Мудреці протягом вже багатьох століть помічають як та чи інша місцевість залишає відбиток на своїх мешканцях. Горяни не такі як ті, хто живе на рівнині, приморський край несе в собі свій особливий колорит, степ має своє забарвлення. Природні умови загартовують або, навпаки, розслаблюють людину і роблять її пасивною і ледачою. Одним словом, будь-яка місцевість має свою специфіку, яка неодмінно відбивається згодом на житті індивідів і спільнот.

Який же відбиток залишає на людях велична пустеля? Безмежне море піску, нескінченна далечінь, величезне небо над головою, тиша і занурення в свої думки і міркування над тим неосяжним і величним світом, який тебе оточує. Тому не дивує, що араби були майстрами слова, адже щоб описати величність пустелі, а точніше, той стан, який вона викликає, потрібні сильні і глибокі слова. Ці роздуми над великими творіннями як Сонце, Місяць, небеса і земля, зміна ночі і дня займають проникливі серця і вони намагаються осягнути задум цього всього. Це прекрасно відображено в Корані:

«Так Ми показали Ібрахіму (Аврааму) Царство Небес і землі, щоб він став одним з переконаних. Коли ніч покрила його своїм мороком, він побачив зірку і сказав: «Ось мій Господь!». Коли ж вона закотилася, він сказав: «Я не люблю тих, хто заходить. Коли він побачив місяць, який здіймається, то сказав: «Ось мій Господь!». Коли ж він закотився, він сказав: «Якщо мій Господь не поведе мене прямим шляхом, то я стану одним з тих, що заблукали. Коли він побачив сонце, що сходить, то сказав: «Ось мій Господь! Воно більше за інших ». Коли ж воно зайшло, він сказав: «О мій народе! Я не причетний до того, що ви долучаєте в співтовариші. Воістину, я (в своєму поклонінні) звернув лице своє до Того, Хто створив небеса і землю, (будучи) ханіфом [єдинобожником], і я - не з (числа) багатобожників».

(Коран 6:75-79)

Авраам (мир йому) був сином пустелі, кочівником, пас свої стада на великих просторах, відчував дух пустелі і розмірковував щиро і наполегливо над творіннями і їх Творцем. У наведеній вище історії з Корану нібито промальовується ідеальний образ людини з чистою, незасміченою людською природою (фітрою) - вона чесна сама з собою, вона активна в пошуках правди, вона прониклива і готова приймати істину і слідувати за нею. Саме таку людину обрав Всевишній, щоб вона була прикладом для інших людей, символізувала той тип людини, яка найбільше відповідає людині.

Цивілізація, як продукт людської діяльності, і все те, що її наповнює (мистецтва, торгівля, архітектура, господарське життя, література, суспільні інститути) являє собою якийсь змодельований світ, в якому є певний порядок, є свої закономірності і логіка. Але! Це все ніби копія якогось істинного світу; світу, який створений Справжнім Творцем, адже людина може тільки компілювати і змінювати те, що вже є і далека від того, щоб створювати опорні елементи буття, як матерія, час, простір. Саме тому людина відчуває себе по-іншому в пустелі, вона нібито споглядає саму істину, без її спотворення через криве дзеркало людської цивілізації. Напевно, тому, араби віддавали своїх дітей з раннього віку на виховання годувальницям з пустелі. Ця доля не пройшла повз останнього пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), його забрала Халіма і виховала в пустелі, він куштував почуття свободи і чистоти буття. Важливий момент з усієї цієї історії те, що розповідь про «розтин грудей» і очищення серця Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), припадає саме на цей період. Єдинобожжя має прямий зв'язок з пустелею, більшість пророків, посланців вийшли саме з пустелі. Віри.

Коли ж ми звернемо погляд на багатобожжя, його природу і прояви, ми зауважимо, що воно завжди пов'язано з образами і ви не знайдете язичництва без певних образів, які сакралізуються і звеличуються; це всілякі статуетки, ікони, зображення, статуї та інше. Язичництво сакралізує саме буття і, відповідно, знаходить з цього буття те, що здається йому найпрекраснішим, піднесеним і «духовним». Але! Образ Творця не знає ніхто і Він приховав його по Своїй мудрості і, отже, створюючи образ «бога» людина зводить велику брехню на самого Творця! Це відбувається часто саме в середовищі цивілізації, вона наповнена образами як в минулому так і зараз. Цивілізація заволодіває увагою людини за допомогою мальованих або друкованих образів. На противагу цьому пустеля - вона далека від штучного світу цивілізацій і технологій, вона порожня і не має в собі тих численних образів, які витають у суспільстві.

Якщо людина живе в суспільстві, то воно впливає на неї. Вважає себе людина конформістом або нонконформістом, але суспільство обов'язково впливає на її свідомість. І якщо оточення, співтовариство хороше, то і вплив буде благим. Якщо ж звичаї суспільства гнилі і потворні, то і людина за інерцією буде такою ж. Тому, за часів випробувань (фітни) пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) радив віруючим віддалятися від людського суспільства, щоб їх не вразив той вірус, який поширився між людьми: Абу Саїд аль Худрі сказав: «Посланець Аллага (хай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

«Незабаром настануть часи, коли найкращим майном мусульманина буде вівця, яку він візьме на вершину гори і в місця де йде дощ, тікаючи задля порятунку своєї релігійності від нещасть».

(аль-Бухарі, 7088)

Автор статті: Демур Ігор