Єдинобожжя в Хаджі
По завершенню обряду тавафа (семикратного обходу навколо Кааби) слід здійснити намаз, а читати в цій молитві рекомендують дві сури.
Перша – це «Аль-Іхляс», що в перекладі означає «чистота», але також це означає і «єдинобожжя».
Друга – «Аль-Кафірун», в якій мовиться:
«Скажи: «О ви, невiруючi! Я не поклоняюся тому, чому поклоняєтеся ви, а ви не поклоняєтесь тому, чому я поклоняюся!»
(сура 109 «Аль-Кафірун», аяти 1-3)
Очевидно, не важко здогадатися, чому саме ці дві сури були обрані для читання в намазі після завершення обходу Кааби - обидві вони вказують на єдинобожжя. Коли паломник піднімається на пагорби Сафа та Марва, що йому варто говорити? Знову-таки, те, що пов’язано з вірою в одного Аллага: «Ля іляга ілля-Аллаг, уагдагу ля шаріка ляг…» (Немає бога гідного поклоніння, окрім Аллага. Він один і немає у нього співтоваришів…) А яка мольба, згідно з Сунною, є найкращою для того, хто знаходиться на горі Арафат?
Пророк, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав:
«Найкраща мольба – це та, яка промовляється в день Арафат, а найкращим, що казав я, а також попередні пророки, є слова: «Немає бога гідного поклоніння, окрім Аллага. Він один і немає у нього співтоваришів. Йому належить володарювання, і Йому належить хвала, і Він має владу над кожною річчю!»
(Ат-Тірмізі, 3585; Ахмад, 6961).
Пророк, хай благословить його Аллаг та вітає, вчив мусульман в хаджі звертати свої мольби лише до одного Аллага, покладатися лише на Нього, просити допомоги та підтримки лише у Всевишнього. Одним з найважливіших елементів хаджу є заклання жертовних тварин. А ось як вчить Коран поводитися при цьому:
«Скажи: «Воiстину, моя молитва й виконання обрядiв, моє життя й смерть — це все належить Аллаху, Господу свiтiв! Немає рiвного Йому. Саме це наказано менi, i я — перший iз вiдданих Йому!»
(сура 6 «аль-Ан’ам», аяти 162-163)
І тому хадж – це, передусім, саме урок єдинобожжя, повернення до поклоніння одному Аллагу, викоренення язичництва, невіри та багатобожжя.Хадж – це, передусім, урок єдинобожжя.
Від початку і до останнього дня в кожному своєму ритуалі хадж нагадує мусульманам про те, що невірі та багатобожжю немає місця, а все поклоніння та все життя людини повинні бути присвячені лише Аллагу. Кажучи про хадж, люди виділяють різні його сторони. Для когось хадж – це велика міжнародна конференція, на яку з’їжджаються мусульмани з усіх країн світу. Для інших хадж – це можливість торкнутися історії, відвідуючи місця, в яких жило кілька видатних пророків. Треті бачать у хаджі можливість для духовного самовдосконалення, адже паломник вирушає в далеку дорогу, покладаючись на Аллага, полишає родину та всіх рідних… Є й такі, для яких хадж, на жаль, - це лише спосіб підвищити власну значимість, додавши приставку «хаджі» до свого імені.
Між тим, мало хто замислюється над тим, що хадж – це, передусім, урок єдинобожжя. Від початку і до останнього дня в кожному своєму ритуалі хадж нагадує мусульманам про те, що невірі та багатобожжю немає місця, а все поклоніння та все життя людини повинні бути присвячені лише Аллагу. Розглянемо це більш детально на прикладах з хаджу.
Передусім, згадаємо, що хадж існував і до Ісламу. Першим, хто оголосив про паломництво, був пророк Ібрагім. Але яка була мета? Ось, що каже Коран про це:
«Ось ми вказали Ібрагіму на місце для Дому: «Нічого не додавай Мені в поклонінні…»»
(сура 22 «Аль-Хаджж», аят 26)
Цей аят не двозначно каже про те, що метою переселення в Мекку, відновлення Кааби та заклику людей на хадж було те, щоб ніхто не поклонявся на рівні з Аллагом нічому, а Мекка мала стати тим місцем на землі, де немає багатобожжя та невіри. Тривалий час араби, які жили в Мецці після пророків Ібрагіма та Ісмаїла, дотримувались суворого єдинобожжя. Але багато століть потому один з місцевих правителів привіз ідолів в Мекку, поновивши тим самим культ ідолів. За ним пішли й інші безграмотні люди, довівши кількість «божків» в Каабі до 360-ти.
Так невже ми думаємо, що наш пророк Мухаммад, хай благословить його Аллаг та вітає, продовжив обряди хаджу для того, щоб провести «міжнародну конференцію» або відвідати історично важливі місця? Ні, передусім, він прибрав з хаджу всі елементи язичництва, які були привнесені деякими його пращурами, і укріпив все, що було пов’язано з єдинобожжям.
Так до Пророка Мухаммада, хай благословить його Аллаг та вітає, поширений лозунг паломників був такий: «Ляббайка ля шаріка ляк, ілля шарікан хуа ляк тамлікугу уа ма маляк», що в перекладі означає: «Ось ми перед Тобою, немає Тобі співтоваришів, крім такого співтовариша, сутністю та майном якого Ти сам володієш». Тобто, араби визнавали, що Аллаг володіє всім без винятку, але поклонялися окрім Нього іншим божествам.
Коли ж Пророк Мухаммад, хай благословить його Аллаг та вітає, вирушив у хадж, то першим його вчинком стало те, що він змінив цей лозунг і почав казати: «Ляббайка-Аллагумма ляббайк! Ляббайка ля шаріка ляка ляббайк! Інна-ль-хамда уа-нни’мата ляка уаль-мульк! Ля шарика ляк!» Зверніть увагу, що в цьому лозунгу вже немає нічого язичницького, проте фраза «Ля шаріка ляк» («Немає Тобі співтовариша») почала промовлятися двічі! Між іншим, подібне здивувало навіть самих сподвижників.
Описуючи паломництво Пророка, хай благословить його Аллаг та вітає, вони сказали: «Він почав з того, що проголосив про таухід! І його словами були: «…Ляббайка ля шаріка ляка ляббайк!»»
(Сахіх Муслім, 1218)
В Священному Корані є сура «Аль-Хаджж», в ній Всевишній згадав про деякі важливі елементи паломництва. Саме в ній Він каже:
«Нехай вони зiтруть бруд свiй, виконають обiтницi та обiйдуть навколо давнього Дому! … Уникайте нечистоти iдолiв та уникайте брехливих слiв! Будьте перед Аллахом ханiфами, а не багатобожниками»
(сура 22 «Аль-Хаджж», аяти 29-31)
Ось так Всевишній вимагає бути єдинобожниками в хаджі!
Підготовлено сайтом «Чому Іслам»
Українська версія підготовлена редакцією сайту
