Було відкрито тобі й тим, які жили раніше за тебе: «Якщо ти додаватимеш Мені рівних у поклонінні, то стануть марними твої вчинки й ти неодмінно будеш одним із тих, які втратять усе!»
(Коран 39:65)
Що таке іслам?
Слово Іслам означає підпорядкування своєї волі Всемогутньому Богові. Це слово має той самий корінь, як і арабське слово «салям», яке означає «мир». Іслам вчить, що сьогоднішні релігії спочатку мали одне й те саме основне послання, яке полягало в тому, щоб усім серцем підкорятися волі Бога і поклонятися Йому і лише Йому. З цієї причини іслам – це не нова релігія, а та сама божественна істина, яку Бог відкрив усім пророкам, включаючи Ноя, Авраама, Мойсея та Ісуса.
Хто такі мусульмани?
Арабське слово "мусульманин" буквально означає той, хто щиро підкоряється волі Бога.
Послання Ісламу призначене для всього світу, і кожен, хто приймає це послання внутрішньо та зовні, стає мусульманином. Деякі люди помилково вважають, що іслам – це релігія для арабів, але це далеко від правди, оскільки за статистикою понад 80% мусульман у світі не араби. З іншого боку, незважаючи на те, що більшість арабів, як заведено вважати – це мусульмани, але також є араби християни, юдеї та атеїсти.
Якщо подивитися на різні народи, які живуть у мусульманському світі, від Нігерії до Боснії, від Марокко до Індонезії, досить легко побачити, що мусульмани походять з різних рас, етнічних груп і національностей. Іслам спочатку був релігією для всього людства. Про це свідчить той факт, що деякі з ранніх сподвижників пророка Мухаммада, мир йому та благословення Аллага, були не лише арабами, а й персами, африканцями та римлянами.
Бути мусульманином означає повністю приймати та активно підкорятися волі Всемогутнього Бога.
Мусульманин – це людина, яка добровільно погоджується ґрунтувати свої переконання, цінності та віру на волі Всемогутнього Бога.
У минулому, а інколи й зараз, слово "магометанці" використовувалося як ярлик для мусульман. Цей ярлик є неправильним і є результатом навмисного спотворення, або явного невігластва. Однією з причин цієї помилки є те, що європейців століттями вчили, що мусульмани поклоняються пророку Мухаммаду, мир йому і всім пророкам, так само, як християни поклоняються Ісусу. Це абсолютно неправильно, оскільки мусульманину не дозволяється поклонятися будь-кому чи будь-чому, крім Всемогутнього Бога.
Ким є Аллаг?
Дуже часто можна почути, що арабське слово Аллаг використовується виключно у зв'язці з ісламом. В арабській мові слово «Аллаг» - це ім'я Всемогутнього Господа, Того, хто гідний всіх видів поклоніння, без надання йому товаришів, і це те саме слово, яке використовують арабомовні християни та юдеї.
Якби хтось узяв арабський переклад Біблії, то побачив би, що слово Аллаг використовується там, де слово Бог використовується в українському перекладі.
Насправді арабське слово "Аллаг" дуже схоже на слово для Бога в інших семітських мовах - наприклад, Бог на івриті буде звучати як "Елогім", а арамейською, якою говорив Ісус Христос - "Елаг".
Деякі немусульмани помилково вважають, що мусульмани поклоняються іншому Богові, а не тому, якому поклонялися Мойсей та Ісус. Це очевидна помилка, оскільки чистий монотеїзм Ісламу закликає всіх людей поклонятися Богу Нуха (Ноя), Ібрагіма (Авраама), Муси (Мойсея) та Іси (Ісуса) та решти пророків. Праведні мусульмани вірять, що юдеї та християни збилися зі шляху пророків, і прилучають співтоваришів Аллагу до поклоніння; це можуть бути пророки, ангели чи святі.
Хто такий Мухаммад?
Останній пророк, який був посланий Єдиним Богом, був пророк Мухаммад, мир йому та благословення. Він пояснював, тлумачив і жив за вченням ісламу так само, як і попередні пророки.
Незважаючи на те, що інші релігійні громади визнавали віру в одного Єдиного Бога, через деякий час вони спотворили свої переконання і взяли пророків і святих посередниками разом із Всемогутнім Богом.
Деякі релігії вважають своїх пророків проявленнями Бога, "втіленим Богом" або "Сином Божим". Всі ці хибні ідеї призводять до поклоніння творінню замість Творця, що сприяло поширенню ідолопоклонницького вірування в те, що до Всемогутнього Бога можна наблизитись через посередників.
Щоб захиститися від цієї брехні, Пророк Мухаммад завжди наголошував, що він лише людина, якій доручено проповідувати Божу звістку. Він навчав мусульман звертатися до нього як до посланця та раба Аллага. Для мусульман він був найвищим прикладом – він був зразковим пророком, щирим, військовим лідером, правителем, учителем, сусідом, чоловіком, батьком та другом, який поклоняється.
На відміну від інших пророків і посланців, життя Пророка Мухаммада дуже добре висвітлено в історії. Мусульманам не потрібно мати просто віру в те, що він існував в історії і те, що його вчення збереглося, бо те, що він був, що він говорив і що він робив документально науково і це справжнісінький факт!
Навіть коли його послідовників налічувалося кілька десятків, Всемогутній Господь повідомив Мухаммаду, мир йому та благословення, що він був посланий як милість для всього людства. Через те, що люди спотворили послання Бога, Він узяв на Себе захист послання, відкрите Мухаммаду, мир йому та благословення. Це тому, що Всемогутній Господь дав обіцянку не відправляти іншого посланця після нього. Оскільки всі посланці Божі проповідували послання Ісламу, тобто підкорення волі Бога і поклоніння Йому одному, то пророк Мухаммад є останнім пророком Ісламу, а не першим.
Яким є вчення ісламу?
Основа ісламської віри – це віра у єдність Бога. Це означає вірити в те, що є тільки Один Творець, який підтримує все у Всесвіті і те, що жодне божество не гідне поклоніння, крім Нього.
Справжня віра в єдність Бога означає набагато більше, ніж просто віра в те, що є "один" Бог, а не два, три чи чотири. Існує ціла низка релігій, які стверджують, що вірять у "Єдиного Бога" і вірять у те, що зрештою існує тільки Один Творець і Зберігач Всесвіту. Іслам же не тільки наполягає, але також відкидає використання слів «Господь» і «Спаситель» по відношенню до будь-кого, крім Аллага.
Іслам також відкидає використання всіх посередників між Богом і людиною і наполягає на тому, щоб мусульмани зверталися безпосередньо до Бога і повністю поклонялися Йому Одному.
Мусульмани вірять, що Всемогутній Господь Співчутливий, Люблячий і Милосердний.
Основа помилки – це твердження, що Бог не може прощати Свої творіння безпосередньо.
Надмірно перебільшуючи тяжкість гріха, а також стверджуючи, що Бог не може простити людину безпосередньо, заблукалі релігії шукають способу розчарувати людей у милосерді Аллага. Як тільки люди переконаються, що вони не можуть звернутися до Бога безпосередньо, їх можна буде ввести в оману і змусити звернутися до лжебогів за допомогою.
Лжебоги можуть набувати різних форм: можуть бути святими, ангелами або тим, про кого вірять, що він «син Божий» або «втілення Боже».
Практично у всіх випадках люди, які поклоняються, благають чи просять допомоги у хибних богів, не вважають і не називають їх богами. Вони стверджують, що вірять у Єдиного Верховного Бога, і що вони моляться чи поклоняються чомусь, крім Аллага, лише для того, щоб наблизитися до Нього.
В ісламі є ясна різницю між Творцем і створінням. У божественності немає двозначності – все, що створено, не заслуговує на поклоніння, і тільки Творець заслуговує на те, щоб йому поклонялися.
Деякі релігії помилково вірять, що Бог є частиною свого творіння, і тому Він єдиний з ним, а це призвело до того, що люди стали вірити тому, що вони можуть поклонятися творінням, щоб наблизитися до Бога. Навпаки, Аллаг Найвищий і Він відрізняється від Свого творіння.
Мусульмани вірять, що Бог унікальний і незбагненний, що Він не має ні сина, ні батьків, ні товаришів.
Всевишній Господь не народив і не був народжений: ні буквально, ні алегорично, ні метафорично, ні фізично, ні метафізично - Він абсолютно унікальний і вічний.
Він контролює все і здатний обдарувати Своєю нескінченною милістю і прощенням того, кого Він вибере. Тому Він є Всемогутнім і Співчутливим.
Всевишній Господь створив Всесвіт для людства, і Він хоче найкращого для всіх людей. Мусульмани бачать у всьому Всесвіті ознаки творчості та доброзичливості Творця.
Також віра у єдність Бога – це не просто метафізична концепція, але також і динамічна віра, яка впливає на світогляд людства, суспільства та всіх аспектів життя.
Що таке Коран?
Коран - це останнє одкровення Всемогутнього Господа, яке було відкрите через ангела Джибриля арабською мовою пророку Мухаммаду, мир йому і благословення Аллага, в його звучанні, словах і значеннях. Коран був переданий сподвижникам пророка, які вчили його слово в слово. Він заучується на пам'ять до сьогоднішнього дня.
Якщо коротенько, то Коран це керівництво від Бога.
Мова Корану, арабська мова, досі жива для мільйонів людей, та на відміну від мов інших релігійних писань. Коран досі читають мовою оригіналу.
Коран – є дивом, відомо, що він є незрівнянним за своїм стилем, формою та духовним впливом.
Коран є останнім Божим посланням до людства.
Коран зсилався пророку Мухаммаду протягом 23 років.
Коран читався публічно як перед мусульманською, так і немусульманською громадами протягом життя пророка Мухаммада, мир йому. Весь Коран був повністю записаний за життя пророка, і численні сподвижники пророка запам'ятовували весь Коран, слово в слово, в міру того, як він був зісланий. Таким чином, на відміну від інших Писань, Коран завжди був у руках простого віруючого, він завжди вважався словом Божим, і завдяки широкому поширенню запам'ятовування він чудово зберігся.
Вчення Корану це універсальне Писання, він відправлений до всього людства, а не до певного племені або обраних людей. Таким чином, Боже одкровення в Корані фокусується на тому, щоб навчити людей важливості віри в єдність Бога і будувати своє життя навколо керівництва, яке Він послав.
Крім того, Коран містить історії попередніх пророків, таких як Авраам, Ной, Мойсей та Ісус, а також безліч божих заповідей.
У наш час, коли так багато людей охоплено сумнівами, духовним розпачем та політкоректністю, коранічне вчення пропонує рішення для виправлення порожнечі, яка з'явилася у нашому житті.
Як мусульмани розглядають природу людини, сенс віри в останнє життя?
У Величному Корані Бог навчає людей, що вони були створені для поклоніння Йому одному, і основа істинного поклоніння є усвідомлення Бога. Оскільки вчення ісламу охоплює усі аспекти життя та етики, усвідомлення Бога заохочується у всіх людських справах.
Іслам пояснює, що всі людські дії є діями поклоніння, якщо вони здійснюються заради Аллага і відповідно до Його Божественного Закону.
Також поклоніння в ісламі не обмежується лише релігійними ритуалами. Вчення ісламу є милосердям і зціленням для людського серця, і заохочуються такі якості, як покірність, щирість, терпіння та милосердя.
До того ж, іслам засуджує гордість і самовпевненість, оскільки Всемогутній Господь є єдиним суддею людської праведності. Ісламський погляд на природу людини також реалістичний та гармонійний.
Людські істоти не вважаються гріховними з народження, але розглядаються як однаково здатні як до доброго, так і поганого.
Іслам також вчить тому, що віра і діяння йдуть пліч-о-пліч. Бог дав людям вільну волю і мірилом віри людини є її вчинки. Однак люди створені слабкими та постійно впадають у гріх. Це є природа людей, створена Богом за Його Мудрістю, і не є чимось порочним або те, що потребує виправлення. Це відбувається тому, що шляхи покаяння завжди відкриті для всіх людей, і Всемогутній Господь любить грішника, що кається.
Справжній баланс ісламської віри встановлюється здоровим страхом перед Богом, а також щирою вірою у Його нескінченну милість. Життя без страху перед Богом призводить до гріха і непослуху, а віра в те, що ми настільки грішні, що Бог нас не пробачить, призводить до відчаю.
У світлі цього, іслам вчить нас тому, що тільки заблукалі зневіряються в милості Творця.
Крім цього, Священний Коран, який був відкритий пророку Мухаммаду, мир йому та благословення, містить багато навчань про потойбічне життя та Судний день. З цієї причини мусульмани вірять, що всі люди будуть судимі Богом за їхню віру та діяння, здійснені в минулому житті. При судженні людей Бог буде Милосердним і Справедливим, і люди судитимуться лише за те, на що вони були здатні.
Досить сказати, що іслам вчить тому, що життя є випробуванням, і всі відповідатимуть перед Богом. Щира віра в життя після смерті є ключем до проживання високоморального життя. В іншому випадку життя розглядається як самоціль, що змушує людей ставати більш егоїстичними, матеріалістичними та аморальними.
Автор абу Хакім Наріман
