Всевишній Аллаг повідав нам про істину. Істину, яку знає кожен, вірить в яку кожен, і віруючий, і невіруючий; істина, яку людина бачить часто на власні очі, але водночас любить забувати про неї. Істина, яка називається кінець. Слово, яке лякає і віруючих, і невіруючих. Кінець твоїм діянням, кінець твого життя. Кінець означає, що не залишилося більше шансу, не залишилося можливості, немає місця виправданням. Це слово лякає кожного. І, без сумніву, це смерть.


Ми живемо в світі повному турбот, насолод, різних утіх і забав, які змушують нас настільки захопитися нашим життям, що часом, коли ми чуємо про цю істину, наші серця стискаються і наші вуха відмовляються чути це. Адже кожен хотів би чути щось хороше, цікаве, і не хоче навіть думати про те, що завтра настане його кінець. А все тому, що ми не готові зустріти цю істину - смерть.

 

Аллаг говорить:

قُلْ إِنَّ الْمَوْتَ الَّذِي تَفِرُّونَ مِنْهُ فَإِنَّهُ مُلَاقِيكُمْ

 

«Скажи: «Воістину, смерть, від якої тікаєте ви, істинно спіткає вас!» (сура 62, аят 8).


Скільки б ми не бажали чути про це, як би нам була не приємна ця тема, але це істина. Ти не в змозі що-небудь змінити, абсолютно нічого: ти не продовжиш своє життя і не прискориш прихід смерті. Але якщо ти будеш часто згадувати і думати про неї, це допоможе тобі не загратися в цьому світі, щоб не почати вважати себе вічно існуючим. Це змусить тебе зайвий раз полишити якесь погане діяння, яке ти хочеш учинити, і спонукатиме тебе нарешті зробити те благе, що ти взяв намір зробити.


Аллаг в Корані говорить:


كُلُّ نَفْسٍ ذَائِقَةُ الْمَوْتِ وَإِنَّمَا تُوَفَّوْنَ أُجُورَكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ فَمَن زُحْزِحَ عَنِ النَّارِ وَأُدْخِلَ الْجَنَّةَ فَقَدْ فَازَ وَمَا الْحَيَاةُ الدُّنْيَا إِلَّا مَتَاعُ الْغُرُورِ


«Кожна душа спробує смерті, але відплатять вам сповна лише у День Воскресіння. І хто буде віддалений від вогню та буде введений до раю, той і матиме успіх. Земне життя — лише оманлива втіха» (сура 3, аят 185).


Посланець Аллага (мир йому й благословення Аллага) сказав: «Часто згадуйте руйнівницю насолод. Воістину, якщо хто-небудь згадає про смерть в скрутному становищі, воно обов'язково здасться йому легким, а якщо він згадає про неї в легкому становищі, воно здасться йому важким!» Воістину, коли людина має труднощі, думки про неї вселяють їй радість, тобто підбадьорюють її, людина відчуває, що труднощі невічні, колись вони закінчаться. А коли людину надто переповнює радість, коли вона забувається, впадає у звабу, то думки про неї одразу ж повертають її серце в потрібне місце, стискають їй груди.


Якось Усман, підійшовши до могил, дуже сильно заплакав, так сильно, що промокла вся його борода, і його наближені сказали йому: «О Усмане, коли ти згадуєш Рай або Пекло, ти так не плачеш. Чому ж ти зараз плачеш?» Він відповів: «Я чув, як посланець Аллага (мир йому і благословення Аллаха) сказав: «Воістину, могила - це перше житло світу іншого (ахіра), і якщо людина втече від неї (якщо його перебування там буде легким), то все подальше буде легше. А якщо вона не врятується від неї (якщо перебування там буде важким), то все наступне буде набагато важче». Пророк (мир йому і благословення Аллаха) говорив: «Не доводилося мені бачити видовища жахливішого за могилу».


Це істина, яку Аллаг нам повідав в Корані і в Сунні. Істина, в якій ніхто не сумнівається, навіть невіруючий - він знає, що колись помре. Навіщо Аллаг нагадує тобі, о мусульманине, що одного разу ти зупинишся, одного разу ти помреш? Для того, щоб ти не марнував свій час, щоб не тішився і не думав: «Я ще встигну. Ще є час. Аллаг мене пробачить». Спогад про смерть робить твоє серце м'яким.


Зупиніться хоча б на мить і уявіть цей світ без себе. Тебе в цьому світі немає, але твої справи тривають так само, як і з тобою. Виявляється, твої діти ростуть і без тебе. Все, що ти робив, або воно нікому не потрібно і залишається осторонь, або твою справу хтось продовжує. Знай, що після тебе цей світ буде існувати й далі, але тебе в цьому світі вже не буде. Але ж ти вважав себе дуже зайнятим, і що у тебе немає часу на Аллага, вважав, що крім тебе це ніхто не зробить, а зрештою ти прийдеш до Аллага рівно з тим, що ти придбав в цьому світі з благих діянь і зі злих. Твоє майно, яке ти збирав, залишиться тут: ти його збираєш не для себе, а для спадкоємців. Одяг, будинки, машини - все, що ти купував, - ти не забереш з цього нічого. Ти опинишся один в сирій ямі, в якій будуть тільки ти та твої діяння. Навіть найбільш любляча дружина, люблячі діти, люблячі батьки покинуть тебе. Всі підуть - і ти залишишся один. І ти зустрінеш двох ангелів. Спочатку земля жорстко і сильно стисне тебе так, що твої ребра перевернутися. І прийдуть ангели і скажуть: «Хто твій Господь?» Кому ти поклонявся в цьому світі? Кого ти вважав величним в цьому світі? Кого ти обожнив? Твого Творця або гроші, за якими ти біг? А, може, майно, яке ти придбав? Якщо ти підкорився Аллагу в цьому світі, ти скажеш: «Мій Господь - Аллаг». Вони скажуть: «А яка твоя релігія?» Якщо іслам був не просто на твоїх устах, якщо ти не просто говорив, що ти мусульманин, якщо ти дотримувався приписів Аллага в цьому світі: звершував намаз, постував в місяць Рамадан, виплачував закят і намагався дотримуватися ісламу, то ти скажеш: «Моя релігія - іслам!» Вони запитають тебе: «Хто був посланий до тебе?» Якщо ти йшов за Мухаммадом (мир йому й благословення Аллага) в цьому світі, якщо його Сунна була для тебе способом життя, якщо ти намагався наслідувати його в усьому: в словах, справах, моральності - то ти скажеш: «Ця людина - Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха)». І все, що після цього, буде тільки радувати тебе. Але якщо ти будеш говорити, що ти тільки повторював за людьми, якщо в цьому світі гроші, майно стали твоїм божеством, якщо ти залишив Аллага заради насолод цього світу, тоді ти не зможеш сказати: «Мій Господь - Аллаг». Якщо ти проміняв іслам на гроші, проміняв іслам на майно, яке придбав, на посаду, на статус, якщо іслам став для тебе всього лише якимсь титулом, тоді ти не зможеш сказати: «Моя релігія - іслам». Ти скажеш: «Люди говорили, і я повторював за ними». Якщо Мухаммад (мир йому й благословення Аллага) не був для тебе прикладом, і ти не знав його Сунну, не дотримувався її, тоді ти не зможеш сказати: «Він посланець Аллага». Ти відповіси так само, як відповість кожен невіруючий, кожен лицемір: «Я тільки чув, як кажуть люди, і повторював за ними».


Це істина, яку ми не бажаємо чути. Подивіться на похорон, як він нині відбувається: коли перед людьми істина, їхній близький або знайомий, і це його кінець, його закопують в могилу, а люди сидять і обговорюють, хто що купив, хто що планує зробити. Навіть в цей момент біля цього місця ми не відчуваємо страху, ми його повністю втратили. І часом ми обманюємося тим, що у нас все добре. Наші серця стали черствими. Ми вважаємо, що купуючи машину, купуючи будинок, отримуючи хорошу зарплату, ми отримуємо якусь владу. Ми відчуваємо, що ми сильні і нас ніщо не спіткає. Але це всього лише омана! Адже завтра ця машина залишиться, цей будинок залишиться, все залишиться, і забрати ти зможеш лише свої діяння. Тому Аллаг говорить:


فَمَن زُحْزِحَ عَنِ النَّار…


«І хто буде віддалений від вогню… той і матиме успіх».


Перемогти в цьому світі - це не перемогти когось на рингу, не заробити більше грошей, ніж хтось інший, не одружиться на чотирьох жінках, не мати сотню дітей, перемогти - це коли ти прийшов до Аллага з благими діяннями, а серед них може бути твоя перемога на шляху Аллага, твоя смерть шагідом, твої чотири дружини, до яких ти був справедливий, твої діти, яким ти дав правильне і гарне виховання. У нас ваги перекинулися сьогодні: ми забуваємо важливе і зваблюємось тимчасовими, незначними речами. На жаль, іслам для нас став певним прикриттям, а наші вчинки, наші висловлювання демонструють, що ісламу в нас 0,01%.


Ми можемо наводити хадіси, зачитувати аяти стосовно інших, не щодо себе. Начебто вони були послані тобі, як судді, щоб ти про кожного говорив і тицяв пальцем в інших. Але одного разу це все припиниться для кожного з нас. Як Аллаг говорить:


اقْتَرَبَ لِلنَّاسِ حِسَابُهُمْ وَهُمْ فِي غَفْلَةٍ مُّعْرِضُونَ


«Наблизився до людей час відплати, а вони в невігластві своєму відвертаються» (сура 21, аят 1).


Аллаг нам через кожен аят говорить про розрахунок, а ми живемо так, ніби нас це не торкнеться. Ми вирішили, що майбутнє життя - це щось далеке, а ближня життя - справжня.


Як Аллаг говорить про невіруючих: «Вони бачать його далеким, а ти бачиш його близьким». Аллаг навіть пророку Мухаммаду (мир йому й благословення Аллага), який був найкращим з людей на землі, нагадав:


إِنَّكَ مَيِّتٌ وَإِنَّهُم مَّيِّتُونَ


«Воістину, ти смертний і вони смертні!» (сура 39, аят 30).


Ні наші молитви, ні наш закят, ні наші благі діяння не продовжать нам життя, вони всього лише полегшать нам те, що після нього, після смерті. Тому не зваблюйтесь своїми благими діяннями, не зваблюйтесь своїм багатством, не зваблюйтесь своїм становищем, не зваблюйтесь своїм здоров'ям, не зваблюйтесь своєю молодістю, не зваблюйтесь своєю красою. Зупинись хоча б на хвилину й уяви, що ти не в цьому світі, що ти його покинув. Що буде з тими, хто залишився - очевидно: вони поділять твоє майно, твоя дружина, ймовірно, вийде заміж, твої діти виростуть, одружаться і також проведуть решту життя в турботах і клопотах ... Але що ж буде з тобою? Замислись ...

 

أَلْهَاكُمُ التَّكَاثُرُ

حَتَّى زُرْتُمُ الْمَقَابِرَ

كَلَّا سَوْفَ تَعْلَمُونَ

ثُمَّ كَلَّا سَوْفَ تَعْلَمُونَ

كَلَّا لَوْ تَعْلَمُونَ عِلْمَ الْيَقِينِ

لَتَرَوُنَّ الْجَحِيمَ

ثُمَّ لَتَرَوُنَّهَا عَيْنَ الْيَقِينِ

ثُمَّ لَتُسْأَلُنَّ يَوْمَئِذٍ عَنِ النَّعِيمِ»

«Вабить вас жадоба до примноження!

Поки не підете ви в могилу.

Та ж ні! Скоро дізнаєтеся ви!

І ще раз, ні! Скоро дізнаєтеся ви!

Та ж ні! Якби ж знали ви знанням достеменним,

що справді побачите ви пекло!

І ще раз — побачите ви його поглядом достеменним!

У той День вас запитають про земні насолоди!» (сура 102).

Жадоба до примноження полонила всі ваші думки і час. Але триватиме все це доти, доки ви не відвідаєте могили. Але ви дізнаєтеся істину, коли вона прийде до вас, коли до вас прийде смерть. Ви побачите вогонь на власні очі, побачите істину й відчуєте її. І з вас запитають про кожне благо, яке ви придбали. Це реальність з сури «Ат-Такясур». Аллаг в сурі «Ат-Такясур» в декількох аятах показує реалії нашого життя, реалії наших сердець, реалії сьогодення та реалії завтра. Тож нехай ці аяти стануть повчанням для нас, нехай вони пом'якшать наші черстві серця, нехай змусять нас переглянути свої діяння, свої вчинки, своє ставлення і утримають нас від безтурботності.