Сорок хадісів імама ан-Нававі

Хадіс перший

 

Передається що Правитель віруючих, Абу Хафса Умар ібн аль-Хаттаб, нехай Аллаг буде ним задоволений, що він чув від Пророка Аллага, мир йому й благословення Аллага, такі слова: 

إنما الأعمال بالنيّات، وإنما لكل امريء مانوى، فمن كانت هجرته إلى الله ورسوله، فهجرته إلى الله ورسوله، ومن كانت هجرته لدنيا يصيبها، أو امرأة ينكحها، فهجرته إلى ما هاجر إليه

"Усі вчинки оцінюються лише згідно з намірами, і кожна людина одержить лише за намірами. Тож у того, хто переселився заради Аллага і Його Посланця, переселення буде зараховане, як здійснене заради Аллага і Його Посланця, а хто ж переселився заради земних благ чи жінки, щоб одружитися з нею, то його переселення буде зараховане як здійснене заради того, заради чого він його здійснив"

Цей хадіс передали - Абу Абдуллаг Мухаммад ібн Ісмаїль ібн Ібрагім ібн Муґира ібн Бардізба аль-Бухарі (1) та Абу аль-Хусейн Муслім ібн Хаджжадж ібн Муслім аль-Кушайрі ан-Найсабурі (хай буде вдоволений ними Аллаг) (1907) у двох достовірних збірниках хадісів, які є найдостовірнішими.

Важливість цього хадісу

Багато вчених вказують на важливість цього хадісу, через те, що він містить дуже важливі основи релігії.

Імам аш-Шафій сказав:

“Цей хадіс містить в собі третину релігії і він входить в сімдесят розділів фікгу”.

Імам Ахмад сказав:

Основи ісламу в трьох хадісах: хадіс Умара: “вчинки згідно з намірами”, хадіс Аїши: “Якщо хтось вчинить в цій нашій справі те, на що не було нашого наказу, то це буде відкинуто”, та хадіс Нумана ібн Башіра: “Те, що дозволено – зрозуміло, і те, що заборонено – зрозуміло”.

Тлумачення

“Намір” - це бажання, яке є справою серця. Намір не треба промовляти перед звершенням якогось поклоніння, тому що пророк, мир йому й благословення Аллаг, так не робив. Що ж стосується тальбії, тобто слова: “ляббейка Аллагумма хаджан” “Ось я перед тобою Аллаге роблячий хадж” то цей вираз не є наміром, а є обрядом ініціації, або початку хаджу, що можна порівняти з першим такбіром в молитві.

Намір - розрізнює одне поклоніння від іншого; добровільну молитву від обов’язкової, добровільний піст від посту як відплату. Також намір розрізнює поклоніння від повсякденних справ; омовіння перед п’ятничною молитвою від простого прийняття душу.  

Перше з чого почав посланець, мир йому: “Усі вчинки оцінюються лише згідно з намірами…” тобто, у кожного вчинка є якийсь намір. 

“...і кожна людина одержить лише за намірами.” Тобто треба бути щирим в своїх справах та намірах. Аллаг дивиться на наші справи через наші наміри; якщо справа була доброю, і намір був заради Аллага, то Він дарує за це винагороду. Якщо ж людина хотіла від справи якоїсь шани від людей, чи робила це напоказ, то від Аллага ніякої винагороди не буде. Це підкріплюється словами Всевишнього: 

فَمَن كَانَ يَرْجُو لِقَاءَ رَبِّهِ فَلْيَعْمَلْ عَمَلًا صَالِحًا وَلَا يُشْرِكْ بِعِبَادَةِ رَبِّهِ أَحَدًا

“І хто сподівається на зустріч із Господом своїм, то нехай робить добрі справи й не додає Господу своєму рівного в поклонінні!” 

(Коран 18/110)

 

Після того, як пророк, мир йому, пояснив взаємозалежність між наміром та справою, він навів приклади: 

“...Тож у того, хто переселився заради Аллага і Його Посланця, переселення буде зараховане, як здійснене заради Аллага і Його Посланця, а хто ж переселився заради земних благ чи жінки, щоб одружитися з нею, то його переселення буде зараховане як здійснене заради того, заради чого він його здійснив”

Під переселенням тут мається на увазі переїзд від невіруючих, до віруючих, або від грішних людей до праведних. Переселення, або ж “гіджра” буде до самого Судного Дня, що ми розуміємо зі слів посланця, мир йому: 

لا تنقطع الهجرة حتى تنقطع التوبة ولا تنقطع التوبة حتى تطلع الشمس من مغربها

“Переселення не завершиться до того, поки приймається каяття, а каяття буде прийматися поки сонце не зійде з заходу”

(Ахмад, абу Давуд, ан-Насаі)

 

Підготував Сергій Медведєв