Іслам – найстародавніша релігія (Частина 3)

В ті далекі часи Ібліс ще не встиг укорінити в свідомості суспільства якісь впорядковані філософські вчення та ідеологічні хибні погляди. Тому в основному він продовжував грати на почуттях, бажаннях та пристрастях людини, намагаючись підштовхнути її до примітивного багатобожжя та елементарного язичництва. З розвитком суспільств та появою відносно стабільних держав, сатана почав виховувати в невірі цілі покоління, створюючи для них більш відточені системи вірувань, складні структури філософських та релігійних поглядів. Впроваджуючи в загальну освіту на державному рівні свої хибні погляди, він розповсюджував смердючий подих багатобожжя в людські маси. Ворог Аллага переконував царів та правителів, що для збереження єдності та згуртованості своїх держав, вони повинні взяти на озброєння одну з придуманих ним релігій, знищивши інші віросповідання. Він нашіптував їм, що наявність інших сильних вірувань, крім того, яке обрав даний правитель, призведе до розладу в суспільстві та падінню його трону, а отже, конкуруючі релігії повинні бути знищені. При цьому Іслам, звісно, ставав ціллю номер один. В такий важкий для мусульман час Всевишній Аллаг послав до людей свого благословенного пророка Мусу (Мойсея), щоб укріпити віруючих, звеличити їх на Землі і зробити їх спільнотою, яка б стала свідком Істини серед країн та народів. Муса приніс людям ясний Закон, Слово Аллага, відображене в книзі, яка називалася Тауратом (Торою). Ця книга стала першим відомими нам божественним писанням Ісламу, зісланим від Бога. До цього божественне одкровення вже записувалось прабатьком арабів та євреїв Ібрагімом (мир йому), проте ці свитки не мали великого розповсюдження і такого історичного значення, яке мав Таурат. Своїм світлом Таурат вів людей до покірності Єдиному Аллагу. Євреї, будучи на той час мусульманами, проголошували слова покірності та казали: «Немає істинного божества, окрім Аллага, і Муса його Раб та посланець!!!» Таурат був для них Шаріатом та законом в усіх сферах життя. Юридичні та моральні законоположення Таурату були недалекі за своїм змістом від законів сучасного Шаріату, заснованого на Корані. Тому що і Таурат, і Коран йшли від одного небесного джерела, обидва писання були словом Єдиного Бога. Всевишній сказав: «Скажіть: «Ми увірували в Аллага і у те, що зіслано нам, і що заслано Ібрагіму, Ісмаїлу, Ісхаку, Якубу та колінам із нащадків їхніх; у те, що було дано Мусі, Ісі, у те, що було дано пророкам від Господа їхнього. Ми не проводимо межі між ними, і Йому ми підкоряємось!» (Коран 2:136) Деякі законодавчі положення Таурату відрізнялися від коранічних законів. Різниця обумовлювалася тим, що Милостивий та Мудрий Аллаг знав, що буде корисно людям в кожній окремо взятій епосі. Щодо питань Віри та переконань, то вони ніколи не змінювалися, тому що, на відміну від цього скороминучого життя, Аллаг бездоганний та безкінечно досконалий. Тому те, у що вірять послідовники пророка Мухаммада (хай благословить його Аллаг) цілком співпадає з тим, у що вірили Муса то його народ. Коли Господь зіслав людям своє осяйне слово – Священний Таурат, то відразу знайшлися ті, хто зненавидів божественне Писання. Обов’язки та заборони, які були покладені на них Аллагом, здавалися їм обтяжливими, суворими та викликали невдоволення у хворих серцях лицемірів. А щирі мусульмани сумирно та покірно прийняли Завіт Бога, усвідомлюючи, що закони, які дані їм згори, несуть в собі велике благо. Невірні були подібні дурню, який, бачачи дощ, заплющує очі та затуляє вуха, побоюючись грому та ударів блискавки, а віруючі стали подібні до хлібороба, який радіє, коли бачить наближення хмари з гуркотом грому, адже він знає, що це ознаки наближення довгоочікуваного дощу, який дарує життя Землі та всім її мешканцям. Ті, хто не прийняв Завіт Бога та залишився невірним у своєму серці, були змушені удавано прийняти Іслам, щоб не стати вигнанцями в своєму народі. Вони не бажали бути відданими рабами свого Господа, гордовитість та пиха не дозволяли їм схилитися перед Аллагом. Проте вони нічого не могли вдіяти, поки народом Ісраїла правили пророки та праведні люди, такі як Муса, Дауд, Сулейман та Талут. Це спонукало їх шукати шляхи до влади, що, як наслідок, стало причиною їхнього хронічного властолюбства протягом всієї історії аж до наших днів. Існування в руках мусульман Священного Таурату доводило сатану та його рабів до сказу. Адже в ньому було правильне керівництво та світло від Аллага. Будь-який богобоязливий мусульманин міг знайти в Таураті правильне рішення своїх проблем, відповіді на важливі запитання і знання про свого Господа та Творця, якому він вклоняється. Аллаг (Величний Він та Славетний) сказав:  «Воістину, зіслали Ми Таурат, в якому – прямий шлях і світло. Судять за ним юдеїв пророки, які навернулися до Аллага, і рабини, і книжники, як це було наказано їм – оберігати Писання Аллага і бути свідками йому. І не бійтеся людей, а бійтеся Мене! І не продавайте знамень Моїх за безцінь! А ті, які не судять за тим, що зіслав Аллаг, вони – невіруючі!» (Коран 5:44) Диявол кинув всі свої сили, всі сатанинські воїнства, всіх відданих йому людей та духів, щоб знищити цю Книгу. Він хотів спотворити її та стерти з пам’яті людей саму її назву, і змусити рабинів продавати її за мізерну ціну. Якщо рабам Ібліса вдавалося прийти до влади над мусульманами, то вони знищували Таурат як могли, змушували вчених відмовлятися від справжнього Таурату і визнавати істинність лжетауратів, створених безбожниками.  Вороги Аллага навертали мусульман до багатобожжя, діючи двома способами: одних вони змушували силою, страхом, вбиваючи та катуючи, а інших спокушали та зваблювали гріхами та насолодами цього світу. Інколи вони поєднували обидва ці способи відносно одних і тих самих людей. Одночасно слуги Ібліса вирушали до могутніх царів сусідніх країн, і наповнювали їхні серця ненавистю до Ісламу, і спонукали до війни проти єврейської держави, яка на той час була твердинею Ісламу та мусульман. Якщо мусульмани починали грішити та втрачали зв’язок з Аллагом, то вони втрачали силу, слабшала єдність в їхніх лавах, і вони зазнавали поразок від своїх ворогів. Невірні за наказом сатани безжально знищували Священний Таурат і забороняли читати книгу Аллага. Це призводило до того, що Таурат часом повністю губився на довгі роки, але потім знову відновлювався кимось з пророків з веління Аллага. Сам народ Ісраїла не відрізнявся стійкістю на шляху Ісламу, і для підтримання їхньої Віри на належному рівні Аллаг посилав багато посланців та пророків. Якщо євреї спотворювали або забували Таурат та вчення пророків, то інші пророки приходили, щоб виправити перекручування, які виникли в Священному Писанні, і нагадати людям про те, що вони забули. Але пророки не завжди були бажаними гостями для норовливого єврейського народу. Схильність до багатобожжя, яка жила в серцях багатьох із них ще з часів єгипетського рабства, не давала їм спокою. Варто було тільки піти пророку з життя або навіть ненадовго залишити народ, як лицеміри починали здіймати свої голови та схиляти слабохарактерних людей до гріхів та ідолопоклонства. Коли приходили наступні посланці Бога, то знаходили євреїв у жалюгідному становищі, вони потопали в язичництві, наче ніколи і не читали Таурат і не чули божественних настанов. Ці люди відкинули  Книгу Аллага за спину та почали слідувати за язичницькими жерцями, чаклунами та провидцями. Застережників, які приходили до них від їхнього Господа, вони били та вбивали. Праведним людям було нелегко жити в такі часи і в такому оточенні. Часто вони полишали свої домівки та переселялися, ховаючись від переслідування людей зі свого племені в горах та пустелях. Так утворювалися нові єврейські спільноти та племена далеко від рідної Палестини. Звертаючись до синів Ісраїла Аллаг каже: «Але потім ви почали вбивати одне одного і вигнали частину з вас із ваших помешкань. Потурали ви одне одному в гріху та ворожнечі!» (Коран 2:85) «Щоразу, коли приходив до вас посланець, із тим, що було вам не до душі, ви гордували! Одних ви вважали за брехунів, інших – убивали!» (Коран 2:87) Іслам в єврейському народі пройшов нелегкий шлях, були часи злетів та тріумфу Істини, але були й часи важких випробувань, коли мусульмани терпіли великі нестатки та труднощі. Все це було випробовуванням їхньої Віри та розрізненістю між щирою відданістю Богу та лицемірним удаванням. Саме у труднощах пізнається людина, розкривається єство її душі. Хотілося б відмітити, що Іслам ніколи не був привілеєм семітських народів, таких як араби та євреї, як вважають деякі. Пророцтво та небесне одкровення приходили і до інших народів: адитів, самудян, коптів, персів, жителів Хадрамута, Расса, Айки, Неневії та багатьох інших. Деякі народи почули настанови, відгукнулися на заклик пророків та прийняли Іслам, а інші відкинули слово Бога, за що їх спіткала сувора кара. Господь наш сказав в Священному Корані: «До кожного народу Ми відсилали посланця: «Покланяйтеся Аллагу та уникайте тагута!» Серед них є ті, кому Аллаг указав прямий шлях, а також ті, які заслужили оману. Ідіть землею та погляньте, який був кінець тих, що заперечували! » (Коран 17:36) Євреї були обраним народом Аллага і відрізнялися від інших тим, що пророцтво приходило до них систематично, і слово Бога завжди перебувало серед них. Але не дивлячись на цю велику милість Аллага, більшість євреїв були не в захваті від своєї богобоязливості. Через цю богобоязливість вони були змушені жити в рамках Закону, в той час, як інші народи та «світове суспільство» того часу жили так, як їм заманеться, керуючись лише своїми тваринними інстинкти та бажаннями. Частина євреїв почала захоплюватися насолодами ближнього світу, захоплюватися мирськими досягненнями еллінських язичників та перських вогнепоклонників. Вони почали вважати, що Таурат гальмує розвиток їхньої країни, яка в минулому входила в число наймогутніших держав.  Ці люди вирішили, що для досягнення таких самих успіхів в мирському житті, вони повинні відмовитися від «оков» релігії Аллага або прилаштувати її під свої інтереси. Насправді ними рухало елементарне бажання насолоджуватися гріхами і не обмежувати себе ні в чому. Аллаг сказав: «Чи ти бачив того, хто зробив богом своє бажання? Володіючи знанням, Аллаг збив його зі шляху, запечатав слух і серце, а зір накрив завісою. Хто вкаже йому на прямий шлях після Аллага? Невже ви не замислитесь?» (Коран 45:23) Інша частина євреїв, які ще залишалися відданими Аллагу, знали, що перемога приходить лише від Бога. Вони пам’ятали, що найбільшого розвитку в своїй історії вони досягли тоді, коли Віра в Аллага була міцна в серцях синів Ісраїла. Відданість Ісламу забезпечувала їм перемогу на полі бою, а богобоязливість підносила їх над ворогами, тому що Аллаг завжди допомагає своїм щирими рабам. Якщо мусульмани неухильно дотримувалися Таурату, то сам Господь зміцнював їхній дух, підтримував їх арміями янголів та укріплював їхні стопи. Всевишній давав їм допомогу звідти, звідки її не очікували отримати, і підтримував їх тоді, коли підтримки чекати було нізвідки. Адже хто сподівається на Аллага, тому немає потреби в комусь, окрім Нього. Істину сказав Величний Господь: «Якщо Аллаг дарує вам допомогу, то ніхто не переможе вас! А якщо він позбавить вас її, то хто ж тоді допоможе вам замість Нього? Нехай на Нього покладають сподівання віруючі!» (Коран 3:160) Також віруючі євреї пам’ятали Завіт свого Господа і знали, що ті, хто уклав Завіт з Богом, не зможуть досягти успіху, окрім як виконуючи цей Завіт. Той, хто уклав з Аллагом угоду – не зможе досягти успіху та величі ні в цьому світі, ні в Наступному, якщо не буде виконувати свою чистину угоди. Мусульмани знали з історії своїх батьків, що тільки-но вони порушували Завіт з Богом, Він давав їм відчути гіркоту поразки від ворогів. В світлі цього, євреям-мусульманам не залишалось нічого, окрім як відділитися від своїх заблудних родичів і створити суспільство вільне від язичництва. Вони бажали жити в країні Ісламу, законом та конституцією якої був би, як і колись, лише Таурат та вчення пророків. Далі буде…   Підготовлено редакцією сайту «Чому Іслам?» — www.whyislam.ru Український переклад підготовлено редакцією сайту www.lifeislam.org