Коран про себе через призму історії

 ІМ’ЯМ АЛЛАГА ВСЕМИЛОСТИВОГО ТА МИЛОСЕРДНОГО! Коран про себе крізь призму історії «Читай! Ім’ям Господа твого, Який створив, створив людину зі згустку крові! Читай! І Господь твій – Найщедріший, Який навчив письму пером, Навчив людину тому, чого вона не знала» (Коран 96:1-5) Саме з цих слів почалося Одкровення, яке мусульмани називають сьогодні Кораном. Так, все правильно! Коран не був посланий у вигляді однієї товстої книги з небес в руки людини. Він посилався у вигляді речень (аятів), які зачитувалися пророку Мухаммаду, мир йому та благословення Всевишнього, протягом 23 років. Одкровення з неба супроводжувало пророка Мухаммада, мир йому та благословення Всевишнього, на шляху перетворення розрізнених племен в цивілізоване суспільство. «Ми зіслали [Коран] з істиною, і зійшов він з істиною. Ми відсилали тебе тільки вісником та застережником! І Ми розділили Коран, щоб ти читав його людям поволі, й зіслали його як одкровення!» (17:105-106) 23 роки боротьби та протистоянь словом та ділом – для чого? Для того, щоб він виправив становище людей, які на той час потонули в ідолопоклонстві, порочності та кастовому розділенні людей: «А це – зіслане Господом світів. Вірний Дух зійшов із ним на твоє серце, щоб ти був одним із застережників». (26:192-194) Спочатку 13 років пророк Мухаммад, мир йому та благословення Всевишнього, терпляче закликав свій народ до ідеї, яка підривала підвалини життя заможної мекканської знаті, їхню перевагу над іншими звичайними людьми та рабами, терплячи образи, фізичні знущання, погрози розправитися з ним та його прибічниками, і навіть цілковитий бойкот з ним та його прибічниками, метою якого було приректи їх на голодну смерть або відмовитися від своєї віри: «Чи ти бачив того, хто зробив богом своє бажання? Невже ти будеш для такого опікуном? … Тож не корися невіруючим, а борися проти них за допомогою цього (Корану) великою боротьбою!» (25:43, 52) Що ж такого казав Мухаммад, мир йому та благословення Всевишнього, що люди його племені і навіть рідний дядько з боку батька, ладні були його вбити за це? Зазвичай він, мир йому та благословення Всевишнього, обмежувався декламуванням того, що посилалося йому. І чимало людей просто почувши ці слова розуміли, що це не звичайні слова неосвіченої людини. Їх дивувала краса стилю коранічного тексту, його милозвучність та глибина змісту, подані в невідомому для арабів того часу стилі мови на зрозумілій, рідній для них мові. Доводом Мухаммада, мир йому та благословення Всевишнього, в обґрунтуванні тих цінностей, до яких він закликав, був сам Коран, який оголосив про свою унікальність та кинув виклик «без дати» всьому людству вигадати щось подібне: «Скажи: «Якби люди й джини об’єдналися разом для того, щоб створити щось подібне Корану, то вони не зробили б цього, навіть допомагаючи одне одному!» (17:88) «Якщо ви сумніваєтесь у тому, що зіслали Ми рабу Нашому, то принесіть суру, подібну до цієї! І покличте своїх свідків, окрім Аллага, якщо ви правдиві». (2:23) «Якби Ми зіслали цей Коран горі, то ти побачив би її покірно розколотою від страху перед Аллагом. Це – притчі, які Ми наводимо людям; можливо, поміркують вони!» (59:21) В чому ж родзинка і чи можливо її осягнути тим, хто не знає арабської, а Коран заявив про те, що це послання всім народам, незалежно від їхньої мови та кольору шкіри: «Ми відіслали тебе тільки як милість для світів. Скажи: «Мені лише відкрито, що ваш Бог – Бог єдиний! Невже ви не станете покірними [Йому]»? А якщо вони відвернуться, то скажи так: «Я однаково проголошую це всім вам. Я не знаю, близько чи далеко ще до обіцяного вам! Це Він знає про слова, які промовляють уголос, і знає про те, що ви приховуєте! Я не знаю, можливо, це – спокуса для вас і насолода благами до певного часу». (21:107-111) Незрівнянність Корану швидше за все полягає у витонченій гармонії між формою та змістом його аятів, в яких кожна людина, незалежно від її інтересів, рівня інтелекту та освіти,  здобуде для себе користь, а точніше прийде до Бога покірним та смиренним. Найяскравішим прикладом в даному випадку є наукові аспекти. Наприклад, в Корані сказано: «О люди! Якщо ви перебуваєте в сумнівах щодо воскресіння, то Ми створили вас спочатку з праху, потім – із краплі сімені, потім – із кров’яного згустку, а потім – із частинки плоті, яка має свій образ або ще не має. Так Ми пояснюємо це вам! Ми вкладаємо в лона те, що хочемо, до визначеного строку. Потім Ми виводимо вас звідти дітьми, щоб ви могли досягнути зрілості. Деякі із вас помирають, а деякі доживають до жалюгідних часів, забуваючи все, що колись знали. Ти бачиш висохлу землю, але щойно Ми проливаємо не неї воду, вона починає рухатись, підійматися та народжує різні пари прекрасних рослин. Це так, бо Аллаг – Істина. Він оживляє померлих, Він спроможний на кожну річ, адже прийде Час, у якому немає сумніву, і Аллаг воскресить тих, хто в могилах!» (23:5-7) А ось коментар Проф. Е. Маршалла Джонсона Томаса, професора анатомії та еволюційної біології, університет Джефферсона, США: «Як науковець я можу цікавитися та займатися лише тим, що я ясно бачу. Я можу зрозуміти ембріологію та еволюційну біологію. Я також можу зрозуміти слова з Корану, перекладені мені. Подібно прикладу, який я наводив раніше, якби я міг перенестися в ту епоху, я б не зміг дати означення описаним в ті часи в Корані явищам, навіть використовуючи всі свої теперішні знання та здібності… В такому випадку, я не бачу жодних протиріч між всім тим, що написано в Корані, та думкою про Божественну участь у створенні життя». А ось коментар Проф. Джеральда С. Герингера (університет Джорджтауна, доцент медичної ембріології, США): «Деякі аяти (Корану) являють собою дуже детальний опис розвитку людини, починаючи з моменту поєднання кліток і до розвитку органів ембріону у лоні матері. Раніше не існувало такого детального та  бездоганного опису розвитку людині з усіма його стадіями, термінологією та поясненнями. У більшості випадків за сотні років до сьогодення ці аяти описують стадії розвитку ембріону та плоду людини, які так само описані в сучасній науковій літературі». (Джерело: http://koranru.ru/perfection_02.html#272 ). Це всього лише один з багатьох прикладів… Але, власне кажучи, в чому ж полягала ідея, яку відстоював Мухаммад, мир йому та благословення Всевишнього, і за яку він був ладний пожертвувати своїм життям, або як він, мир йому та благословення Всевишнього, сам сказав про це, пригадавши, що не відмовиться від неї навіть якщо йому в праву руку дадуть сонце, а в ліву – місяць. В основі її лежала віра в Єдиного Господа, Який створив все сутнє та розпоряджається ним так, як побажає: «Якби були інші боги, крім Аллага, то [небеса і земля] зруйнувалися б. Аллаг, Господь Трону, пречистий від того, що Йому приписують!» (21:22) Віра в Єдиного Бога, Який не подібний до Своїх творінь, Якому притаманна досконалість в усіх Його якостях та атрибутах: «Немає нічого, схожого на Нього! А Він – Всечуючий, Всевидячий! Йому належать ключі небес і землі; Він збільшує та зменшує наділ, кому побажає. Воістину, Він про кожну річ Знаючий!» (42:11-12)  «Він – Аллаг; окрім Нього немає бога! Він знає потаємне та явне, і Він – Милостивий, Милосердний! Він – Аллаг; окрім Нього немає бога! Цар, Пресвятий, Мирний, Вірний, Охоронець, Великий, Сильний, Звеличений! Пречистий Аллаг від тих, кому поклоняються нарівні з Ним. Він – Аллаг; Творець, Створювач, Наділяючий образом! Йому належать прекрасні імена, славить Його те, що на небесах і на землі, а Він – Великий, Мудрий!» (59:22-24) Віра в Єдиного Бога, Який гідний того, щоб лише до Нього Одного звертали люди свої мольби, надії, любов та страх: «Господь небес , землі й того, що поміж ними! Поклоняйся Йому та будь твердим у цьому! Чи знаєш ти рівного Йому?» (19:65) А тепер найпримітніше – адже ця ідея абсолютно не нова!!! По суті пророк Мухаммад, мир йому та благословення Всевишнього, закликав до того, до чого закликали всі пророка до нього. А як інакше? Адже Бог – Єдиний, віра – одна та незмінна, починаючи від першого пророка Адама, мир йому, закінчуючи останнім пророком Мухаммадом, мир йому та благословення Всевишнього: «Він встановив вам у релігії те, що заповів Нуху, те, що Ми відкрили тобі, те, що Ми заповіли Ібрагіму, Мусі та Ісі: «Тримайтеся релігії та не розіходьтеся поміж собою в ній!» Важко багатобожникам те, до чого ти закликаєш їх. Аллаг обирає Собі того, кого побажає та веде прямим шляхом того, хто до Нього звертається!» (42:13) Змінювалися лише положення та закони, які стосувалися побуту: «Зіслали Ми тобі Писання в істині, яке підтверджує те, що було до цього в писаннях, і як охоронця для них. Тож суди між ними згідно з тим, що зіслав Аллаг, і не підкоряйся бажанням їхнім, щоб не ухилятися від тієї істини, яка явилася тобі. Кожному з-посеред вас встановили Ми різні закони й приписи». (5:48) Виходячи з цієї основи (віри в Єдиного Бога), пророку Мухаммаду, мир йому та благословення Всевишнього, була наказано розповсюджувати те, що сьогодні зазвичай називають «загальнолюдськими цінностями»: «Воістину, Аллаг закликає до справедливості, добрих справ і підтримки родичів. Він забороняє мерзотне, відразне й нечестиве. І Він повчає вас – можливо, будете пам’ятати ви!» (16:90) «Наказав вам Господь твій не поклонятися нікому, крім Нього, а також ставитися якнайкраще до батьків. І коли хтось із них – чи вони обоє – досягне старості, то не говори їм: «Фе!», не гримай на них і говори їм тільки гідні слова. Схили перед ними крило смирення з милосердя свого й говори: «Господи мій! Змилуйся над ними, бо вони ростили мене малого».  Ваш Господь краще знає те, що у ваших душах, коли робите ви добрі справи. Він прощає тим, хто звертається до Нього в каятті! Віддай належне родичу, бідняку, подорожньому й не витрачай марно!» (17:23:26) Подібних аятів можна навести безліч. В цьому контексті також цікава думка Джона Уільяма Драпера: «В Корані міститься безліч моральних настанов, прикладів благої моралі, і сам він складається з маленьких, не пов’язаних між собою частин, так що в його тексті немає жодної сторінки, де б ми не знайшли фрази-настанови, яку варто було б сприйняти та втілити у життя всьому людству. Така будова тексту Корану, склад Корану – по частинах – створює тексти, розповіді та настанови, які одночасно є єдиним цілим, і зрозумілі кожній людині в будь-якій життєвій ситуації». (Див.: Джон Уільям Драпер. Історія інтелектуального розвитку Європи) Підготовлено редакцією сайту www.lifeislam.org