Сорок хадісів імама ан-Нававі
За свідченням ‘Умара (хай буде вдоволений ним Аллаг), який сказав:
عن عمر رضي الله تعالى عنه أيضاً قال: بينما نحن جلوس عند رسول الله صلى الله عليه وآله وسلم ذات يوم إذ طلع علينا رجل شديد بياض الثياب شديد سواد الشعر لا يرى عليه أثر السفر ولا يعرفه منا أحد، حتى جلس إلى النبي صلى الله عليه وآله وسلم فأسند ركبتيه إلى ركبتيه ووضع كفيه على فخذيه وقال: يا محمد أخبرني عن الإسلام،
فقال رسول الله صلى الله عليه وآله وسلم: الإسلام أن تشهد أن لا إله إلا الله وأن محمداً رسول الله، وتقيم الصلاة، وتؤتي الزكاة، وتصوم رمضان، وتحج البيت إن استطعت إليه سبيلاً
قال: صدقت، فعجبنا له يسأله ويصدقه.
قال: فأخبرني عن الإيمان، قال
أن تؤمن بالله وملائكته وكتبه ورسله واليوم الآخر، وتؤمن بالقدر خيره وشره، قال: صدقت،
قال: فأخبرني عن الإحسان،
قال أن تعبد الله كأنك تراه، فإن لم تكن تراه فإنه يراك،
قال: فأخبرني عن الساعة،
قال ما المسئول عنها بأعلم من السائل،
قال: فأخبرني عن أماراتها، قال أن تلد الأمة ربتها، وأن ترى الحفاة العراة العالة رعاء الشاء يتطاولون في البنيان
ثم انطلق فلبثت ملياً ثم قال
يا عمر أتدري من السائل؟
قلت: الله ورسوله أعلم،
قال فإنه جبريل أتاكم يعلمكم دينكم
«Одного дня, коли ми сиділи разом із Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага), з’явився перед нами якийсь чоловік – у надзвичайно білому одязі, з надзвичайно чорним волоссям. На ньому не було видно жодних слідів подорожі. Жоден з нас не знав його. Він підійшов ближче і сів біля Пророка (мир йому і благословення Аллага), притулившись своїми колінями до його колін, та поклавши свої долоні на його стегна. Він сказав: «Мухаммаде! Розкажи мені про іслам (покірність)!».
Посланець Аллага, (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Іслам – це свідчити, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і що Мухаммад – Посланець Аллага, і звершувати молитву, сплачувати закят, постити у Рамадан, здійснювати паломництво до Дому, якщо ти спроможний зробити це».
Відповів він: «Ти сказав правду». Ми були здивовані тим, що він запитав його, сказавши, що той сказав правду.
Незнайомець сказав: «Розкажи мені про іман (віру)».
Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Це – увірувати в Аллага і ангелів Його, і в писання Його, і в посланців Його, і в Останній день, і у передвизначення, як із його добром, так і злом».
Мовив той: «Ти сказав правду. Розкажи мені тепер про іхсан (тверду віру)».
Він відповів: «Це – поклонятися Аллагу, неначе бачиш ти Його, але навіть якщо не бачиш ти Його, то, воістину, Він бачить тебе!».
Сказав незнайомець: «Розкажи-но тепер про Час!».
Відповів Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Той, у кого запитують, знає про це не більше того, хто запитує».
Сказав незнайомець: «То скажи про знамення його!».
Сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Це – коли народить раба хазяйку свою, і ти побачиш пастухів, котрі змагаються у зведенні високих будівель».
Потім він пішов, а я ще залишився на деякий час. Тоді Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Умаре, чи ти знаєш того, хто запитував?».
Я відповів: «Аллаг і Посланець Його знають краще!».
Сказав він: «Воістину, Джибріль приходив до вас, щоб навчити вас релігії вашої!».
(Муслім 8)
Передісторія хадісу та його важливість
Цей хадіс має передісторію. Передається зі слів Ях'ї бін Я'мара, що він сказав:
«Першим, хто в Басрі, почав говорити про Кадр, передвизначення, був Ма'бад аль-Джуганій. І тоді, Ях'я зі своїм другом, Хумейдом, вирушили чи то в умру, чи то в хадж, де вони зустрілися з Абдуллагом, сином Умара, нехай буде задоволений ними Аллаг, вони підійшли до нього і запитали:
"Абу Абдуррахман, серед нас з'явилися люди, які читають Коран, набувають знань, але при цьому, вони вважають що немає передвизначення, і Аллаг не знає про те, що станеться". Почувши це, син Умара, сказав їм: «Коли ви зустрінетеся з ними, то передайте, що я не причетний до них, а вони не причетні до мене, і я присягаюся Аллагом, якби у когось із них було золота з гору Ухуд, і він витратив би його на добрі справи, то Аллаг не прийняв би таку справу, допоки він не увірував би у передвизначення...»
Після чого, розповів їм, згаданий вище хадіс.
Цей хадіс можна сміливо назвати великим, оскільки він пояснює нам всю нашу релігію, тому пророк, мир йому, сказав наприкінці:
«Це — Джибріль, що прийшов до вас, щоб навчити вас вашої релігії»
після того як пояснив ступені ісламу, іману та їхсану об'єднавши їх словом – релігія.
Іслам
Перше з чого почав Джібріль - іслам, і Посланник, мир йому, пояснив його як - зовнішні дії, що складаються зі слів та справ;
- це два свідчення, які є діями язика, словами;
- звершення молитов;
- виплата милостині;
- піст у рамадан;
- та хадж – паломництво.
Можна сміливо сказати, що іслам, як термін, поєднує у собі всі обов'язкові, зовнішні дії.
Те, що сказав Посланник, мир йому і благословення Аллага, є ні що інше як основні дії ісламу, на яких він, власне і будується, але про це докладніше буде сказано пізніше, коли розбиратимемо хадіс від ібн Умара, ін ша Аллаг.
Також як у поняття іслам входять дії, так само і облишення забороненого (хараму) і поганого входить у це поняття, що видно в словах Посланника, нехай благословить його Аллаг:
«Однією з ознак доброго сповідання людиною ісламу є її відмова від того, що її не стосується»
про що також буде сказано при розборі відповідного хадісу, ін ша Аллаг.
Іман
Що стосується іману (віри), то слова пророка, мир йому, вказують на те, що іман це внутрішні переконання:
- віра в Аллага;
- у Його ангелів;
- книги;
- у пророків;
- у Судний день;
- та у передвизначення.
І це відповідає словам Аллага, який сказав:
"Посланець увірував у те, що зіслано йому від Господа його, а разом із ним — віруючі. Усі увірували в Аллага, в ангелів Його, у книги Його, у посланців Його..."
(Коран 2/285)
Віра в Аллага включає віру і прийняття Його якостей, імен і атрибутів так, як Він розповів нам про них у Своїй Книзі, а також те, що про Нього говорив пророк, мир йому і благословення Аллага.
"Немає нічого, схожого на Нього! А Він — Всечуючий, Всевидячий!"
(Коран 42/11)
"Аллагу належать прекрасні імена. Тож моліть Його ними..."
(Коран 7/180)
Віра в ангелів – віра в те, що зі створінь Аллага – ангели, яких він створив із чистого світла.
Віра в книги, або віра в писання – це переконаність у тому, що Аллаг, через посланців, відправляв людям керівництва: Тору, Євангеліє тощо. Ми віримо в те, що вони були зіслані, але згодом були спотворені, втрачені, дописані людьми, і на сьогоднішній день не можна з упевненістю сказати, яка саме частина в тій чи іншій книзі є від Аллага, а яка від людей.
Віра в пророків і посланців, це віра в те, що Аллаг посилав кожному народу добрих вісників з-поміж них:
"До кожного народу Ми відсилали посланця..."
(Коран 16/36)
Також віра в посланців включає в себе і віру в те, що вони повідомили: в ангелів, пророків, книги, воскресіння, передвизначення тощо, так само й у те, як вони це описували.
Віра в Судний день - включає віру в те, що після смерті людина буде випробувана могилою, після чого її воскресить Всевишній і всі люди будуть зібрані перед Аллагом для Його праведного суду.
Також в іман, входить віра в передвизначення, як хорошого, так і поганого, через що, власне, ібн Умар, і навів цей хадіс.
Віру в передвизначення можна розділити на дві частини:
- віра в те, що Аллаг знав все що буде ще до того, як Він все створив; Він заздалегідь знав, що ми робитимемо з доброго чи поганого, з покори чи непослуху, хто буде з мешканців Раю, а хто з мешканців Пекла…
- віра в те, що Аллаг створює абсолютно все, дії як віруючих так і невіруючих, гріхи та праведні вчинки – це те, у що вірять люди сунни – аглю сунна ва аль-джамаа, і що власне заперечують кадаріти.
Іслам та іман
У цьому хадісі, ми бачимо, що Посланник Аллага, мир йому, розділив іслам і іман, включивши в іслам - дії, а в іман переконання. Але вчені перших поколінь говорили, що іман - це слова, дії та намір… тобто справи також входять до іману… Імам аш-Шафій сказав, що на цьому були всі сподвижники та табіїни. На це також вказують слова Всевишнього:
“Віруючі — тільки ті, які, коли згадують Аллага, відчувають у своїх серцях страх, а коли їм читають Його знамення, то це примножує віру їхню; і які покладаються на Господа свого. Це ті, які звершують молитву й жертвують із того, чим Ми їх наділили. Вони — справжні віруючі!…”
(Коран 8/2-4)
Так ось, у чому ж справа? Чому пророк, мир йому, у цьому хадісі вивів “справи” з іману, а Аллаг зробив їх умовою іману?
Все дуже просто… Якщо іман чи іслам згадуються окремо, то вони вказують на одне й те саме, а саме на іман та іслам одночасно. Якщо ж вони згадуються одночасно, як у даному хадісі, то кожен вказує на різні аспекти релігії.
Іхсан
Іхсан - третій, найвищий ступінь ісламу. І пророк, мир йому, описав цей стан як те, коли раб Аллага, відчуває близькість до Всевишнього, що він знаходиться перед Ним, ніби він Його бачить - наслідком такої переконаності є наявність страху перед Ним, відчуття Його Величі, любові до Нього, щирості та чистосердечності.
Кінець світу
Останнє про що згадується в Хадісі, це питання про Час, про Кінець Світу. Пророк, мир йому, відповів що він не знає коли настане Кінець Світу, так само як і Джібріль. На це є вказівка в самому Корані, Аллаг Всевишній каже:
“Воістину, лише в Аллага знання про Час…”.
(Коран 31/34)
Ніхто не знає, коли точно буде Час, жодна жива душа, ні Пророки, ні Ангели, ні Джини, ні Ібліс… лише один Аллаг.
Але є ознаки настання Часу; і далі посланець, мир йому, каже:
“коли народить раба свою хазяйку”
Деякі вчені сказали, що це вказує на те, що мусульмани будуть відкривати нові та нові країни, через що з'явиться багато рабинь, а якщо у рабині та її пана народжується дитина, то ця дитина вважається вільною.
Інші сказали, що це може статися якщо мати і дочка, які перебували в рабстві, були розлученні, після чого дочка, ставши свободною, купить собі рабиню, свою матір, не знаючи що це її мати.
Також деякі сказали, що рабиня народить правительку... Аллаг знає краще.
Наступна ознака, яку згадав пророк, мир йому:
"ти побачиш пастухів, котрі змагаються у зведенні високих будівель"
Тут можна зрозуміти, що найгірші з люди стануть правителями, і їхнє майно збільшиться і тоді вони вихвалятимуться у кого більше, вище і красивіший будинок. І коли таке станеться, то віритимуть брехунам і звинувачуватимуть у брехні правдивих, довірятимуть шахраям і позбавлятимуть довіри тих, хто її гідний, невігласи говоритимуть, а ті, хто знає мовчатимуть.
Підготував Сергій Медведєв
