З ім'ям Аллага, Милостивого, Милосердного.
Хвала Аллагу, Господу світів, благословення та мир останньому пророку, Мухаммаду, його сім'ї та всім його сподвижникам.
Воістину, Всевишній Аллаг створив нас, щоб ми поклонялися Йому. У Священному Корані Він сказав:
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені.»[1]
І немає сумнівів у тому, що покірні раби Аллага повинні поклонятися Всевишньому будь-коли і де б вони не знаходилися.
Однак є періоди часу і місця, які Господь особливо виділив для виконання тих чи інших видів поклоніння, щоб віруючі ще більше змогли завзято сподіватися на отримання вдоволення та нагороди Аллага. Серед таких періодів часу, виділених Всевишнім Аллагом – перші десять днів місяця Зуль-Хіджа. На гідність та велич цих днів вказують Священний Коран і Пречиста Сунна.
По-перше, Всевишній Аллаг присягнувся цими днями у Своїй Священній Книзі:
«Клянуся світанковою зорею! Клянуся десятьма ночами!»[2]
Тобто Аллаг присягнув першими десятьма днями місяця Зуль-Хіджа, як про це сказали багато вчених з числа ранніх і пізніх поколінь, такі як Ібн Аббас, Ібн Аз-Зубайр, Муджагід, Ібн Касір, Ібн Аль-Кайім.[3]
По-друге, вчинені благодіяння в ці дні вважаються кращими, ніж джігад на шляху Аллага, як про це передається в хадисі зі слів Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними Аллаг), що одного разу Пророк (хай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
"Аллаг любить благодіяння, які були здійснені в ці десять днів більше, ніж справи, вчинені в інші дні". Тоді люди запитали: "О посланник Аллага, навіть якщо цією справою буде джігад на шляху Аллага?" Посланник Аллага (хай благословить його Аллаг і нехай вітає) сказав: "Навіть якщо цією справою буде джігад на шляху Аллага, за винятком тієї людини, яка, вийшовши на шляху Аллага, пожертвувала самим собою та своїм майном".[4]
По-третє, перші десять днів місяця Зуль-Хіджа великі перед Аллагом, і Всевишній найбільше любить ті благодіяння, які були здійснені в них. Передається від Абдуллага Ібн Умара (хай буде задоволений ним Аллаг), що пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Немає днів, величніших перед Аллагом, ніж ці десять днів, і немає днів, у яких досконалі справи були б більш улюбленими Ним, ніж ці десять днів. Так частіше ж вимовляйте слова тагліля (''Ля іляга илля-Ллаг''), такбіра (''Аллагу Акбар'') і тахміда ("Аль-хамду ли-Лляг'')"».[5]
По-четверте, перші дні місяця Зуль-Хіджа краще, ніж останні дні Рамадан. Ібн Аль-Кайїм (хай обдарує його Аллаг Своєю милістю) сказав: «Останні десять ночей місяця Рамадан кращі, ніж перші десять ночей місяця Зуль-Хіджа, а що стосується перших десяти днів місяця Зуль-Хіджа, то вони краще ніж останні десять днів місяця Рамадан. Тим самим усувається неясність. Останнім ночам Рамадану віддають перевагу, оскільки серед них є ніч Могутності. Перевага перших десяти днів Зуль-Хиджа у тому, що серед них є значні дні, такі як день жертвопринесення, день Арафата, день Тарвії».[6]
По-п'яте, серед перших десяти днів є два найкращі дні року – це день жертвопринесення (Курбан-байрам, 10-е число місяця Зуль-Хіджа), і день Арафата (9-е число місяця Зуль-Хіджа). Що стосується дня жертвопринесення, то з цього приводу наводиться хадис від Абдуллага ібн Курт Ас-Сумалі Аль-Азді (нехай буде задоволений ним Аллаг), що пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Найвеличнішими днями перед Всевишнім Аллагом є день жертвопринесення та день Аль-Карр».[7]
День Аль-Карр – це одинадцятий день Зуль-Хіджі, з арабської мови дослівно перекладається, як «перебування, поселення», оскільки паломники перебувають і поселяються в долині Міна, завершивши практично всі обряди хаджу (тауаф аль-іфада (семикратний обхід навколо Кааби) для хаджу), жертвопринесення). Що стосується переваг дня Арафата, то з цього приводу передається хадис від Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), що посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Немає дня, коли Аллаг найбільше звільняв би свого раба від вогню, ніж у день Арафата. Воістину Аллаг (Святий Він і Великий) наближається (до Своїх рабів), а потім пишається ними перед ангелами. І запитує: “Чого хочуть?”».[8] Посланник Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав також: «Кращим ду'а (мольбою) є та, яка була здійснена в день Арафату».[9]
Також пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Я сподіваюся, що Аллаг, завдяки посту у день Арафата, простить гріхи за минулий рік і за майбутній…».[10]
Пост у день Арафата є бажаним тим, хто не робить хадж, що ж до паломника, то він не поститься в цей день, щоб були у нього сили для ду'а (мольби) і поминання Аллага, тим самим слідуючи за посланником Аллага (мир йому і благословення Аллага), тому що він не постився на Арафаті. Що ж до п'ятниці, про яку пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав таке:
«Найкращим днем, коли зійшло сонце, є п'ятниця…»[11]
то Ібн Аль-Кайїм (нехай обдарує його Аллаг Своєю милістю) сказав з цього приводу: «Правильною думкою є те, що п'ятниця – це найкращий день тижня, а день Арафата і день жертвопринесення – це найкращі дні року. Це ж можна сказати щодо ночі Могутності і ночі на п'ятницю…».[12] А саме, ніч Могутності – це найкраща ніч року, а ніч на п'ятницю – це найкраща ніч тижня. Далі Ібн Аль-Кайїм (нехай обдарує його Аллаг Своєю милістю) навів достовірну думку щодо того, що днем великого хаджу є день жертвопринесення, посилаючись на хадис, який вказує саме на це. Крім того, немає нічого, що суперечило б цій думці. Всевишній Аллаг сказав:
«У день великого хаджжу Аллаг і Його Посланець проголосять людям, що Аллаг і Його Посланець зрікаються багатобожників»[13]
В обох збірниках достовірних хадисів (Аль-Бухарі та Мусліма) наводиться хадис, що Абу Бакр та Алі оголосили про це саме в день жертвопринесення, а не в день Арафата.[14] Також в іншому хадисі пророк (мир йому та благословення Аллаха) сказав:
«День великого хаджу – це день жертвопринесення».[15]
Ібн Аль-Кайїм (нехай обдарує його Аллаг Своєю милістю) також сказав: «День Арафата передує дню жертвопринесення, і в ньому відбуваються такі справи, як стояння в долині Арафат, благання, покаяння, молитви та прохання про прощення гріхів. Потім слідує день жертвопринесення, день делегацій та візитів. Недарма тауаф (семикратний обхід навколо Кааби) в цей день названий, тауаф аз-зийяра, тобто “тауаф-відвідування”, оскільки паломники після того, як очистилися від гріхів у день Арафата, їх Господь дозволив їм у день жертвопринесення відвідати Його (Святий Він і Великий) і увійти в Його Дім».[16]
Види поклонінь, що звершуються в перші десять днів Зуль-Хіджі
По-перше, найкращими справами в ці дні є мале паломництво (умра) та велике паломництво (хадж). Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Хто здійснить хадж до цього Дому, не наближаючись до своєї дружини і не здійснюючи гріха, повернеться таким самим, як у той день, коли народила його мати».
У версії Мусліма наводиться:
«Хто прийде до цього Дому, не наближаючись до своєї дружини, і не вчиняючи гріха, повернеться так само, як у той день, коли народила його мати».[17]
Також посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Умра, що здійснюється після попередньої умри, є викупленням тих гріхів, які були здійснені між ними. А відплатою за ідеальний хадж є Рай».[18]
Бездоганний хадж – це прийняте паломництво, яке відбувається не заради показухи і не задля слави, при виконанні якого відсутні гріхи. Свідченням такого бездоганного ходжу є те, що паломник після завершення обрядів не повертається до колишніх гріхів. Ознакою прийняття хаджу є те, що паломник, повернувшись із паломництва, стає кращим, ніж він був раніше, і не повторює колишні гріхи.
По-друге, серед найкращих справ – вчинення такбіра (вимова слів «Аллагу акбар») та зікра (слів поминання Аллага). Повідомляється від Ібн Умара (хай буде задоволений ним Аллаг), що посланник Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Частіше вимовляйте у ці дні слова тагліля (''Ля іляга илля-Ллаг''), такбіра (''Аллагу Акбар'') і тахміда (''Аль-хамду ли-Лляг'')».
Імам Аль-Бухарі (хай обдарує його Аллаг Своєю милістю) сказав: «Ібн Умар і Абу Гурейра (нехай буде задоволений ними Аллаг) виходили на ринок у перші десять днів Зуль-Хіджі і вимовляли такбір (“Аллагу акбар”) і люди повторювали за ними. Мухаммад ібн Алі вимовляв такбір після добровільних намазів».[19] Також імам Аль-Бухарі (нехай обдарує його Аллаг Своєю милістю) сказав: «Умар (хай буде задоволений ним Аллаг) вимовляв такбір у своєму наметі в долині Міна, і люди, що були в мечеті, чули його і починали повторювати за ним такбір, а також повторювали люди, які були над ринком, отже вся долина Міна тряслася від такбіра…».[20] Під такбіром мають на увазі вимову наступних фраз: «Аллагу акбар! Аллагу Акбар! Ля іляга ілля-Ллагу уаЛлагу акбар! Аллагу Акбар! УаліЛлягі-ль-хамд!».[21] Цей такбір буває двох видів:
Перший вид: такбір, який вимовляється будь-коли, необмежений якимись обставинами. До цього виду відноситься такбір, який вимовляється у свято Розговіння (Ураза-байрам), починаючи з заходу сонця останнього дня Рамадану і аж до того, як імам закінчить святкову проповідь. Також до цього виду відноситься такбір, який вимовляється починаючи з першого числа місяця Зуль-Хіджа і до останнього дня у складі днів Ташріка (13-те число). Цей такбір вимовляється будь-коли, вдень і вночі, на дорогах, ринках, в мечетях і будинках, тобто скрізь, де можна згадувати Аллага. Всевишній Аллаг сказав:
«Нехай вони свідчать про те, що приносить їм користь, і нехай у визначені дні згадують ім’я Аллага над тією худобою, якою Він їх наділив.»[22]
Також Аллаг (Святий Він і Великий) сказав:
«Згадуйте ж Аллага у визначені дні.»[23]
Ібн Аббас (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав: «Слова Всевишнього: «у встановлені дні» означають у десять днів, а слова: «в лічені дні» означають у дні Ташрика».[24]
Другий вид: такбір, що вимовляється після намазів у свято жертвопринесення. Починається цей вид такбіра після Фаджр-намазу (ранкової молитви) в день Арафата, і закінчується після Аср-намазу (післяобідньої молитви) третього дня Ташріка (13-е число Зуль-Хіджі). Про це наводиться в достовірних переказах від Алі (праведного халіфа), Ібн Аббаса, Абдуллага ібн Мас'уда (нехай буде задоволений ними Аллаг), що вони вимовляли такбір, починаючи після Фаджр-намазу в день Арафата, і закінчуючи після Аср-намазу (післяобідньої молитви) третього дня Ташріка.[25]
Вищеперелічені правила такбіра поширюються на тих, хто робить хадж. Що ж до паломників, то вони починають вимовляти такбір з моменту кидання каміння в день жертвопринесення і продовжують вимовляти його після намазів, починаючи з Зухр-намаза цього ж дня (10-е число Зуль-Хіджі), оскільки вони були зайняті вимовою тальбії. Звідси можна дійти невтішного висновку, що необмежений за часом такбір (перший вид) триває тринадцять днів, і збігається за часом з обмеженим такбіром (другим видом) протягом п'яти днів: починаючи з Фаджр-намаза дня Арафата і закінчуючи останнім днем Ташрика.
По-третє, серед найкращих діянь – дотримання посту протягом дев'яти днів (або деяких із цих дев'яти днів). Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:
«Аллаг любить благодіяння, які були здійснені в ці десять днів, більше, ніж справи, вчинені в інші дні».
А пост є одним із найкращих благодіянь. Крім того, посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) спонукав дотримуватися посту, як, наприклад, в одному зі своїх хадисів він сказав:
«Завдяки одному дня посту на шляху Аллага, Всевишній неодмінно віддалить обличчя раба від Вогню на відстань сімдесяти років» [26]
Ан-Насаї привів хадис, доводячи його до пророка (мир йому та благословення Аллага):
«Пророк (мир йому та благословення Аллага) постив дев'ять днів Зуль-Хіджі».[27]
Також піст у день Арафата бажаний для всіх мусульман, крім паломників, оскільки посланник Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав про нього:
«(Цей піст) є викупленням за минулий і наступний рік».[28]
По-четверте, серед найкращих справ – покаяння та залишення всіх гріхів, оскільки покаяння також є одним із великих благодіянь.
По-п'яте, людина, яка бажає принести у святковий день (Курбан-байрам) у жертву худобу, повинна з настанням місяця Зуль-Хіджа утриматися від підстригання нігтів та видалення волосся. Передається в хадисі від Умм Саляма (нехай буде задоволений нею Аллаг), що пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Якщо ви побачите молодик місяця Зуль-Хіджі, і хтось із вас має намір принести в жертву худобу, то нехай утримається від підстригання волосся та нігтів».
В іншій версії він сказав:
«Нехай не підстригає волосся і нігті, доки не принесе в жертву худобу».[29]
По-шосте, часте вчинення інших видів благодіянь, добровільних поклонінь (таких як намази, милостиня, читання Священного Корану, заклик до схвалюваного та утримування від злого, благочестя до сусідів, підтримка родинних зв'язків та інші добрі справи).
По-сьоме, треба постаратися прийти рано до мечеті для здійснення святкової молитви та прослуховування проповіді, адже святковий намаз є одним із великих обрядів ісламу. Через важливість участі у святковому намазі навіть жінкам було наказано відвідувати його. Передається від Умм 'Атия (нехай буде задоволений нею Аллаг), що вона сказала:
«У святковий день нам було наказано вийти (для участі у святковому намазі), тож навіть незаміжні виходили зі своїх кімнат, і навіть ті, які мали місячні, виходили і вставали позаду людей. Вони з усіма вимовляли такбір, робили ду'а (мольбу), бажаючи блага і чистоти цього дня».
В іншій версії йдеться:
«Жінкам, які мали місячні, було наказано стояти неподалік місця моління мусульман».[30]
По-восьме, у святковий день та дні Ташріка є припис приносити в жертву худобу. Жертвопринесення є сунною нашого праотця Ібрагіма (мир йому і благословення Аллаха), коли Аллах замінив Ісмаїла, сина Ібрагіма, величною заміною для жертви. Всевишній сказав:
«Ми викупили його великою жертвою».[31]
У достовірній Сунні повідомляється, що
“Пророк (мир йому і благословення Аллага) приніс у жертву двох рогатих баранів з білими плямами біля очей, зарізавши їх своїми руками, сказавши: “Бісміля. Аллагу акбар”, і поклавши свою ногу з їхньої боки».[32]
Також Всевишній Аллаг сказав:
«Тож молися Господу своєму та жертвуй!».[33]
Шановні брати та сестри! Скористайтеся цими великими днями до того, як вони пройдуть! Багато людей позбавляються тих благ, які надані Всевишнім у ці дні, а час, при цьому, безповоротно минає. Не йдіть за сатаною, позбавляючи себе нагороди та опиняючись у збитку. Всевишній Аллаг говорить у Священному Корані:
«Клянуся світанковою зорею! Клянуся десятьма ночами! Клянуся парним і непарним! Клянуся ніччю, коли минає вона! Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної?».[34]
Са'ід Ібн Алі Вахф Аль-Кахтані Переклад: Вахітов Марат www.whyislam.ru
[1] Сура "Аз-Зарійят", 56.
[2] Сура "Аль-Фаджр", 1-2.
[3] Тафсір Ібн Касір, (4/106), «Зад аль-ма'ад», (1/56).
[4] Аль-Бухарі, (969), Ат-Тірмізі, (757).
[5] Ахмад, (5446; 6154), Ахмад Шакір визнав цей хадис достовірним, (7/44).
[6] «Зад аль-ма'ад», (1/57).
[7] Привів Абу Дауд, (1765), Ахмад, (19825), з достовірним ланцюжком.
[8] Муслім, (3354).
[9] Привів Ат-Тірмізі, (3585).
[10] Муслім, (1162-196).
[11] Муслім, (854-17).
[12] «Зад аль-ма'ад», (1/60).
[13] Сура "Ат-Тауба", 3.
[14] Аль-Бухарі, (8/240); Муслім, (1374).
[15] Абу Дауд, (945), Ібн Аль-Кайїм визнав ланцюжок передавачів достовірність. Див «Зад аль-ма'ад», (1/55).
[16] «Зад аль-ма'ад», (1/55).
[17] Аль-Бухарі, (4/20), Муслім, (2/984).
[18] Аль-Бухарі, (1773), Муслім, (1349).
[19] Згадав Аль-Бухарі перед хадисом №969.
[20] Згадав Аль-Бухарі перед хадисом № 970. Крім того, є інші перекази від сподвижників на цю тему.
[21] Ібн Абу Шейба, (2/168), шейх Аль-Альбані визнав ланцюжок передавачів достовірним у книзі «Ірва аль-Галіль», (3/125).
[22] Сура "Аль-Хадж", 28.
[23] Сура "Аль-Бакара", 203.
[24] Згадав Аль-Бухарі перед хадисом № 969 у ствердній формі. Ан-Нававі сказав у книзі «Шарх Аль-мухаззаб», (8/382): «Аль-Байхакий навів це переказ із достовірним ланцюжком».
[25] Ібн Абу Шейба, (2/265, 267), Аль-Байхакій, (3/314), шейх Аль-Альбані визнав це передання достовірним в «Ірва», (3/125). Також це переказ наводиться від Умара, за винятком того, що він переставав вимовляти такбір після Зухр-намаз (обідньої молитви) в останній день Ташріка.
[26] Аль-Бухарі, (2840), Муслім, (1153).
[27] Ан-Наса, дивись «Сахіх ан-Наса», Аль-Альбані, (2/508).
[28] Муслім, (1162).
[29] Муслім, (1977).
[30] Аль-Бухарі, (971, 980), Муслім, (890).
[31] Сура "Ас-Саффат", 107.
[32] Аль-Бухарі, (5553), Муслім, (1966).
[33] Сура "Аль-Каусар", 2.
[34] Сура "Аль-Фаджр", 1-5.
