуть жодної шкоди власнику цієї броні, і, можливо, відскочать і поранять того, хто їх випустив»

(кінець цитати)

Повідомляється, що Сахль ібн Ханіф вийшов разом з Пророком (мир йому та благословення Аллага) в бік Мекки. Коли вони були в ущелині Харар в районі Джухфи, Сахль ібн Ханіф викупався. Він був чоловіком білявим, у нього було гарне тіло та біла шкіра. ‘Амір ібн Рабіа з племені ‘Адій ібн Кя’аб побачив Сахля і сказав йому, коли той купався:

«Ніколи я не бачив подібних тобі, з такою гарною зовнішністю».

Після цього Сахль зліг, як уражений. Люди прийшли до Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) і сказали:

«Посланцю Аллага, чи можеш ти допомогти Сахлю? Клянемося Аллагом, він не може голови підвести».

Пророк спитав:

«Чи підозрюєте ви когось у звязку з цим?»

Вони сказали:

«’Амір ібн Рабія дивився на нього[3]».

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) покликав ‘Аміра і, гніваючись на нього, запитав:

«За що один з вас вбиває свого брата? Якщо ти побачив щось, що сподобалося тобі, то чому не помолився про послання благодаті (баракат)?»

Потім він сказав йому:

«Зроби омовіння».

‘Амір помив над тазом обличчя, руки, лікті, коліна, стопи ніг, частину тіла під ізаром (пов’язка на стегнах). Після цього воду полили на Сахля. Один чоловік полив воду йому на голову й на спину, після чого перекинув таз позаду нього. Щойно він це зробив, Сахль встав і пішов разом з людьми, не відчуваючи жодних труднощів»[4].

Також Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

إذا رأى أحدكم من نفسه أو ماله أو من أخيه ما يعجبه فليدع له بالبركة فٍان العين حق

«Якщо хтось з вас побачить в самому собі, в своєму майні або у свого брата те, що йому сподобається, то нехай попросить Аллага послати благодать (баракат), тому що зурочення існує»[5].

З цих хадісів ми бачимо, якщо людині подобається щось, то вона має вберегти об’єкт своїх захоплень від ненавмисного зурочення. Для цього вона повинна сказати «барка-Ллаг фік», тобто прив’язати благодать (баракат) від Аллага, і це є сунною, а промовляння слів «ма шаа-Ллаг» не є сунною і не відповідає обставинам і самому сенсу цих слів, хоча і гріха в цьому, звісно ж, немає. А Аллаг знає про це краще.

Також не відповідає Сунні в такому контексті казати «табарака-Ллаг» (تبارك الله), що перекладається як «благодатний Аллаг». Ця фраза не є молитвою про послання благодаті, але цими словами ми прославляємо самого Аллага. Ще раз повторю, що коли ми кажемо: «Якась справа не відповідає Сунні», це не завжди означає, що дана дія є бідаатом (нововведенням в релігії). Інколи, як в цьому випадку, це означає невиконання Сунни. Пророк не вчив нас, коли ми бачимо щось, що нам подобається, починати прославляти Аллага, але він вчив просити Аллага про послання благодаті. Як кажуть, кожному місцю своє слово.

Що таке баракат?

Арабське слово «барака» містить в собі два значення:

  1. Велика кількість;
  2. Постійність та непохитність.

Таким чином, бажати бараката комусь чи чомусь, означає бажати йому достатку та стабільності. Коли ми бажаємо комусь баракат, то маємо на увазі, що бажаємо, щоб у людини було благо, і воно трималося постійно, тобто не зменшувалось.

Благодать (баракат) – це наявність божественного благословення в якійсь певній речі або в якійсь справі. Якщо благодать зійде на мале, то зробить його численним, а якщо зійде на численне, то зробить його корисним. А найголовнішою ознакою наявності благодаті в чомусь є те, що ця річ або цей дар використовується людиною для підкорення Аллагу (Великий Він та Славетний) і допомагає своєму власнику отримувати благо не лише в цьому житті, але й в Наступному.

Хвала Аллагу Господу світів, мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині, всім його сподвижникам та віруючим до самого Судного Дня.

Склав: Абу Ясін Руслан Маліков
Коректор тексту: Тамкін Р.Г.
Канонічна редакція: Карімов М.
www.whyislam.to
Українська версія підготовлена редакцією сайту www.amu.org.ua

 

[1] Хадіс навів Муслім (2188).
[2] Хадіс навів Абу Дауд, аль-Альбані оцінив його як достовірний (сахіх).
[3] Вони мали на увазі, що Рабіа дивився на Сахля таким поглядом, який міг стати причиною зурочення, про що свідчить виражене ним захоплення.
[4] Хадіс навів Ахмад (15550), Малік (1811), ан-Насаї, ібн Хіббан. Аль-Альбані назвав хадіс достовірним, див.: «аль-Мішкат» (4562).
[5] Хадіс навели Ібн Сунні «Амалю аль-яуміва аль-ляйля» (стор.168), аль-Хакім «Мустадрак» (4/216). Аль-Альбані назвав хадіс достовірним «аль-Калімуат-тайїб» (243).