Уроки Рамадану (День 11-й)

Сьогодні ми розглянемо таке важливе питання як умови прийняття благих діянь.

Щоб наші діяння були прийняті необхідна наявність двох умов. Перша умова – це чинення діянь щиро заради Аллага, щоб метою наших діянь був Лик Всевишнього Аллага. Якщо ж діяння не будуть щирими заради Аллага, якщо людина ставить якійсь інші цілі, то ці діяння не будуть прийняті Всевишнім Аллагом. Якщо в діяння увійде ширк (багатобожжя), великий чи малий, і не буде це діяння щирим заради Аллага, то це діяння буде відкинуте.

Як сказав Аллаг в Священному Корані:

فَمَن كَانَ يَرْجُو لِقَاءَ رَبِّهِ فَلْيَعْمَلْ عَمَلًا صَالِحًا وَلَا يُشْرِكْ بِعِبَادَةِ رَبِّهِ أَحَدًا

«І хто сподівається на зустріч із Господом своїм, то нехай робить добрі справи й не додає Господу своєму рівного в поклонінні!» (сура 18, аят 110).

Або як прийшло в хадісі аль-Кудсі, який передає імам Муслім, в якому Аллаг сказав: «Я зовсім не потребує того, щоб мені додавали співтоваришів. І якщо хтось буде робити благі діяння не лише заради Мене, але й заради ще когось, Я відмовлюся і від нього, і від його багатобожжя». В іншому ріваяті цього хадіса говориться, що діяння буде для того, кого було додано в співтовариші. І Аллаг до цього діяння не має стосунку.

Неважливо, це велике багатобожжя або мале багатобожжя, як показуха, або бажання людиною слави, коли людина робить благі діяння з мирськими цілями або бажає, щоб її хвалили. Наприклад, людина дає садака відкрито, щоб всі це бачили та хвалили її; або людина знає напам’ять Коран, навчає йому інших, гарно читає, але все це вона робить лише з метою отримати похвалу та схвалення людей; або пошук знання з метою похвали та визнання. Ось такі діяння не будуть прийняті Всевишнім Аллагом. Вони можуть виступати не за людину, а проти неї. Адже Всевишній Аллаг знає, що приховують серця. Тому кожен мусульманин повинен очищувати свій намір та робити праведні справи, прагнучи лише Лику Аллага та сподіваючись на винагороду від Всевишнього Аллага.

Також мусульманин повинен уникати всього, що призводить до показухи, або того, що призводить до надмірної  похвали людей. Людина повинна, наскільки можливо, приховувати свої благі справи від людей, щоб ці діяння були лише між рабом Аллага та Всевишнім, щоб лише Аллаг знав про них. Тут маються на увазі приховані благі діяння. Наприклад, можна звеличувати Всевишнього Аллага, читати азкари, тасбіх, зікр так, щоб люди тебе не чули. Адже це також благе діяння. Деякі люди можуть робити це відкрито, наприклад, проходячи повз натовп людей,читати гучно, щоб їх почули та висловили захоплення. В такому випадку у них мета не задоволення Всевишнього Аллага, а їх цікавить лише визнання та похвала людей.

 І як прийшло у найвеличнішому хадісі, який є половиною релігії людини, Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Воістину,справи оцінюються за наміром. І кожній людині дістанеться лише те, що вона мала намір здобути. І чиє переселення було до Аллага та Його Посланця, то його гіджра до Аллага та Його Посланця. А той, чиє переселення було заради мирського життя або заради жінки, на якій він хотів одружитися, то, воістину, його переселення заради того, заради чого він переселився».

Люди за часів Посланця Аллага робили гіджру заради релігії, заради того, щоб дотримуватися своєї релігії, щоб бути поруч з Посланцем Аллага (мир йому та благословення Аллага). Але також були й ті, які хотіли одружитися на якихось жінках з Медини. Зовні вони переселися до Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), але в душі у них був намір зробити гіджру заради мирських благ: хтось заради жінки, на якій хотів одружитися, хтось заради мирських цілей. Такі люди не отримають винагороду, як ті, які переселялися до Аллага та Його Посланця щиро, заради Аллага. Тому, як кажуть, всі діяння за їхніми намірами, їхніми ціляти та прагненнями. Людина має розуміти, до чого вона прагне і навіщо вона це робить. Тому мусульманин повинен виправляти свої прагнення та очищати свої наміри. Якщо людина відчує в своєму серці якісь елементи показухи, якщо людина відчуває в своєму серці, що шайтан намагається її спокусити та обманути, якщо вона відчуває бажання слави, то людина повинна просити у Аллага пробачення. Вона повинна покаятися перед Всевишнім Аллагом та виправити свої наміри, і робити благі справи заради Всевишнього Аллага.

Людина повинна уникати всього, що викликає любов до схвалення, любов до слави, любов до звеличення від інших людей. Якщо людина хоче дати садака, нехай робить це так, щоб ніхто не дізнався; нехай ніхто не знає, що сьогодні іфтар за рахунок такого-то брата; не варто вказувати на книгах, що вони надруковані за рахунок такої-то людини. Так людина убезпечить себе від будь-якої показухи, інакше ці діяння не принесуть їй бажаної винагороди від Аллага.

Друга важлива умова прийняття діянь – відповідність діянь шляху Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), його Сунні. Воно повинно бути чистим від нововведень, вигадок, усіляких здогадок людей. Адже Всевишній Аллаг не посилав жодного доводу на ці вигадки та нововведення. Людина не повинна робити діяння лише тому, що так прийнято в її народі, дотримуючись обрядів та звичаїв, які суперечать шляху Посланця (мир йому та благословення Аллага). Мусульманин повинен притримуватися лише того, що прийшло в Корані та Сунні. Лише за допомогою таких діянь людина може наблизитися до Всевишнього Аллага. При цьому ми не повинні забувати і про намір. І це важливий момент – одне без іншого не дійсне. Якщо у людини буде блага справа, але не буле відповідності Сунні Посланця (мир йому та благословення Аллага), то таке діяння не буде прийняте. І навпаки, якщо діяння буде відповідати Сунні Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), але буде відсутній правильний намір, заради Аллага, то таке діяння також не буде прийняте.

Важливе правило: ми поклоняємося Всевишньому Аллагу лише так, як це узаконив для нас Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага), тобто так, як прийшло в Корані та Сунні. Адже Всевишній Аллаг послав Свій Коран та послав Свого Посланця (мир йому та благословення Аллага), щоб ми йшли за ним. І те, що прийшло в Книзі Аллага та в Сунні, ми беремо, приймаємо та діємо згідно з цим. Того ж, чого немає ані в Книзі Аллага, ані в Сунні Посланця (мир йому та благословення Аллага), ми повинні уникати. Аллаг (Святий Він та Великий) любить ті діяння, які Він узаконив для своїх рабів, і не любить ті діяння, за допомогою яких люди прагнуть наближатися до Нього, але Аллаг не узаконив їх для людей.

Дуже важливий хадіс, на якому будується релігія, переданий від Айші. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Той, хто зробить діяння, на яке не було нашої вказівки, то таке діяння буде відкинуто». Тобто Аллаг не прийме таке діяння, воно до Нього не підніметься, навіть якщо намір людини був правильним.

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) кожну свою проповідь починав зі слів: «Воістину, найкращими словами є Книга Аллага, і кращим шляхом є шлях Мухаммада, а найгіршими діяннями є нововведення, і кожне нововведення є оманою, і місце кожної омани у Вогні». Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Дотримуйтесь моєї Сунни та Сунни халіфів, які на правильному шляху (маються на увазі  Абу Бакр, Умар, Усман, Алі), хапайтеся за неї корінними зубами, і застерігаю вас від привнесених речей в релігії, воістину, кожне нововведення – бід’а і кожна бід’а – омана!»

Тому не можна привносити в релігію нововведення, якими б вони не були і скільки б людей їх не робило. Тому що чинення діянь великою кількістю людей не каже про їхню правильність. І як би вони їх не прикрашали, як би не намагалися наблизитися з їхньою допомогою до Всевишнього Аллага, навпаки, такі діяння віддаляють від Всевишнього Аллага. Якщо Посланець Аллага не робив ці діяння і не наказував їх робити, і якщо після нього не робили ці діяння праведні халіфи, то такі діяння будуть нововведенням та оманою.

Люди, які чинять такі діяння, йдуть за своїми пристрастями, йдуть за шайтанами в подобі людей та джинів, які вигадують та прикрашають для них ці речі. І в тому, що Всевишній Аллаг узаконив для своїх рабів – в ньому благо (барака) та достатність. Достатньо нам того, що узаконив для нас Аллаг та Його Посланець (мир йому та благословення Аллага). Воістину, не ввірив нас Аллаг нашим душам, нашому розуму, іншим людям, їхнім обрядам та звичаям, але Він послав до нас Свого Посланця (мир йому та благословення Аллага) і дав йому Свою Книгу, і визначив для нас шлях, яким ми повинні йти. І тому в кожному ракааті нашої молитви ми робимо дуа, але часом навіть не замислюємось над цим. Ми говоримо:

إِيَّاكَ نَعْبُدُ وَإِيَّاكَ نَسْتَعِينُ

«Лише Тобі ми поклоняємося і лише в Тебе просимо допомоги» (сура 1, аят 5).

اهْدِنَا الصِّرَاطَ الْمُسْتَقِيمَ

«веди нас шляхом прямим» (сура 1, аят 6).

صِرَاطَ الَّذِينَ أَنْعَمْتَ عَلَيْهِمْ غَيْرِ الْمَغْضُوبِ عَلَيْهِمْ وَلَا الضَّالِّينَ

«шляхом тих, кого Ти наділив благами, а не тих, хто під гнівом Твоїм, і не тих, хто заблукав!» (сура 1, аят 7).

Це найвеличніше дуа, з яким ми звертаємось до Аллага, щоб він вів нас Своїм шляхом. На кого ж пав гнів Всевишнього Аллага? Це ті, у кого є знання, але вони не діють згідно з цими знаннями. Хто ж такі заблудлі? Заблудлі – це ті, у кого немає знання, але вони хочуть наблизитися до Всевишнього Аллага, і думають, що вони на прямому шляху. Вони не йдуть шляхом Посланця і не дотримуються шаріату Аллага.

Підведемо підсумок. Якщо ми хочемо наблизитися до Всевишнього Аллага за допомогою наших діянь, то ми повинні дотримуватися двох умов: щирості та дотримання шляху Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага).

Сьогодні дуже активізувалися прибічники нововведень: вони роздають книги, друкують статті, закликають до своїх нововведень, але тікають від Сунни. Вони прикрашають свої нововведення так, що людина вже схильна вважати їх Сунною.

Ми просимо Всевишнього Аллага (Святий Він ат Великий), щоб Він укріпив нас на Своєму шляху, щоб Він зробив нас з числа тих, кого Він веде прямим шляхом, щоб Він захистив нас від зла нововведень та зла прибічників нововведень.

Цикл лекцій «Уроки Рамадану»

Абу Закарія.