Говорити про те, кому поклонявся Ісус (мир йому), навряд чи є сенс там, де мусульмани в більшості. Адже знаємо, що Пророк Іса (мир йому), говорив не від себе, а від Того, хто його послав з пророчою місією до людей.

Але там, де мусульмани живуть серед християн, нагадувати про те, кому поклонявся Ісус, необхідно. Перед усім для того, аби спонукати замислитися тих, хто називає себе його послідовниками. Адже до Ісламу чимало українців приходить, перед тим витративши роки на пошуки правильного поклоніння в церквах та молитовних будинках.

В слово «християнин» вкладають різний зміст. Для одних бути «християнином» означає приналежність до церкви, громадської інституції, де сповідується культ «триєдиного бога». Для інших це – слідування проповіді Ісуса. Перші, як правило, шукають можливості разом із собі подібними слідувати певним ритуалам, особливо не замислюючись над їхньою суттю. Серед другої категорії часто-густо зустрічаються люди мислячі, такі, що прагнуть істини, здатні слухати аргументи і сприймати їх, змінюючи власну позицію в життєво важливих питаннях. З такими є сенс говорити про те, кому закликав поклонятися Ісус.

 

Де і як Ісус закликав поклонятися собі самому?

 

Якось мені довелося їхати попутною машиною з Києва до Чернігова, якою кермував священник. Я попросив його відповісти на питання «Кому поклонявся Ісус?». Відповідь була стандартною для священнослужителя: «Як людина Ісус поклонявся своєму Отцю. А як Бог – нікому». Власне, оцим маніпулюванням тезою про двоїсту суть Ісуса – людську і божественну – намагаються християнські клірики погасити сумніви шукачів істини. Та варто сформулювати питання інакше, наприклад «Де і як Ісус закликав поклонятися собі самому? Адже ви йому поклоняєтеся!», як в системі аргументації священнослужителів стається програмний збій.

Очевидно, що в жодному з чотирьох канонічних Євангелій такого вірша немає. І тут прихильники ідеї «триєдиного бога» стають на слизький шлях спекуляцій. Мовляв, прямо ніде не закликав поклонятися собі, але ж є багато закликів слідувати його, Ісусовим шляхом. Таким чином, відсутність прямого заклику поклонятися собі самому з вуст Ісуса клерикали намагаються замінити своїми розмірковуваннями та припущеннями, тлумачать його слова на власний розсуд і підміняють тлумаченнями Божественне одкровення.

А як же із закликом Ісуса «Поклоняйтеся Богу Єдиному»? І тут вже священники починають, як то кажуть, гнати відверту «отсєбятіну». Згадують про слова Ісуса, що тільки через нього можна прийти до Отця, і про те, як він назвав себе «альфою і омегою, початком і кінцем». Все це настільки непереконливо, що самі священники або дратуються і впадають в агресію від питань, або ж просять не продовжувати цю тему. Так повівся і водій із священичим саном. Він дуже ввічливо попросив мене не писати про те, кому закликав поклонятися Ісус. Мовляв, це може ввести у спокусу і збити з пуття когось з віруючих в «триєдиного бога».  

 

Так вчить церква!

 

Виходячи з мусульманами на заклик, поширюючи релігійну літературу на чернігівських вулицях, доводилося спілкуватися з людьми, що шукають правильного поклоніння, правильних стосунків з Творцем. Такі розмови зазвичай починалися і закінчувалися згодою в тому, що Бог – один. На питання «чому ж поклоняєтеся трьом?», співрозмовники або прямо вказували – так вчить церква, або визнавали: це хибна теза, придумана людьми. А ще констатували: церква, яка називає себе «тілом Ісусовим» насправді – громадська організація, заснована апостолами, а потім розбудована політиками, які в якийсь момент усвідомили обмежені можливості язичництва та перспективи управління з допомогою концепції «триєдиного бога».

 

Ісус закликав поклонятися Єдиному Богу

 

Врешті, з тими, хто справді істину ставить понад свій спокій і душевний комфорт, вдається дійти згоди: Ісус закликав поклонятися не собі, а Єдиному Богу. А називати Ісуса «сином Божим» і Богом стали самі люди, які потребують ідолів для поклоніння. І називають, не маючи жодних доказів.

Саме на питанні про поклоніння починає тріщати та розвалюватися теза про «триєдиного Бога». Хтось зупиняється на цій думці, відходячи від церкви, але не рухаючись до Єдинобожжя. Сміливіші йдуть далі і приймають Єдинобожжя, яке й проповідував Ісус. Це ті, хто справді любить саме Ісуса, а не суто людське тепло і затишок церков, де з нього зробили ідола.

Такі спраглі істини і стають справжніми «християнами», промовляючи слова «Немає нікого гідного поклоніння, окрім Єдиного Бога, і Мухаммад Його раб і Посланець, і Ісус -  раб Божий, Його посланець, та Його слово, з яким Він звернувся до Марії, та Дух від Нього».

 

Автор: Анвар Деркач