Ісламський лексикон. Ін шаа-Ллаг
- 4. «Ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ)
Хвала Аллагу, до Нього ми звертаємось по допомогу, у Нього просимо вибачення й захисту від зла наших душ і скверни наших справ. Той, кого Аллаг повів правильним шляхом, того ніхто не зможе збити, той же, кого Аллаг зробив заблудлим, того ніхто не наставить на прямий шлях. Свідчимо, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і свідчимо, що Мухаммад - Його раб і посланець.
Переклад вислову «ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ):
«ін» (إِنْ) – якщо
«шаа» (شَاءَ) – побажав (дієсл., 3-ї особи, ч. р., одн.).
«Ллаг» (اللهُ) – Аллаг.
Вислів «ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ) перекладається як «якщо побажав Аллаг» або «якщо побажає Аллаг». Незважаючи на те, що в цьому вислові дієслово вжито в минулому часі, але в залежності від контексту може використовуватися для позначення майбутнього часу, оскільки пов’язане зі словом «якщо» (ін/إِنْ).
Цей вислів говорить про те, що будь-яка подія в цьому світі, як спланована людиною, так і випадкова, відбувається лише за приписом Аллага (Кадар). Передвизначення має чотири етапи:
1) Знання Аллага про все, що буде, як буде і якою мірою. Задовго до створення світу Аллаг знав, хто буде жити на цій землі, яким буде його строк і якими будуть його життя та смерть.
2) Запис в Захищеній Скрижалі всього, що відбудеться у всесвіті від початку створення і до Судного Дня. Сама Книга була записана ще до початку створення цього світу. За наказом Аллага до неї були записані долі всього світу, кожної людини та кожної речі. Нічого не було пропущено в цій Книзі.
3) Бажання Аллага втілити в реальність те, чому судилося відбутися.
4) Створення. Сам процес створення є останнім етапом передвизначення, коли воля Аллага втілюється в цьому світі.
Ми бачимо, що бажання Аллага наявне безпосередньо перед створенням чогось. Тому є доречним перекладати фразу «ін шаа-Ллаг» як «якщо забажає Аллаг», тобто в майбутньому. Однак не треба забувати, що одвічне знання про все сутнє, а також начертання в Збереженій Скрижалі передвизначення майбутніх подій вказує на бажання Аллага створити це. Тому і перший переклад («якщо побажав Аллаг») також є доречним. Інакше кажучи, фраза поєднує в собі згадування про споконвічне бажання Аллага, щоб подія відбулася (це в минулому) і про безпосереднє бажання Аллага створити таку подію (це в майбутньому).
Завдяки ємності арабської мови в ці слова ми вкладаємо одразу два значення: «Якщо в Своєму одвічному знанні Аллаг побажав, щоб це сталося, і якщо в майбутньому Він побажає це створити, то буде так і так».
Коли говориться вислів «ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ)?
Цей вислів необхідно сказати перед згадуванням якихось справ, які людина планує зробити в майбутньому.
Аллаг (Великий Він та Славетний) говорить в Священному Корані:
وَلَا تَقُولَنَّ لِشَيْءٍ إِنِّي فَاعِلٌ ذَلِكَ غَدًا * إِلَّا أَن يَشَاء اللَّهُ وَاذْكُر رَّبَّكَ إِذَا نَسِيتَ وَقُلْ عَسَى أَن يَهْدِيَنِ رَبِّي لِأَقْرَبَ مِنْ هَذَا رَشَدًا
«І ніколи не говори: «Я зроблю це завтра», [не додавши]: «Якщо побажає Аллаг!» А якщо забув, то згадай Господа твого й кажи: «Можливо, Господь іще більше наблизить мене до прямого шляху» (Коран, 18:23-24).
Ібн Аббас сказав в тлумаченні до слів «Якщо побажає Аллаг!»: «Тобто, не говори, що зробиш щось завтра, не сказавши при цьому «ін шаа-Ллаг» [1].
У відомому тлумаченні Корану Ібн Касіра (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) автор пише про цей аят: «Це настанова від Всевишнього Аллага його Посланцю (мир йому та благословення Аллага), яка містить в собі етикет, якого необхідно дотримуватися, якщо людина вирішила зробити якусь справу в майбутньому. Мусульманин має пам’ятати, що все в майбутньому залежить від бажання Аллага (Великий Він та Славетний). Він знає про все потаємне, знає все, що було і що буде, і навіть те, чого ніколи не було, а якби воно було, то знає, яким би воно було. В достовірному хадісі повідомляється зі слів Абу Гурайри, що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Якось Сулєйман ібн Дауд [2] (мир їм обом) сказав: «Сьогодні вночі я обов’язково обійду сімдесят своїх дружин, і всі вони народять мені хлопчиків, які стануть вершниками і будуть гуртом битися на шляху Аллага». Йому сказали: «Скажи: «Ін шаа-Ллаг», але він не сказав. Він обійшов своїх дружин, але жодна з них не народила, окрім однієї, яка народила половину дитини». Потім Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) додав: «Клянуся Тим, в чиїй руці моя душа, якби він сказав «ін шаа-Ллаг», то його надії справдилися б, і він отримав би те, чого бажав»[3].
Причиною послання цього аята є історія про те, як іудеї поставили Пророку (мир йому та благословення Аллага) три запитання, відповідь на які, як вони казали, міг знати лише пророк. Але Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) ще не отримав знання про ці речі і очікував Одкровення згори, а іудеям сказав: «Завтра я вам відповім». Одкровення затрималося на п’ятнадцять днів» (кінець цитати). Після цього були послані аяти з сури аль-Кагф, в яких були дані повні відповіді на запитання іудеїв. Тоді ж і був посланий аят: «І ніколи не говори: «Я зроблю це завтра», [не додавши]: «Якщо побажає Аллаг!»
Далі в аяті говориться: «А якщо забув, то згадай Господа твого», - це значить, що якщо ти забудеш сказати «ін шаа-Ллаг», то скажи одразу, як згадаєш, навіть якщо минуло багато часу.
Зі сказаного видно, що промовляння цих слів є украй потрібним, оскільки вони містять в собі визнання милості Аллага, Його могутності та одноосібної влади над усім сутнім. Промовляючи їх, людина підкорюється Аллагу, схиляється перед Ним, дякує Йому, отримуючи натомість благовоління та задоволення свого Господа (Святий Він та Піднесений).
Деякі зауваження, пов’язані з вимовою або написанням слів «ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ):
1) Правильне написання. Інколи можна побачити, що деякі люди пишуть цю фразу наступним чином «інша-Ллаг» злито. Тієї самої помилки, як не дивно, припускаються й деякі араби, коли поєднують слова «ін» (إِنْ) та «шаа» (شَاءَ) в одне слово «інша» (إنشاء), що означає «творіння». Повний переклад вислову буде «творіння Аллага», що вже не відтворює суті слів «ін шаа-Ллаг» (إِنْ شَاءَ اللهُ) та змінює смисл. Якщо в українській транслітерації це ще не так страшно, то в арабському варіанті таке написання неприйнятне, тому що таким чином пророча Сунна виявляється втраченою, а її замінює вислів з іншим смислом, недоречний в такій ситуації.
2) Виключення при мольбі. Грубою помилкою є промовляння слів «ін шаа-Ллаг» при зверненні до Аллага з проханнями та мольбами (дуа). Під час молитви людина має просити впевнено, не роблячи жодних виключень, будучи переконаною в тому, що отримає відповідь на свою молитву. Аллаг в Корані сказав: «Кличте Мене, і Я відповім вам». Він обіцяв, що відповість нам, а отже, немає жодної необхідності обмежувати свою молитву бажанням Аллага, бо Він вже побажав відповісти і зробить це, якщо молитва буде щирою. Аллаг відповідає на молитву трьома способами: або дає те, про що просить Його раб, або віддаляє від нього в цьому житті шкоду, рівноцінну тому, що він просив, або зберігає цю молитву для того, щоб вона принесла людині багатократно більшу користь в наступному світі. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
لا يقل أحدكم: اللهم اغفر لي إن شئت، اللهم ارحمني إن شئت، فليعزم المسألة، وليعظم الرغبة فإن الله تعالى لا مكره له
«Нехай ніхто з вас не говорить: «О Аллаг, пробач мене, якщо побажаєш! О Аллаг, обдаруй мене свою милістю, якщо побажаєш! Нехай молільник буде рішучим в своєму проханні і наполегливий в своєму бажанні. Воістину, ніхто не може примусити Аллага до чогось»[4].
В інших риваятах [5] додається:
فإن الله صانع ما شاء
«… Адже Аллаг робить лише те, що побажає», а також:
فإن الله لا يتعاظمه شيء أعطاه
«Адже нічого з дарованого Аллагом не вважається Йому великим».
Через те, що ніхто і ніщо не може обмежити бажання Всевишнього Аллага, то немає жодної необхідності говорити «ін шаа-Ллаг» під час молитви.
Для ясності треба згадати, що в пророчій Сунні є спеціальне побажання, яке роблять хворому:
لا بأس طهور إن شاء الله
«Не біда, це очищення, ін шаа-Ллаг»[6].
Але ці слова не є мольбою, оскільки в них не міститься звернення до Аллага. В цих словах висловлена надія на очищення від гріхів, вони містять в собі підтримку хворого, навіюють йому оптимізм та викликають приємні почуття. Говорячи цю фразу, відвідувач наче каже хворому: «Не переймайся, Аллаг послав тобі цю хворобу, щоб очистити тебе, а не для того, щоб згубити тебе нею. Ти, ін шаа-Ллаг, одужаєш і будеш здоровим тілесно і духовно».
3) Чи треба казати «ін шаа-Ллаг», говорячи про минуле? Часто можна чути використання слів «ін шаа-Ллаг», коли мова йде про дії, зроблені в минулому, що також несвоєчасно. Наприклад: «Ми з братами, ін шаа-Ллаг, намаз почитали», «Ін шаа-Ллаг, добре ми провели цей місяць Рамадан», «Ми допомогли сусідам, ін шаа-Ллаг» тощо.
Таке вживання не до речі, оскільки ми були навчені цієї фрази зовсім не для цього. Якщо у людини сталося щось хороше в минулому, то слід прославити Аллага і висловити Йому свою вдячність словами «аль-хамду лі-Лляг»[7] (хвала Аллагу) або іншими подібними словами, а не «ін шаа-Ллаг», тому що Аллаг вже побажав і створив це. Тепер треба віддавати Йому хвалу за даровані Ним блага.
Будь-який акт поклоніння Аллагу в своїй основі є мольбою. Читаючи намаз, тримаючи піст, даючи милостиню, ми просимо Аллага про його милості, вдоволеність та прощення. Якщо людина каже «ін шаа-Ллаг», висловлюючи надію на те, що Аллаг прийме цю справу, і опосередковано молить Його про прийняття цього благодіяння, то про використання слів «ін шаа-Ллаг» в молитві вже говорилося в попередньому пункті. Якщо мусульманин бажає звернутися до Аллага з молитвою, щоб Він прийняв зроблену ним праведну справу, то слід сказати «Рабба-на такаббаль мін-на» (Господь наш, прийми від нас) або просто «такаббаля-Ллаг» (хай прийме Аллаг).
Не можна сказати, що це серйозна помилка чи гріх, як вже було сказано вище, мова йде про доречність.
Коли люди кажуть «ін шаа-Ллаг», говорячи про справи, які зроблені в минулому, бажаючи підкреслити, що вони не знають, чи були прийняті їхні праведні справи Аллагом чи ні, - це допустимо.
4) Порушення обіцянки. Деякі помилково вважають, що слова «ін шаа-Ллаг» є завуальованим виключенням зробленої обіцянки. Наприклад, тебе питають: «Брате, ти прийдеш вранці допомагати перевозити меблі, ми переїжджаємо», а ти відповідаєш: «Ну, ін шаа-Ллаг, прийду» або «Ін шаа-Ллаг, спробую». І якщо ти не бажаєш навантажувати себе тасканням старих диванів, то можеш розтлумачити свої слова так: «Ось, мов, Аллаг не побажав і я не прийшов. Я ж не збрехав, я ж сказав, що прийду, тільки якщо Аллаг побажає, а Аллаг не побажав». Або, наприклад, роботодавець питає свого робітника: «Ти зробив те, що тобі доручили?» На що робітник відповідає: «Так, ін шаа-Ллаг, зробив».
Таке безвідповідальне використання слів, які містять ім’я Всевишнього Аллага, часом призводить до того, що починає викликати недовіру у людей. Наприклад, інколи можна почути такий діалог:
- Ти мені гроші завтра зможеш повернути?
- Так, звісно, ін шаа-Ллаг.
- Ні, ти мені нормально скажи. Повернеш?
- Слово даю,поверну.
- Добре, тоді до завтра.
Безперечно, таке тлумачення благословенної Сунни та використання праведних слів в такому руслі є гріхом поверх гріха. То ще не все, що це недотримання обіцянок, до того ж це ще знущання з ісламської релігії. Всевишній Аллаг сказав:
قُلِ اسْتَهْزِؤُواْ إِنَّ اللّهَ مُخْرِجٌ مَّا تَحْذَرُونَ * وَلَئِن سَأَلْتَهُمْ لَيَقُولُنَّ إِنَّمَا كُنَّا نَخُوضُ وَنَلْعَبُ قُلْ أَبِاللّهِ وَآيَاتِهِ وَرَسُولِهِ كُنتُمْ تَسْتَهْزِؤُونَ * لاَ تَعْتَذِرُواْ قَدْ كَفَرْتُم بَعْدَ إِيمَانِكُمْ
«Насміхайтеся ж! Воістину, Аллаг викриє те, чого ви боїтеся!» Якщо ти запитаєш їх, то вони неодмінно скажуть: «Та ми тільки багато розмовляли й бавились!» Скажи: «Невже ви насміхалися з Аллага, Його знамень і Його Посланця?»Не просіть прощення. Ви стали невіруючими після того, як увірували» (Коран, 9:64-66).
Тому варто побоюватися подібних вчинків, адже хитрощі з Аллагом не минають без тяжких наслідків. В жодному разі віруюча людина не повинна дозволяти собі виправдовувати свої гріхи словами богобоязливості та праведності. Якщо ти сказав «ін шаа-Ллаг, прийду», то зобов’язаний прийти. Якщо скажеш «ін шаа-Ллаг, спробую», то маєш спробувати, і як обіцяв, то маєш виконати. Якщо ж не можеш або взагалі не збираєшся виконувати, то тоді й не обіцяй, скажи як є: «Брате, не можу обіцяти», адже Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
آية المنافق ثلاث ، إذا حدث كذب ، وإذا وعد أخلف ، وإذا اؤتمن خان
«У лицеміра [8] три ознаки: якщо говорить, то бреше, якщо обіцяє, то не виконує, а якщо йому довірять щось, то довіру він не виправдовує».
Дуже важливо виконувати обіцянки, вчасно повертати борги, казати правду, зберігати довіру, бо Аллаг сказав:
إِنَّ السَّمْعَ وَالْبَصَرَ وَالْفُؤَادَ كُلُّ أُولئِكَ كَانَ عَنْهُ مَسْؤُولاً
«адже слух, зір і серце — усіх їх спитають про обіцяне» (Коран, 17:36).
5) «Ін шаа-Ллаг, я віруючий». Що це - сумніви в своїй Вірі або скромність та визнання своєї недосконалості? Чи дозволено людині сказати: «Я віруючий (му’мін), ін шаа-Ллаг». Деякі секти та течії, такі як матуридити, забороняють говорити такі слова, вважаючи, що людина піддає сумніву свою Віру, що абсолютно неприпустимо. Річ у тім, що мутаридити під словом Віра (Іман) мають на увазі лише підтвердження ісламських переконань серцем та язиком, а праведні справи самі собою не є складовою частиною Іману. Також вони стверджують, що Віра неділима, вона не може зменшуватися чи збільшуватися, вона може лише бути чи не бути. Щодо Аглю Сунна [9] (прибічників пророчої Сунни), то у них щодо цього інша думка, і вона править за істину.
Шейх Абдульазіз ібн Абдулла ар-Раджихі (хай береже його Аллаг) сказав: «Аль-Хафіз Абдульгані аль-Макдісі сказав: «Робити виняток [10] (істісна), кажучи про Віру, - давня традиція. Якщо людину спитають: «Ти віруючий?» Вона відповість: «Ін шаа-Ллаг». Це відомо від таких видатних вчених, як: Абдулла ібн Масуд, ‘Алькама ібн Кайс, аль-Асвад ібн Язід, Абу Ваїль Шакик ібн Салям, Масрук ібн аль-Аджда’, Мансур ібн аль-Му’тамір, Ібрагім ан-Наха’и, Мугіра ібн Міксама ад-Даббі, Фудейль ібн ‘Іяд. Проте, зазначений виняток має на увазі переконаність, як в словах Всевишнього Аллага:
لَتَدْخُلُنَّ الْمَسْجِدَ الْحَرَامَ إِنْ شَاءَ اللَّهُ آمِنِينَ
«Якщо побажає Аллаг, ви неодмінно увійдете до Забороненої Мечеті, перебуваючи в безпеці» (Коран, 48:27)»
Абдульгані аль-Макдісі говорить про те, що «аглю Сунна ва аль-джамаа» (прибічники Сунни та єдиної громади) вважають, що немає нарікань людині, яка робить виняток (істісна), кажучи про Іман, тому що виняток стосується справ [11] Віри, а не переконання, яке знаходиться в серці. Якщо людину питають: «Ти віруючий?», вона відповідає: «Ін шаа-Ллаг», маючи на увазі діяння, приписані Вірою (Іманом). Оскільки справ та обов’язків багато, і людина каже «ін шаа-Ллаг», наче відмовляючись стверджувати, що вона виконує всі покладені на неї обов’язки. Таким чином, вона підкреслює свою недосконалість і робить виняток (істісна), аби відсторонитися від самовихваляння і не давати привід людям вважати, що вона дотримується наказів Віри всебічно».
Завершуючи, можна сказати наступне: якщо людина говорить про себе: «Я віруючий (му’мін), ін шаа-Ллаг», то виняток такого роду може мати три різні статуси в залежності від наміру людини:
1) Це може бути обов’язковим (ваджіб).
2) Може бути забороненим (харам).
3) І може бути дозволеним (мубах).
Якщо людина побоюється, що впаде у самовихваляння, приписуючи себе до категорії людей, які володіють абсолютною та бездоганною Вірою, то тоді вона зобов’язана (ваджіб) сказати «ін шаа-Ллаг».
Якщо вона говорить це через те, що сумнівається в наявності у себе Віри (Іман), то таке використання слів для неї заборонене (харам). Тому що у Вірі не має бути сумнівів. Віра це переконаність, не сумісна з сумнівами.
Якщо ж людина говорить «Я віруючий ін шаа-Ллаг», бажаючи вказати на першопричину появи свого Іману, то це дозволено (мубах). Кажучи ці слова з таким наміром, людина каже: «Я маю Віру (Іман), тому що Аллаг так забажав і повів мене», що, звісно, відповідає дійсності.
Хвала Аллагу, мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині, всім його сподвижникам та віруючим аж до Судного Дня.
Склав: Абу Ясін Руслан Маліков
Коректор тексту: Тамкін Р.Г.
Канонічна редакція: Карімов М.
www.whyislam.to
Українська версія підготовлена редакцією сайту www.amu.org.ua
[1] Див. «Тафсір ібн Касір».
[2] Сулєйман ібн Дауд (укр.. Соломон син Давида) – один з видатних ісламських пророків, посланих до народу Ісраїля, був найвеличнішим царем в історії людства.
[3] Хадіс навели аль-Бухарі та Муслім.
[4] Хадіс навів аль-Бухарі (5979).
[5] Риваят – подібний хадіс, який прийшов іншим шляхом передавачів.
[6] Хадіс навів аль-Бухарі.
[7] «Аль-хамду лі-Лляг» (الْحَمْدُ للّهِ) перекладається як «хвала Аллагу».
«аль» (الْ) – артикль визначеності, власного значення немає.
«хамду» (حَمْد) – хвала, похвала, вдячність, звеличення.
«лі» (لـــ) – для.
«Лляг» (ـــلّهِ)- Аллаг.
[8] Лицемір (мунафік) – той, хто зовні є мусульманином, виконуючи приписи релігії, але в серці він не вірить в Іслам і дотримується релігії удавано, переслідуючи якусь мету.
[9] Термін «Аглю ас-Сунна ва аль-джамаа» (прибічники Сунни та громади) означає істину, яка міститься в шляху (Сунні) Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) та громаді його сподвижників, а також більшості ісламських вчених з двох наступних поколінь. Інакше кажучи, «Аглю ас-Сунна ва аль-джамаа» - це ті, хто дотримуються того ж, чого дотримувався Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) та його сподвижники.
[10] Виняток (істісна) – це позначення для фрази «ін шаа-Ллаг», тому що людина, кажучи про майбутнє, стверджує, що зробить щось за винятком того випадку, якщо Аллаг не забажає, щоб це відбулося.
[11] Мурджиїти не визнають, що справи та вчинки людини входять до складу Віри (Іман). І в цьому одна з їхніх головних помилок.
