Історія поділу: початок як політична суперечка
Після смерті Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) мусульманська громада зіткнулася з питанням: хто стане наступником у керівництві уммою? Більшість сподвижників (сахаби) зібралися в Сакифі Бану Саїда і обрали найкращого з них — Абу Бакра (хай буде задоволений ним Аллаг), який був найближчим до Пророка і першим, хто увірував із чоловіків.
Проте невелика група людей вважала, що керівництво мусить бути лише з родини Пророка, і закликала до призначення Алі ібн Абу Таліба. Згодом ця позиція переросла в окремий рух — «шія» (прихильники), які стали відомі як шиїти.
На початку це був політичний рух, але з часом він перетворився на сектантське віровчення з численними нововведеннями та помилковими переконаннями, що суперечать Корану, Сунні та шляху сподвижників.
Хто такі суніти?
Суніти — це ті, хто дотримується шляху Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) та його сподвижників. Вони визнають:
- правильність халіфатів Абу Бакра, Умара, Османа й Алі (хай буде задоволений усіма ними);
- авторитет чотирьох мазгабів: ханіфітського, малікітського, шафіїтського, ханбалітського;
- повагу до всіх сподвижників і матерів правовірних;
- заборону проклинати сподвижників або надавати будь-кому божественних рис;
- віру лише в одне керівництво — Шаріат, і тільки на основі Корану та достовірної Сунни.
Суніти відкидають будь-яке посередництво в поклонінні, не звертаються до мертвих або імамів, не вірять у безгрішність жодного створіння, крім Пророків.
Хто такі шиїти?
Шиїти — це течія, що відхилилася від істини як у поглядах, так і в поклонінні. Найбільша гілка шиїзму — дванадцятники (існа ашарія), вірять у 12 імамів, останній з яких, за їх словами, зник і живе в «прихованому стані».
Основні віровідхилення шиїтів:
- Віра у безгрішність імамів, надання їм якостей, притаманних лише Пророкам, а іноді — рис, які належать лише Аллагу (наприклад, здатність керувати Всесвітом);
- Прокльони (табаррі) на сподвижників Пророка, зокрема на Абу Бакра, Умара, Османа, а також на Айшу (хай буде задоволений Аллаг усіма ними);
- Дозволеність викликати до мертвих, просити у них допомоги, звертатися до могил (зіярат), іноді навіть з ілюзією, що імами відповідають;
- Такия — свідома брехня в питаннях віри, якщо це вигідно шиїтському становищу;
- Спотворення смислів Корану — багато шиїтських учених вважали, що Коран було змінено, і тільки імами знають повну версію.
Ці переконання не просто помилки — вони виводять людину за межі істинної віри, якщо вона вперто дотримується їх, усвідомлюючи відхилення.
Відмінності в обрядах
- Намаз: шиїти не складають руки, не читають деякі суннітські дуа, використовують глиняні камінці (таблетки) для суджуд;
- Азан: додають фразу «Алі — валій Аллаг», що є нововведенням;
- Могили: шиїти прикрашають могили імамів, будують куполи над ними, звертаються з дуа до покійних — усе це суперечить Сунні;
- Ашура: проводять траурні ритуали, іноді супроводжувані самобичуванням — практика, яку Пророк (мир йому і благословення Аллага) забороняв.
Географія та вплив
- Суніти: Саудівська Аравія, Єгипет, Туреччина, Шам, Індонезія, більшість країн Азії та Африки.
- Шиїти: Іран (де шиїзм — державна релігія), частини Іраку, Лівану (Хізбалла), Азербайджану, Ємену (хусіти), Бахрейну.
Слова вчених про шиїтів
Ібн Таймія (помер 728 р.г.) сказав:
«Шиїзм — це найбільш зіпсована секта, яка принесла найбільше шкоди уммі Пророка»
(Мінхадж ас-Сунна, 1/59).
Імам аш-Шафа‘і (помер 204 р.г.) сказав:
«Я не бачив серед нововведенців більш брехливого народу, ніж рафідіти (радикальні шиїти)»
(аль-Хатіб аль-Багдаді, Таріх Багдад, 12/410).
Ібн Хаджар аль-Хайтамі (помер 974 р.г.) писав:
«Ті, хто лає сподвижників — безбожники, бо цим вони заперечують те, на чому стоїть ця релігія»
(ас-Саваїк аль-Мухріка, с. 524).
Імам Малик (помер 179 р.г.) сказав:
«Той, хто ненавидить когось із сподвижників Пророка — не має частки в Ісламі»
(аль-Імам аль-Лалякаї, Шарх усуль і‘тикад, 7/1260).
Що має знати мусульманин?
Шиїтське віровчення не є одним із «чотирьох мазгабів» або дозволених шкіл. Це окрема релігійна система, яка в корені суперечить основам Ісламу. Мусульманину слід берегти свою віру, вивчати Сунну, не відвідувати шиїтські ресурси, не піддаватися сумнівам.
Істинний шлях — шлях Ахлю-Сунна ва-ль-Джама‘а, середини, знань і наслідування Пророка (мир йому і благословення Аллага) та його сподвижників.
автор абу Хакім Наріман
