Після піднесення Іси, мир йому, минуло близько п’яти століть. За цей час люди ще більше відійшли від істини. Серед людей поширилися невір’я, омана та поклоніння іншим божествам нарівні зі Всевишнім Аллагом.
Мухаммад — посланець Аллага
Тоді Аллаг послав до людей Мухаммада, мир йому та благословення Аллага, з надійним керівництвом та релігією істини, аби вони поклонялися лише Всевишньому та не додавали Йому рівних. Це сталося в благословенній Мецці, у місцевості Хіджаз. Всевишній супроводжував Мухаммада різними чудесами, які підтверджували його пророчу та посланницьку місію. Аллаг закінчив ним місію посланників, зробивши його останнім з-поміж них. А релігію Мухаммада Всевишній зробив завершальною. Він оберігатиме її від змін та спотворень до настання Судного дня. То хто ж такий Мухаммад? Що ми знаємо про його народ? Як він став посланцем? Які докази того, що він насправді був пророком? Що ми знаємо про його життя? Далі, з волі Аллага, ми дамо короткі відповіді на всі ці питання.
Рід і походження Мухаммада
Його ім’я Мухаммад ібн ("ібн" з арабської - син) Абдуллаг ібн Абду-ль-Мутталіб ібн Гашім ібн Абд Манаф ібн Кусайй ібн Кіляб і він родом з арабського племені Курайш. Він є нащадком пророків Ісмаїля (Ізмаїла) та Ібрагіма (Авраама). Народився в Мецці в 571 році, після месії, мир йому. Він втратив батька ще до свого народження, тому ріс сиротою. Матір він також втратив у ранньому дитинстві. Спочатку він був на вихованні у свого діда Абду-ль-Мутталіба, а після смерті діда його вихованням займався дядько Абу Таліб.
Риси Мухаммада
Ми вже згадували про те, що посланець, обраний Всевишнім, повинен мати найкращі якості – бути чесним і мати благородну вдачу. Мухаммад, мир йому та благословення Аллага, був саме таким. Усе своє життя він був напрочуд чесним, правдивим і добропорядним. Його мова була приємною та правильною. Його любили і близькі, і чужі. Власний народ шанував його й поважав. Його навіть прозвали «аль-Амін» — «надійний, вірний», а, вирушаючи в подорож, залишали йому на зберігання своє майно та різні цінні речі.
Він був не тільки благородною і добропорядною людиною, але й мав приємну зовнішність – око не втомлювалося споглядати на нього. Він був світлошкірим, з великими очима й довгими віями, із чорним волоссям, широкоплечим, трохи вище середнього зросту. Описуючи його, один із сподвижників сказав:
«Я бачив Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, у єменській накидці, і я ніколи не бачив нікого прекраснішого за нього»
Він був неписьменним, не вмів ані читати, ані писати, оскільки з-поміж його одноплемінників мало хто умів це робити. Однак, вони були розумними і проникливими людьми, мали чудову пам’ять і кмітливість.
Плем’я Курайш та араби
Народ Пророка, мир йому та благословення Аллага, та його плем’я жили в благословенній Мецці, поруч із Заповідною мечеттю та Каабою, яку Всевишній наказав побудувати пророкам Ібрагіму та його синові Ісмаїлю, мир їм.
Але із часом вони відхилилися від істинного шляху і відійшли від релігії Ібрагіма — поклоніння одному Богу. Вони та навколишні племена зробили собі ідолів із каменю, дерева та золота і встановили їх навколо Кааби. Цих ідолів вважали священними та вірили в те, що вони здатні приносити користь і завдавати шкоди! Вони вигадали обряди поклоніння цим ідолам. Найвідомішим, найбільшим та найвеличнішим з-поміж ідолів був Губаль. Окрім нього, існувало ще безліч ідолів, а також дерев за межами Мекки, яким поклонялися замість Аллага і які вважалися священними – аль-Лят, аль-Узза, Манат тощо. Що ж до відносин племені Курайш із оточуючимиплеменами, то їх можна описати кількома словами: зарозумілість, вихваляння, самовдоволеність, агресивність і кровопролитні війни. Хоча заради справедливості варто сказати, що в них були й певні шляхетні якості – хоробрість, гостинність, правдивість тощо.
Початок місії пророка, мир йому
У віці сорока років, пророк Мухаммад, мир йому і благословення Аллаг, знаходився поза Меккою в печері Хіра. Йому було зіслано перше Одкровення з небес від Аллага; до нього прийшов ангел Джибріль (Архангел Гавриїл), який стиснув його і сказав: «Читай!» Пророк відповів: «Я не вмію читати!» Тоді він сильніше стиснув його і сказав: «Читай!» Він знову сказав: «Я не вмію читати!» Тоді він ще сильніше стиснув його і сказав: «Читай!» Тоді він запитав: «Що мені читати?» Джибріль відповів:
«Читай! Ім’ям твого Господа, Який створив, створив людину зі згустку крові! Читай! І Господь твій — Найщедріший, Який навчив письма пером. Навчив людину того, чого вона не знала»
(Згусток: 1–5)
Після цього ангел пішов, залишивши пророка наодинці. Посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, повернувся додому, охоплений жахом. Він сказав своїй дружині Хадіджі: «Укрий мене! Воістину, мені страшно за себе!» Однак його дружина відповіла йому: «Ні, клянуся Аллагом! Аллаг ніколи не зганьбить тебе. Адже ти підтримуєш родинні зв’язки, допомагаєш стомленому нести його ношу й допомагаєш людям у біді!»
Незабаром після цього Джибріль з’явився до нього у своєму справжньому вигляді, зайнявши весь простір між небом і землею і закривши собою обрій. Він сказав йому: «Мухаммаде! Воістину, я — Джибріль, а ти — Посланник Аллага».
Після цього, одне за іншим почало зсилатися Одкровення, з наказом закликати його народ до поклоніння одному лише Аллагу й застерігати їх від додавання Аллагу рівних і від невір’я. Він почав поступово закликати свій народ — по одній людині, починаючи з найближчих родичів — прийняти іслам. Першими увірували його дружина Хадіджа бінт (дочка) Хувайлід та його близький друг Абу Бакр ас-Сиддік, а також його двоюрідний брат Алі ібн Абу Таліб.
Коли його одноплемінники дізналися про заклик, то почали заважати йому, хитрувати проти нього та проявляти до нього ворожість. Одного ранку Мухаммад вийшов і голосно скликав до себе людей. Коли ті прийшли, він сказав їм:
«Якби я повідомив вам про те, що ворог нападе на вас вранці чи ввечері, ви повірили б ви мені?»
Вони відповіли:
«Ти ніколи не брехав нам».
Тоді він сказав:
«Воістину, я застерігаю вас від болісного покарання!»
Почувши це, його дядько Абу Лягаб, який разом зі своєю дружиною ставився до Посланника, мир йому і благословення Аллага, більш ворожо, ніж решта, сказав:
«А щоб ти згинув! І для цього ти нас зібрав?»
На що Аллаг зіслав своєму посланцю, мир йому та благословення Аллага, такі слова:
«Нехай згинуть руки Абу Лягаба й він сам! Ні багатство його, ні статки його не допоможуть йому. Увійде він у вогонь палаючий, а дружина його буде носити дрова! А на її шиї — мотузка з волокон пальмових!»
(Пальмові волокна: 1–5)
Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) продовжував заклик до ісламу, звертаючись до людей: «Скажіть: немає бога, крім Аллага — і ви досягнете успіху». На що ті відповідали: «Невже він хоче замінити богів одним Богом? Воістину, це щось дивовижне!»
Аллаг зіслав йому аяти, у яких закликав людей слідувати шляхом істини й застерігав їх від омани, у якій вони перебували. З-поміж них були слова Всевишнього:
«Скажи: «Невже ви не віруєте в Того, Хто створив землю за два дні, і додаєте Йому рівних? Але ж Він — Господь світів! Він поставив над нею міцні гори, благословив її та розподілив засоби для прожиття — за чотири повних дні, для тих, хто цього потребує!» Потім Він повернувся до неба — а воно було димом — і сказав йому та землі: «Прийдіть — добровільно чи примусово!» Вони сказали: «Ми прийдемо добровільно!» Він завершив сім небес за два дні й відкрив кожному з них його обов’язок. Ми прикрасили нижнє небо світилами, і вони захищають його. Так визначив Всемогутній, Всезнаючий! Якщо вони відвернуться, то скажи: «Я застерігаю вас від загибелі, подібної до загибелі адитів і самудитів!»
(Роз’яснені: 9–13)
Однак ці аяти й цей заклик не додав людям нічого, окрім впертості та зарозумілості. Вони наполегливо відмовлялися приймати істину. Курайшити почали навіть переслідувати й катувати тих, хто приймав іслам. Найбільше діставалося слабким, яких не було кому захищати. Якось вони поклали на груди одного з віруючих величезний камінь і тягли його по землі, по базарах, під палючим сонцем, і казали йому: «Зречись від релігії Мухаммада або ми продовжимо знущатися над тобою!» Деякі з них загинули, не витримавши жорстоких тортур.
Щодо Посланника Аллага (мир йому і благословення Аллага), то він перебував під захистом свого дядька Абу Таліба, одного з найвпливовіших ватажків курайшитів, який любив його й піклувався про нього, проте так і не прийняв іслам.
Курайшити намагалися підкупити Посланця, мир йому та благословення Аллага, щоб він припинив свій заклик. Вони пропонували йому багатства, владу та інші привабливі пропозиції, аби тільки той припинив закликати людей до цієї нової релігії, що виступала проти їхніх богів, яких вони оточили ореолом святості і яким поклонялися замість Аллага. Однак Посланник Аллага, мир йому і благословення Аллага, твердо стояв на своєму, тому що Всевишній Аллаг наказав йому донести цю релігію до людей, і якби він відмовився це робити, то Аллаг скарав би його. Він сказав їм: «Воістину, я бажаю вам добра, адже ви мій народ і мої одноплемінники». Він також сказав: «Клянуся Аллагом, якби я брехав усім людям, то вам би не брехав, і якби я мав намір обдурити усіх людей, то не зміг би вчинити так з вами».
Коли курайшити збагнули, що підкупити його неможливо, вони налаштувались проти нього та його послідовників більш вороже. Курайшити вимагали від Абу Таліба видати Мухаммада, мир йому і благословення Аллага, щоб убити його, обіцяючи натомість усе, що він забажає. Вони також просили Абу Таліба хоча б змусити племінника припинити заклик до своєї релігії відкрито. Після цього дядько попросив Мухаммада припинити заклик.
Й ось що сказав йому Посланник Аллага, мир йому та благословення Аллага:
«Дядьку! Клянуся Аллагом, якби поклали мені сонце в праву руку, а місяць — у ліву заради того, щоб я залишив цю релігію, я не залишив би її доти, доки Аллаг не розповсюдить її або поки я не загину за неї!»
Тоді дядько відповів:
«Що ж, продовжуй почате. Говори, що хочеш. Клянуся Аллагом, вони нічого тобі не заподіять доти, доки я не буду вбитий за тебе».
Коли до Абу Таліба прийшла смерть, і біля нього знаходилися старійшини Курайша, до нього зайшов Посланець, мир йому та благословення Аллага, і почав закликати його прийняти іслам. Він казав йому:
«Дядьку, промов слова, які я приведу Аллагу як доказ на твою користь, скажи: «Немає бога, крім Аллага»».
Почувши це, старійшини курайшитів сказали йому:
«Невже ти зречешся релігії Абду-ль-Мутталіба? Невже ти зречешся релігії твоїх батьків і дідів?» І
він не зміг переступити через себе і відмовитися від релігії предків та помер язичником. Пророк, мир йому і благословення Аллаха, був дуже засмучений через те, що його дядько помер язичником, і тоді Всевишній зіслав наступний аят:
«Воістину, ти не зможеш скерувати на прямий шлях тих, кого любиш, та Аллаг веде прямим шляхом, кого побажає. І Він краще знає тих, хто йде прямим шляхом!»
(Розповідь:56)
Після смерті Абу Таліба Пророку, мир йому та благословення Аллага, чимало дісталося від курайшитів. Дійшло до того, що деякі з них брали нутрощі зарізаної тварини й кидали йому на спину, коли він молився біля Кааби.
Якось Посланець, мир йому та благословення Аллага, вирушив у місто Таїф (розташоване за 70 км від Мекки), щоб закликати його мешканців до ісламу. Проте жителі Таїфа поставилися до нього та його заклику більш вороже, ніж жителі Мекки. Вони почали підбурювати божевільних одноплемінників, аби ті кидали в Пророка, мир йому і благословення Аллага, каміння. Вони гнали його з міста і переслідували його, кидаючи в нього каміння так, що розбили ноги йому до крові.
Тоді Посланець, мир йому та благословення Аллага, звернувся з благанням до свого Господа, просячи в Нього допомоги, й Аллаг послав до нього ангела, який сказав йому:
«Воістину, Господь твій чув те, що сказав тобі твій народ, і якщо ти хочеш я перекину на них дві гори».
Однак він сказав:
«Ні… Але я сподіваюся, що Аллаг виведе з них тих, хто поклонятиметься Йому Одному й не додаватиме Йому товаришів».
Потім Посланець, мир йому та благословення Аллага, повернувся до Мекки. Курайшити продовжували ворожо ставитись до нього, мир йому, та новонавернених мусульман. А згодом до Посланника, мир йому і благословення Аллага, прийшла група людей із міста Ясріб, яке пізніше називатимуть Сяючою Мединою. Мухаммад, мир йому та благословення Аллага, закликав їх до ісламу, і вони увірували. Він послав до них одного зі своїх сподвижників на ім’я Мус’аб ібн Умайр, щоб той навчав їх основам ісламу. Завдяки йому багато мединців прийняли іслам.
Переселення в Медину
Наступного року вони прийшли до Посланця, мир йому і благословення Аллага, та присягнули йому на вірність ісламу. Після цього він наказав своїм сподвижникам, які зазнавали гонінь і тортур, переселитися в благословенну Медину, і вони переселилися — хтось групами, а хтось поодинці. Цих людей пізніше почали називати мугаджирами, що означає «переселенці». Мешканці Медини тепло прийняли їх, подбали про них та забезпечили їх усім необхідним. Вони поселили їх у своїх будинках та розділили з ними своє майно. Після цього їх почали називати ансарами, тобто «помічниками».
Коли курайшити дізналися про переселення віруючих, то вирішили вбити Пророка, мир йому та благословення Аллага. Вони змовились оточити його дім, а коли той виходитиме, одночасно вдарити його своїми мечами. Однак Аллаг врятував його від них, і він вийшов з оселі непоміченим. До нього приєднався Абу Бакр ас-Сиддік, а Алі він наказав залишитися в Мецці, щоби повернути власникам усе майно, залишене йому на зберігання.
Дізнавшись, що Мухаммад, мир йому і благословення Аллага, залишив Мекку, курайшити призначили велику винагороду тому, хто доставить його до них живим чи мертвим. Однак Аллаг знову врятував його, і він, разом зі своїм супутником благополучно дістався Медіни.
Мешканці Медіни зустріли Пророка привітно та дуже зраділи його прибуттю. Усі вони вийшли зі своїх осель, щоб побачити Посланника, мир йому та благословення Аллага. Вони казали одне одному: «Прийшов Посланець Аллага! Прийшов Посланець Аллага!»
Посланець, мир йому та благословення Аллага, влаштувався в Медіні й почав будувати там мечеть, щоби молитися разом із людьми. Він навчав людей нормам ісламу, читав їм Коран і виховував їх. Навколо нього зібралися сподвижники, які вчилися в нього, пізнаючи прямий шлях, очищуючи свої душі та зростаючи морально. Вони полюбили Посланця, мир йому та благословення Аллага. На них справили величезне враження його шляхетні риси, і їх згуртувало братерство у вірі. Медіна стала показовим містом, де панувала атмосфера щастя та братерства, де не було різниці між багатими й бідними, білошкірим та темношкірим, арабами й не арабами; жоден не вивищувався над іншим за якоюсь ознакою, окрім віри та богобоязливості. Із цих людей сформувалося найкраще покоління, відоме в історії.
Через рік після переселення почалися протистояння та сутички між Посланником, мир йому і благословення Аллага, та його сподвижниками з одного боку і плем’ям Курайш та всіми ворогами ісламу — з іншого.
Перша битва — велика битва при Бадрі — відбулася в долині між Меккою та Медіною. Аллаг дарував мусульманам перемогу, незважаючи на те, що їх було всього 314, тоді як курайшитів — 1000. Це була блискуча перемога мусульман. Сімдесят курайшитів було вбито, більшість із них були старійшинами племені та його ватажками. Ще сімдесят було взято в полон, а інші втекли.
Після цього були інші битви між Посланником, мир йому та благословення Аллага, та курайшитами. Але через вісім років після переселення Посланника, мир йому і благословення Аллага, з Мекки, він зібрав десятитисячне військо, що складалося з тих, хто прийняв іслам. Це військо він повів на Мекку, де здобув блискучу перемогу і вступив у місто, навіть не зустрівши супротиву. Курайшити, які прагнули вбити Пророка, катували його послідовників і збивали людей із релігії, з якою він прийшов до них від Аллага, зазнали поразки.
Після цієї перемоги він зібрав курайшитів і сказав їм:
«Курайшити! Як ви думаєте, що я з вами зроблю?» Вони відповіли: «Великодушний брат і син великодушного брата…». Далі він сказав: «Тож йдіть, ви – вільні». Він пробачив їх і надав їм свободу прийняти іслам.
Це стало причиною того, що люди почали входити в релігію Аллага натовпами. Весь Аравійський півострів прийняв іслам.
Через короткий проміжок часу Посланник, мир йому і благословення Аллага, здійснив велике паломництво (хадж), у якому його супроводжували 114 000 мусульман, зокрема і ті, які зовсім нещодавно прийняли іслам.
У великий день хаджу (День Арафат) він звернувся до них із промовою, роз’яснюючи їм постанови релігії та норми шаріату, після чого сказав:
«Можливо, після цього року я вже не зустрінуся з вами, то нехай присутній передасть тому, хто відсутній». Потім він подивився на них і сказав: «Чи доніс я (до вас релігію)?» Люди відповіли: «Так». Він сказав: «Аллаге, стань свідком! Чи доніс я?» Люди сказали: «Так». Він сказав: «Аллаге, стань свідком!»
Після хаджу Посланник Аллага, мир йому та благословення Аллага, повернувся до Медіни. Одного дня він звернувся до людей із промовою, сказавши їм, що одному зі Своїх рабів Аллаг надав вибір між перебуванням у цьому світі й тим, що в Нього, і він обрав те, що в Аллага. Сподвижники заплакали, зрозумівши, що він має на увазі себе й що його смерть близька. У понеділок, дванадцятого числа четвертого місяця одинадцятого року за гіджрою (після переселення) хвороба Посланника Аллага, мир йому і благословення Аллага, посилилась і почалася передсмертна агонія. Він подивився на своїх сподвижників прощальним поглядом і заповів їм не залишати молитви, після чого його благородна душа направилась до Всевишнього.
Для сподвижників, нехай благословить їх Аллаг, смерть Посланника, мир йому і благословення Аллага, стала серйозним потрясінням — настільки серйозним, що один із них (це був 'Умар ібн аль-Хаттаб), засмучений важкою втратою, підвівся і сказав, оголивши меч:
«Якщо я почую, як хтось скаже, що Посланник Аллага, мир йому та благословення Аллага, помер, то я відрубаю йому голову!»
Тоді встав Абу Бакр ас-Сиддік і нагадав йому Слова Всевишнього:
«Мухаммад — лише Посланець. Були посланці й до нього. Невже, якщо він помре чи його буде вбито, ви відступите? А хто відступить, той ніяк не зможе зашкодити Аллагу. Аллаг же винагородить вдячних!»
(Родина Імрана: 144)
Почувши цей аят, Умар впав втративши свідомість.
Таким був Мухаммад — Посланник Аллага, останній пророк і посланець, якого Аллаг відправив до всіх людей благим вісником і застерігачем. Він виконав покладену на нього місію, доніс до людей послання Всевишнього й передав їм довірене йому й наставив цю громаду.
Підтримка пророка, мир йому і благословення Аллага, дивами
Всевишній Аллаг підтримав його за допомогою Корану — Слів Аллага, зісланих з небес:
«Брехня не підбереться до нього ні спереду, ні ззаду. Його зіслано від Мудрого, Хвалимого!»
(Роз’яснені: 42)
Якби все людство зібралося разом, від першої людини до останньої, і спробували б створити книгу, подібну до Корану, допомагаючи один одному, у них би нічого не вийшло.
Аллаг Всевишній сказав:
«Люди! Поклоняйтеся вашому Господу, Який створив і вас, і тих, що жили перед вами. Можливо, ви будете богобоязливими! Тому, Хто створив для вас землю ложем, а небо — стелею, Хто зіслав із неба воду і проростив нею плоди для вашого прожитку. Тож не додавайте Аллагу рівних, адже ви знаєте! Якщо ви сумніваєтесь у тому, що Ми зіслали Нашому рабу, то принесіть суру, подібну до цієї! І покличте своїх свідків, окрім Аллага, якщо ви правдиві. А якщо ви не зробите цього — а ви ніколи цього не зробите! — то бійтеся вогню, у якому палають люди та каміння. Чекає він на невіруючих! Сповісти ж радісну звістку тим, які увірували і творили добро. Чекають на них сади, де течуть ріки. Коли наділяють їх плодами звідти, то вони говорять: «Це те, чим наділяли нас раніше», — але ж насправді схожі вони лише ззовні. Матимуть вони там пречистих дружин. І будуть вони там довіку!»
(Корова: 21–25)
Коран складається зі 114 сур (глав), у яких міститься понад шість тисяч аятів (віршів), і Всевишній Аллаг кидає людям виклик протягом століть – створити хоча б одну суру, подібну до сури Корану, і це при тому, що найкоротша сура Корану складається всього з трьох аятів.
Якби їм це вдалося, це було б доказом того, що Коран — не від Аллага. Це найбільше диво, дароване Всевишнім Своєму Посланцю, мир йому та благословення Аллага.
Траплялося так, що Пророк, мир йому, молив Аллага і занурював руку в посуд, після чого між його пальців починала бити ключем вода. Цією водою втамовувала спрагу вся армія, чисельність якої досягала однієї тисячі.
Після того, як він благав Аллага й встромлював свою руку в їжу, її вистачало для того, аби могли наїстися 1500 сподвижників.
Бувало так, що він зводив свої руки до неба, просячи в Аллага дощу. І він не полишав свого місця, поки дощ не намочив його обличчя.
Також були й інші дива.
Аллаг охороняв його від небезпеки, і тим, хто хотів його вбити й погасити світло, з яким він прийшов від Аллага, не вдавалось здійснити задумане. Всевишній сказав про це:
«Посланцю! Сповісти те, що зіслано тобі від твого Господа! А якщо ти цього не зробиш, то не сповістиш послання Його! Аллаг захистить тебе від людей. Воістину, Аллаг не веде прямим шляхом невіруючих!»
(Трапеза: 67)
Посланець, мир йому і благословення Аллага, — за підтримки Всевишнього — був чудовим прикладом для людей у всіх своїх словах і справах і першим виконував веління Всевишнього, які були йому зіслані, до того ж робив це найкращим чином. Він був найстараннішим у поклонінні й покорі Всевишньому. І він був найщедрішим з-поміж людей – усі кошти, що потрапляли йому до рук, він одразу витрачав заради Аллага, роздаючи їх бідним, жебракам і нужденним. Навіть щодо спадщини він сказав:
«Ми, пророки, не залишаємо спадщини. Усе, що ми залишаємо, є милостинею».
Що ж стосується його моральних принципів, то в цьому ніхто й ніколи не досягав його вершин. Кожен, з ким він спілкувався, неодмінно починав любити його всім серцем, і він ставав для нього дорожчим за власних дітей, батьків і всіх інших людей.
Анас ібн Малік, слуга посланника Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав:
«Я ніколи не торкався руки кращої, ніжнішої і приємнішої, ніж руки Посланця Аллага. Я прислуговував йому десять років, і він жодного разу не сказав про зроблене мною: «Чому ти так зробив?» І він ніколи не сказав про те, чого я не зробив: «Чому ти цього не зробив?»
Таким був Мухаммад, Посланник Аллага, якого підніс Аллаг і якому визначив добру славу. І ні сьогодні, ні раніше жодну людину не згадують так, як згадують його. Вже понад тисячу чотириста років мільйони муадзинів у всьому світі вимовляють п’ять разів на день: «Свідчу, що Мухаммад — Посланець Аллага». І сотні мільйонів тих, хто моляться, повторюють щодня у своїх молитвах десятки разів: «Свідчу, що Мухаммад — Посланник Аллага».
Уривок з книги «Релігія іслам», яку Вы маєте змогу завантажити, або замовити на сайті АМУ
