В якийсь момент Єгиптом став керувати зарозумілий тиран — Фараон. Він називав себе богом, наказував людям поклонятися йому, вбивав і утискав, кого хотів.
Посланник Муса (Мойсей), мир йому
Ось що сказав нам Аллаг про фараона:
«Воістину, Фараон вивищився на землі й розділяв її жителів на групи. Одну з них він знесилював, убиваючи їхніх синів і залишаючи живими їхніх жінок. Воістину, він був одним із тих, хто поширював безчестя на землі! Ми побажали виявити милість до тих, які були ослаблені на землі, зробити їх провідниками і спадкоємцями, утвердити їх на землі й показати Фараону, Гаману та їхньому війську те, чого вони стереглися! Ми відкрили матері Муси: «Годуй його своїм молоком. А коли боятимешся за нього, то кинь його в ріку. Не бійся та не сумуй, Ми повернемо його тобі і зробимо одним із посланців!» Родина Фараона підібрала його, щоб він став для них ворогом і печаллю. Воістину, Фараон, Гаман та їхнє військо були грішниками! Дружина Фараона сказала: «Насолода моїх і твоїх очей! Не вбивайте його! Можливо, він принесе нам користь або ми візьмемо його за сина». Вони ні про що не здогадувалися! Серце матері Муси спорожніло. Вона була готова відкритися, але Ми укріпили її серце, щоб вона була віруючою. Вона сказала сестрі Муси: «Йди за ним!» Та спостерігала за ним здалеку, а вони ні про що не здогадувалися! Раніше Ми не дозволили йому мати годувальниць, тож вона сказала: «Чи не показати вам родину, яка дбатиме про нього для вас і бажатиме йому добра?» Так Ми повернули його матері, щоб утішити очі її, щоб вона не сумувала і знала, що обіцянка Аллага правдива! Але більшість із них не знає! Коли він досягнув повноліття і зрілості, Ми дарували йому мудрість і знання. Так Ми винагороджуємо праведників! Якось він увійшов до міста, коли його жителі були неуважними. Там він побачив двох чоловіків, які билися. Один був із його народу, а другий був ворогом. Чоловік із його народу попросив допомоги проти ворога, і Муса вдарив того кулаком і вбив. Він сказав: «Це — один із вчинків шайтана! Воістину, він очевидний ворог, який збиває зі шляху!» Він сказав: «Господи! Я був несправедливим до себе. Прости мене!» Він простив його, бо Він — Прощаючий, Милосердний! Він сказав: «Господи! За милість, яку Ти виявив до мене, я ніколи не буду допомагати злочинцям!» Він увійшов до міста зранку, озираючись, з острахом. І раптом той, хто просив допомоги напередодні, знову попросив допомогти. Але Муса сказав йому: «Ти справді заблукав!» Коли він хотів схопити того, хто був їхнім ворогом, той сказав: «Мусо! Невже ти хочеш вбити мене так, як учора вбив іншу людину? Ти хочеш стати тираном на землі й не хочеш бути тим, хто робить добро?» З околиць міста, поспішаючи, прибіг чоловік. Він сказав: «Мусо! Наближені [до Фараона] змовляються вбити тебе! Тікай звідси! Я бажаю тобі добра!» Муса пішов звідти, озираючись з острахом, і сказав: «Господи! Врятуй мене він несправедливих людей!» Рушивши в бік Мад’яну, він сказав: «Можливо, Господь вкаже мені правильний шлях!» Коли він прийшов до колодязя в Мад’яні, то побачив там групу людей, які напували худобу, і двох жінок, які відганяли стадо. [Муса] запитав: «Що з вами?» Ті відповіли: «Ми не можемо напувати худобу, доки не підуть інші пастухи. А наш батько вже дуже старий!» Він напоїв для них худобу, а потім відійшов у затінок і сказав: «Господи! Я потребую будь-якого блага, яке Ти можеш зіслати мені!» І ось до нього сором’язливо підійшла одна з двох жінок і сказала: «Мій батько кличе тебе, щоб віддячити за те, що ти напоїв худобу». І коли він пішов і розповів свою історію, той сказав: «Не бійся! Ти врятувався від несправедливих людей!» Одна з двох жінок сказала: «Батьку наш! Найми його для роботи! Воістину, найкращим, кого ти наймеш, буде сильна й гідна довіри людина!» Той відповів: «Я хочу одружити тебе з однією зі своїх доньок за умови, що ти наймешся до мене на вісім років. А якщо ти відпрацюєш усі десять, то це залежатиме тільки від твого бажання. Я не хочу обтяжувати тебе. Ти побачиш, якщо побажає Аллаг, що я — один із праведників!» [Муса] сказав: «Нехай так і буде між нами! Який би з двох строків я не відбув, нехай мене не силують. Аллаг — Поручитель того, що ми говоримо!» Коли Муса відбув строк і вирушив із родиною в дорогу, він помітив на схилі гори вогонь і сказав: «Зачекайте тут, я помітив вогонь! Я принесу вам звідти якусь звістку чи палаючу головню, щоб ви могли зігрітися». Коли він підійшов туди, його покликали з правого боку долини, з благословенного місця, де росло дерево: «Мусо! Воістину, Я — Аллаг, Господь світів! Кинь свою палицю!» Коли той побачив, що вона звивається, наче змія, то кинувся назад і не повернувся. «Мусо! Повернись і не бійся, бо ти в безпеці! Поклади свою руку за пазуху і знайдеш її чистою, без жодних плям! Притисни руку до себе, щоб не мати страху. Це — два докази від Господа твого для Фараона та його наближених. Воістину, вони — нечестиві люди!» Той сказав: «Господи! Я вбив одного з них і боюся, що вони вб’ють мене! А мій брат, Гарун, красномовніший за мене. Відішли його разом зі мною як помічника, який підтвердить мої слова. Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна!» Аллаг сказав: «Ми зміцнимо твою правицю твоїм братом і даруємо вам обом доказ, тож вони не зможуть завдати вам шкоди. З Нашими знаменнями переможете й ви, і ваші послідовники!»
(Розповідь: 4–35)
Тож Муса разом зі своїм братом Гаруном вирушили до Фараона, щоб закликати його до поклоніння Аллагу, Господу світів:
«Фараон сказав: «А що таке Господь світів?» [Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!» Тоді [Фараон] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!» [Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!» [Фараон] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!» [Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!» [Фараон] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!» [Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось явне?» [Фараон] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!» Той кинув свою палицю і вона стала справжнім змієм! Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї! Наближені [Фараона] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун! Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?» Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, і розішли по містах вісників, які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!» Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день. Людей спитали: «Чи ви зібралися? Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть». Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фараона: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?» Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!» Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!» Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фараона, що ми неодмінно переможемо!» Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували! Тоді чаклуни впали ниць. Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів, Господа Муси та Гаруна!» [Фараон] сказав: «Невже ви повірили йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!» Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого! Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!» Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!» Фараон послав глашатаїв до всіх міст: «Воістину, цих людей небагато! Вони розлютили нас! Воістину, ми всі маємо бути напоготові!» Ми відібрали в них сади і джерела, скарби та прекрасні місця! Так! Ми передали це все синам Ісраїля. На світанку вони рушили за ними. Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!» Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!» Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора! Ми дозволили наблизитися іншим, а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним. А тих інших Ми втопили. Воістину, у цьому — знамення, але більшість із них не вірує».
(Поети: 23–67)
Коли ж Фараон збагнув що він потоне, то мовив, що він увірував, що немає іншого бога крім того, у якого увірували сини Ісраїля, на що Аллаг каже:
«Тільки тепер! А перед цим ти чинив непослух і був одним із тих, які поширюють безчестя на землі! Тому сьогодні Ми рятуємо твоє тіло, щоб ти був знаменням для наступних поколінь! Воістину, багато людей нехтують Нашими знаменнями!»
(Юнус: 91–92)
Після цього Всевишній дарував народові Муси, яких пригнічував Фараон, східні та західні благодатні землі, і знищив усе, що творив Фараон і його народ.
Потім Аллаг зіслав Мусі Писання — Тору, у якій було керівництво для людей і світло, що вказує їм на те, що любить Аллаг і чим Він задоволений. У ній також пояснювалося заборонене та дозволене. Сини Ісраїля (народ Муси) мали жити відповідно до цього Писання.
Після смерті Муси, мир йому, Аллаг посилав до його народу, до синів Ісраїля, багато пророків, які вказували їм правильний шлях. Щоразу, коли вмирав один пророк, з’являвся інший.
Всевишній розповів нам про деяких із них, наприклад, про Дауда, Сулеймана, Аюба й Закарію, але про більшість із них нічого не розповів. Він завершив цю плеяду пророків останнім пророком Ісою, сином Мар’ям (Ісусом сином Марії), мир йому. Його життя було сповнене чудес із моменту його народження і доти, поки Аллаг не підніс його на небо.
Тексти Тори, які були зіслані Всевишнім Мусі, згодом зазнали спотворень та змін з боку юдеїв, які називали себе послідовниками Муси. Втім, Муса не має жодного відношення до них. Тора, якою користуються юдеї сьогодні, не має нічого спільного з Торою, яку Аллаг зіслав Мусі. До неї додано те, що ніяк не може сходити від Всевишнього. Господь описується в ній як недосконалий та слабкий невіглас – Аллаг вищий за те, що вони йому приписують. Всевишній сказав про них:
«Горе тим, хто пише Писання власноруч, а потім говорить: «Це — від Аллага!» — щоби продати це за мізерну ціну! Горе їм за те, що вони написали, і горе їм за те, що вони собі здобули!»
(Корова: 79)
Уривок з книги «Релігія іслам», яку Вы маєте змогу завантажити, або замовити на сайті АМУ
