Віра (Іман) – стислий опис стовпів віри.

neverie_cr

Віра базується на шести стовпах: віра в Аллага, в ангелів, в Писання, в посланців, в Судний День та в приречення з його добром та злом. Перший стовп – віра в Аллага. Цей стовп включає в себе віру в панування Аллага (тобто переконаність в тому, що Аллаг є Господом, Творцем, Володарем, Розпорядником у всіх справах), віру в божественність Аллага (тобто переконаність в тому, що лише Аллаг заслуговує поклоніння по праву, а решта божеств обожнюються людьми не по праву), а також віру в прекрасні імена та досконалі якості Аллага. При цьому мусульманин має дотримуватися строгого єдинобожжя: немає співтоваришів, співучасників, рівних Аллагу ні у Його владарюванні, ні у Його божественності, ні в Його іменах та якостях. Всевишній сказав у Корані: «Господь небес, землі й того, що поміж ними! Поклоняйся Йому та будь твердим у цьому! Чи знаєш ти рівного Йому?» (Коран 19:65) Мусульманин переконаний, що Всевишній Аллаг ніколи не забуває про цей світ, не засинає і навіть не дрімає. Навпаки, Він знає про будь-яку, навіть найдрібнішу річ, бо Він Володар небес та Землі: «У Нього ключі від потаємного, і знає про них тільки Він! Він знає те, що на суші й те, що в морі. Жоден листок не падає, щоб Він не знав цього, і немає ні зернини в темряві землі, ні чогось вологого чи сухого, чого б не було [записано] в ясному Писанні!» (Коран 6:59) Крім того, Всевишній Господь своєю сутністю піднісся над Троном, відділившись від створеного світу, проте своїм знанням, баченням, слухом Він знаходиться поруч з нами, бачить наші вчинки та чує наші слова. Він керує нашими справами, знає про те, що сталося, приймає мольби, відповідає тим, хто просить, дарує нужденним, винагороджує та позбавляє на свій розсуд, бо Його могутність над всякою річчю. Віра в Бога приносить людині багато блага, а саме:

  1. Метою людини стає досягнення любові Аллага та Його винагороди, і заради цього людина утримується від поганих вчинків і робить більше добрих справ. У зв’язку з цим і сама людина, і оточуючи її люди стають краще та щасливіше.
  2. З вірою в Бога в людині розвивається якість піднесення над тимчасовими речами. Вона знає, що істинна винагорода – це винагорода Раю, а справжнім Володарем в цьому світі є саме Господь, тому будь-як добро або зло відбувається лише з Його волі та дозволу. Зникає сенс боятися чогось, окрім Аллага, та сподіватися на щось, окрім Нього.
  3. Віра в Бога виховує в людині спокій та сумирність. Віруючий знає, що будь-яке благо, яке він має, було подаровано йому Господом, а не прийшло самостійно. Шайтан не звабить його. Така людина не пишається своїми заслугами і не підноситься над іншими людьми.
  4. Віруюча в Бога людина знає, що благо та успіх досягаються благородними, праведними справами, якщо ними буде задоволений Господь. Інші ж люди можуть все життя прожити з хибними переконаннями, що всі їхні гріхи та злодійства будуть прощені їм лише за те, що вони визнають хрещення та розп’яття! А ще хтось все життя молиться ідолам та лжебогам, сподіваючись отримати бажане, але так і не отримає нічого, адже ніщо з цього не може принести ні користі, ні шкоди. Третя людина живе невіруючою, заперечуючи Бога… Але закінчиться життя, люди постануть перед Господом в Судний День і побачать, що їхні шляхи були хибними, а надії – марними.
  5. Віра в Бога виховує в людині такі прекрасні якості душі, як стійкість та терпіння, сила духу та непохитність. Віруючий знає, для чого він прийшов в цей світ, що треба робити, і що станеться після смерті, і тому він не витрачає себе марно, але робить добрі справи з вірою та надією на винагороду Аллага, покладаючись на Нього та просячи у Нього допомоги та підтримки. [1]

Другий стовп іману – це віра в ангелів. Нам відомо, що окрім людей та джинів існує світ ангелів - це такі творіння, які були створені виключно для служіння Аллагу. Про них Всевишній в Корані каже: «Йому належать усі, хто на небесах і на землі! А ті, хто поряд із Ним, не гордують поклонінням Йому й не втомлюються! Вони невтомно прославляють Його вночі та вдень!» (Коран 21:19-20) А також сказав: «Але ж вони тільки шановані раби. Не випереджають Його словом й діють згідно з Його наказом! Він знає те, що було до них і те, що буде після них. Заступаються вони лише за тих, ким Він задоволений, а самі тріпочуть від страху перед Ним!» (Коран 21:26-28) Ми не бачимо ангелів, такими нас створив Господь. Не дивлячись на це, деяким пророкам та посланцям доводилося бачити та розмовляти з ангелами. У кожного янгола є свої обов’язки та справи, які покладені на нього. Так, відомо, що серед ангелів є такі, яким доручено приносити Одкровення від Господа пророкам та посланцям. Іншим ангелам наказано приносити душі зародкам  в утробах матерів, а третім – забирати душі помираючих… Крім того, є янголи, задача яких – вести записи всіх справ кожної людини. Поруч з кожним з нас постійно присутні два янголи: «Двоє писарів записують, сидячі праворуч та ліворуч. Не вимовить ані слова людина, щоб наглядач не був готовий записати його». (Коран 50:17-18) Віра в янголів приносить людині наступну користь: По-перше, людина позбувається різних язичницьких вірувань і уявлень про те, що цей світ керується злими та добрими духами. Такі переконання – чисте язичництво, адже, спираючись на Коран, ми можемо сказати, що істинним Володарем та Управителем є лише Аллага, і йому прислуговують ангели. По-друге, людина не перебільшує в своїх переконаннях про янголів – вона розуміє, що вони є творіннями, які не можуть самостійно приносити користь або шкоду. Все залежить лише від Аллага, а янголи це Його раби та слуги, отже, звертатися з молитвами треба лише до Аллага, але не до янголів. Третій стовп іману – віра в Писання. Мусульмани переконані, що Всевишній Аллаг посилав різні Писання попереднім пророкам та посланцям. В цих Книгах розповідалося про Бога, про обов’язки людей перед Ним, про добро та зло. Всевишній сказав: «Відсилали Ми посланців наших зі знаменнями ясними, і відсилали Ми з ними Писання та мірило для того, щоб трималися люди справедливості…» (Коран 57:25) Писань було багато, а серед відомих нам – сувої Ібрагіми, Тора Муси, Псалтир Дауда, Євангеліє Іси… Сувої Ібрагіма, так само, як і багато інших Писань, вже давно зникли. Щодо Тори, Псалтиря та Євангелія, то від них залишилися лише назви, але їхній зміст був викривлений, і багато що в них втрачено. Замість колишніх книг пророків люди додали від себе багато текстів. Наприклад, Старий Завіт сьогодні містить близько сорока книг, хоча пророку Мусі приписують лише п’ять! А Євангелія взагалі написані різними авторами, і жодне з них не передається напряму від пророка Іси, мир йому! Щодо останнього божественного Писання – Корану,  - то його не торкнулися ні викривлення, ні втрати, адже Сам Всевишній пообіцяв оберігати його від цього. Тому ми з цілковитою впевненістю кажемо, що сьогодні ми читаємо Коран в такому ж вигляді, в якому його читав Пророк (мир йому та благословення Аллага) – слова в слово, буква в букву, і навіть з тими ж огласовками! Давайте розглянемо різницю між Кораном та попередніми Книгами: По-перше, більшість колишніх Книг вже зникла, а ті, що залишилися, переважно, викривлені, до них додано те, чого не було від початку. Часом ці додатки збентежують, оскільки суперечать і здоровому глузду, і людській природі, і геть не схожі на божественні Одкровення. На відміну від цього, Коран, знаходячись під охороною Всевишнього, залишився в незмінному вигляді. Не було викривлено ані слова, ані букви. Весь Коран продовжує залишатися таким, яким він був зісланий Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага). Мусульмани сторіччями оберігали Священну Книгу від усіляких домішок. Тому в Коран не було дописаного нічого стороннього – ні біографії Пророка (мир йому та благословення Аллага), ні біографія його сподвижників, ні коментарів, ні чиїхось пояснень чи чогось іншого. По-друге, оригінальність попередніх Книг зараз підтвердити неможливо – ланцюг передавачів відсутній, про деякі книги невідомо кому вони були послані і якою мовою був записаний оригінал, а деякі з них взагалі були приписані не тим, хто з ними прийшов. Зовсім інша справа – Коран. Відомі імена всіх, хто записав Коран за Пророка (мир йому та благословення Аллага), та всіх, хто завчив його на пам’ять. Коран був переданий Пророком (мир йому та благословення Аллага) великій кількості людей усно та письмово. А потім, в кожну епоху і в будь-якому місці ісламського світу були тисячі вчених, які завчили Коран на пам’ять, і передавали його відомим ланцюгом передавачів. Крім того, тисячами нараховувалося кількість переписаних екземплярів цієї книги. І якби якийсь записаний варіант мав хоч якусь відмінність від вивченого на пам’ять, то така версія вже б не приймалася. Таким чином, записане в рядках перевірялося тим, що запам’ятовувалося на пам’ять в серцях. Жодне Писання раніше не передавали, вивчивши на пам’ять, але Коран став виключенням у цьому. Відбувалося це наступним чином: учень приходив до свого вчителя дунь у день, розповідаючи йому Коран на пам’ять. Закінчивши, він отримував письменну грамоту, що називалася «іджаза», яка свідчила, що відтепер ця людина має право навчати Корану представників наступного покоління. В іджазі вчитель писав своє ім’я, а також імена своїх вчителів, а потім тих, хто навчав його вчителів, і так – все вище і вище, поки не доходив до самого Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага). Більше того, достеменно відомо навіть те, де, коли і за яких обставин були послані ті або інші аяти та сури! По-третє, вимерли мови, на яких були послані попередні Писання, на них ніхто сьогодні не розмовляє, і майже не залишилося людей, які їх розуміють. Проте мовою Корану – арабською – розмовляють мільйони людей, ця мова жива, її вивчають та викладають, і якщо людина не володіє арабською, вона завжди може знайти тих, хто допоможе їй зрозуміти Коран в оригіналі. По-четверте, попередні Писання призначалися для певної історичної епохи. Також і розраховані вони були лише для конкретного народу. Іншими словами, ці Писання не могли стати придатними для всіх людей та будь-якої епохи. Але Коран був призначений для всіх. Його закони та постулати настільки універсальні і одночасно всеохоплюючі, що можуть застосовуватися в будь-якому місці і для кожного народу. Думаю, всі погодяться з тим, що сьогодні Всевишній не може спитати з людей по книгах, оригінали яких не збереглися, і на мовах яких ніхто не розмовляє. Воістину, Аллаг може спитати з людини лише по тій Книзі, яка збереглася в незміненому вигляді, захищена від викривлень та додатків, письмові екземпляри якої всюди доступні і написані живою зрозумілою мовою. Саме такою Книгою і є Священний Коран! Аллаг каже: «Ми зіслали це Писання благословенним, тож ідіть за ним і будьте богобоязливі – можливо, помилують вас!» (Коран 6:155) Саме така Книга може бути звернена до всього людства. Тому і міститься в ній такий аят. «Скажи: «О люди! Я посланець Аллага до всіх вас!» (Коран 7:158) Четвертий стовп іману – віра в пророків та посланців. Всевишній направляв до людей пророків та посланців, їхня місія була в тому, щоб закликати до віри в Бога та покірності. Пророки несли добру новину про винагороду для тих, хто увірував та робив добро, та попереджали невіруючих та грішників про сувору кару. Аллаг в Корані каже: «До кожного народу Ми відсилали посланця: «Покланяйтесь Аллагу та уникайте таґута!» (Коран 16:36) В іншому аяті мовиться: «[Розповідали і про] посланців-благовісників та застережників, щоб не мали після нього доказу проти Аллага. Аллаг – Великий, Мудрий!» (Коран 4:165) За всю історію землі була величезна кількість посланців. Першим серед них був Нух (Ной), а останнім – Мухаммад (мир йому та благословення Аллага). В Корані нам повідомляється про деяких з ним – це Ібрагім (Авраам), Муса (Мойсей), Іса (Ісус), Дауд (Давид), Яхья (Іоанн), Закарія (Захарія), Саліх… Але більшість з них залишилась нам невідомі. Всевишній сказав в Корані: «Про деяких посланців Ми вже розповідали тобі раніше, а про деяких – не розповідали». (Коран 4:164) Всі пророки були людьми, ніхто з них не мав якостей Господа і Бога. Через це буде неправильним звертатися до пророків з поклонінням. Так Аллаг передає слова пророка Нуха: «Я не кажу вам, що в мене скарбниці Аллага, і що я знаю потаємне. Я не кажу, що я ангел». (Коран 11:31) Такі самі слова звелів сказати Всевишній Своєму останньому Пророку – Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага): «Скажи: «Я не кажу вам, що в мене скарбниці Аллага та що я знаю потаємне. І не говорю вам, що я ангел. Я йду з тим, що відкрито мені». (Коран 6:50) Таким чином, пророки були звичайними людьми, але Всевишній обрав їх для особливої місії і наказав їм передати божественні послання людям. В їхньому заклику було багато спільного, адже основа їхнього заклику – та сама, і всі вони сповідували одну релігію Господа. Аллаг в Корані каже: «Воістину, релігія Аллага іслам». (Коран 3:19) У пророків різними були саме часткові закони, тоді як основи були однакові: «Кожному з-посеред вас встановили Ми різні закони та приписи». (Коран 5:48) Останнє пророцтво – це пророцтво Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) – відмінило попередні закони та встановило останній божественний закон, який буде діяти до Судного Дня. Коли людина вірує в одного з пророків, їй неодмінно доведеться визнати і решту, а якщо людина відмовляється від віри в одного з пророків, їй неодмінно доведеться відмовитися від віри і в решту пророків, адже вони визнавали один одного, попереджали про прихід наступного пророка, сповідували одну релігію. Аллаг каже: «Посланець увірував у те, що заслано йому від Господа його, а разом із ним – віруючі. Усі увірували в Аллага, в ангелів Його, у книги Його, у посланців Його: «Ми не проводимо межі між посланцями». (Коран 2:285) А в іншому аяті: «Воістину, ті, які не вірують в Аллаг та Його посланців, намагаються провести межу між Аллагом та Його посланцями і говорять: «Ми віримо в одних, та не віримо в інших», прагнучи обрати середній шлях. Вони – справжні невіруючі». (Коран 4:150-151) П’ятий стовп іману – віра в Судний День. Смерть – кінець кожного творіння в нашому світі. Але що ж буде з людиною після смерті? Який кінець чекає злочинців, які уникли покарання за життя? Невже вони так і не будуть відповідати за свої злочини? Що очікує тих, хто робив добро, але не отримав за це винагороду? Невже їхні добрі вчинки так і залишаться непоміченими, і зникне їхня винагорода? Люди помирають одне за одним, покоління за поколінням. Коли забажає Всевишній, і наш світ завершиться, і все живе на землі зникне, Господь воскресить творіння в Судний День. Тоді будуть зібрані і перші покоління людей, і останні. Потім буде розрахунок з кожною людиною за всі добрі та злі вчинки, які були скоєні за життя. Після цього віруючі підуть до Раю, а невіруючі – до Пекла. Рай – це насолода, яку дарує Всевишній праведним людям, в ньому на них чекають невимовні блага. Так в Раю є сто ступенів, на кожному з яких опиняться мешканці відповідно до ступеня своєї віри та покірності Богу. При цьому мешканці найнижчого ступеня Раю будуть володіти тим, чим сьогодні володіють найбагатші володарі світу, та ще й в десятикратному розмірі. Пекло – це місце покарання. Воно призначене для тих, хто проявив невіру в Бога. Покарання Пекла справді жахливі. Настільки, що якби хтось міг померти в наступному житті, то більше всього побажали б смерті ті, хто побачив перед собою Пекло. Як вже було сказано, поруч з кожним з нас знаходяться ангели, які записують справи – один пише добрі вчинки, а другий – погані. Ці записи і будуть надані в День Суду, і людина зможе знову побачити все, що скоїла за життя. В Корані про це сказано: «Покладуть книгу й ти побачиш, як перелякаються грішники, від того, що [записано] в ній. І скажуть: «Щоб нам згинути! Що за книга! Там не забуто ніщо – ні мале, ні велике, усе пораховано!» Вони знайдуть там усі вчинки свої, і Господь твій ні з ким не вчинить несправедливо». (Коран 18:49) А якщо людина надумає заперечувати свої записи, то Всевишній дозволить заговорити його органам, і тоді вискажуться і очі, і руки людини. Як про це повідомив Аллаг: «А коли вони прийдуть туди, то їхній слух, погляди й шкіра будуть свідчити проти них про те, що робили вони! Вони скажуть своїй шкірі: «Чому ти свідчиш проти нас?» А вона скаже: «Нам дарував мову Аллаг, Який дарує мову кожній речі». Він створив вас уперше, і до Нього ви повернетесь! Ви не закривалися від свідчень вашого слуху, ваших поглядів і вашої шкіри. Але ви думали, що Аллаг не знає про більшість ваших вчинків!» (Коран 41:20-22) Попередні пророки та посланці також розповідали своїм общинам про віру в Судний День. Про відповідальність людини за свої вчинки, про воскресіння з мертвих для Великого Суду, про винагороду Раю та покарання Пекла – все це було спільним у заклику пророків. Також і Всевишній в Корані каже про те, що люди після смерті будуть воскрешенні: «Серед Його знамень – те, що ти бачиш землю сухою, а коли Ми посилаємо на неї воду, вона починає рухатись і збільшуватись. Воістину, Той, Хто оживив її, неодмінно оживить і померлих! Воістину, Він спроможний на кожну річ!» (Коран 41:39) А в іншому аяті Всевишній каже: «Невже вони не бачать, що Аллаг – Той, Хто створив небеса й не втомився від їхнього створення – спроможний воскресити мертвих? Він спроможний на кожну річ!» (Коран 46:33) Воскресіння людей з мертвих для суду та розрахунку відповідає божественній мудрості. Аллаг не створив людей даремно, залишивши без уваги. Навіть людина з мінімально розвинутими розумовими здібностями не робить дій, позбавлених сенсу та мети. А якщо подібне не робить навіть мало розумна людина, то як ми можемо думати таке про Бога?! В Корані Аллаг сказав: «Невже ви вважаєте, що Ми створили вас для забави та що ви не повернетеся до Нас?» (Коран 23:115) Також Аллаг сказав: «Ми не створили небо, землю й те, що між ними, даремно. Так думають ті, які не увірували. Горе ж тим, які не увірували, від вогню!» (Коран 38:27) Розумно та природно вірити у відплату в День Суду. Коли людина вірить у Судний День, вона розуміє, чому треба полишити одні справи і робити інші, прагнучи винагороди Господа. Крім того, вона розуміє, що злочинець, який гнобить людей, повинен отримати покарання за свої злочини, і люди розрахуються з ним в Судний День. Кожна людина отримає відповідно до своїх справ, за добро буде винагорода, а аза зло – покарання. Кожен отримає те, на що заслуговує, звершиться божественна мудрість. Аллаг каже: «Хто зробив добра на вагу порошинки – побачить його! Хто зробив зла на вагу порошинки – побачить його!» (Коран 99:7-8) Але ж коли настане Судний День? Про це невідомо нікому з творінь, навіть посланим пророкам і наближеним ангелам. Знання про це є лише у Аллага: «Тебе запитують про Час: «Коли настане він?» Скажи: «Знання про це – в Господа мого! Не відкриє часу його ніхто, крім Нього. Важкий він для небес і для землі! Прийде він раптово!»  (Коран 7:187) В іншому аяті Всевишній сказав: «Воістину, лише в Аллага знання про Час». (Коран 31:34) Шостий стовп іману – віра в приречення. Ця віра означає ствердження про те, що Аллагу відомо все, що було в минулому, і все, що буде в майбутньому. Аллаг знає про все, що відбувається з нами, про строки життя кожного з нас і про наділ кожної людини. Всевишній сказав: «Воістину, Аллаг про кожну річ Знаючий!» (Коран 29:62) А також сказав: «У Нього ключі від потаємного, і знає про них тільки Він! Він знає те, що на суші й те, що в морі. Жоден листок не падає, щоб Він не знав цього, і немає ні зернини в темряві землі, ні чогось вологого чи сухого, чого б не було [записано] в ясному Писанні!» (Коран 6:59) Все це записано в Книзі. Аллаг сказав: «Кожну річ Ми порахували в Ясній Книзі! (Захищеній Скрижалі)» (Коран 36:12) Також Аллаг в Корані говорить: «Невже ти не знаєш, що Аллагу відомо те, що на небі й на землі? Воістину, це є в Писанні! Воістину, це легко для Аллага!» (Коран 22:70) Коли ж Всевишній забажає, щоб щось з приреченого Ним явилося в цей світ, Він каже йому «Будь!», і воно справджується. «Коли Він воліє чогось, то тільки говорить: «Будь!» - і воно є!» (Коран 36:82) Таким чином, про Аллага ми говоримо не лише як про того, Хто Передрік кожну річ, але також як про Творця, який являє на світ все, що було приречено. Всевишній сказав: «Воістину, Ми створили кожну річ згідно з приреченням». (Коран 54:49) Всевишній створив людей для служіння та покори Йому, Він пояснив закони, закликав до благого та заборонив зле. При цьому Він вклав у кожну людину здатність обирати і чинити за власним бажанням. Відповідно до цього люди і заробляють собі або винагороду Раю, або покарання Пекла. Віруючи в приречення, людина втілює у життя наступне: По-перше, людина, роблячи причини, починає покладатися на Аллага. Вона розуміє, що і причини, і їхнє виникнення відбувається з волі Аллага та Його приречення. По-друге, серце людина здобуває спокій, адже вона знає, що приречене Аллагом трапиться неодмінно, і всього, що сталося, не можна було уникнути. Тому найлегше життя та спокійне серце мають саме ті, хто вірують в приречення. По-третє, людина відучує себе від пихатості та захоплення собою, адже прихід деякого блага – це виключно милість Аллага, яку він дарував, шляхом того, що передрік причини блага та успіху. Тому віруюча людина поспішає дякувати за це Всевишньому. По-четверте, у людини, віруючою в приречення, зменшується смуток, минає відчай, адже коли трапляється нещастя, вона знає, що це було їй присуджено. Тому вона воліє терпляче знести випробування, розраховуючи на винагороду від Аллага. Всевишній говорить: «Не станеться ніякого лиха ні на землі, ні у вас самих, якщо його не було в Писанні ще до того, як Ми створимо це. Воістину, легко це для Аллага! Щоб не сумували ви за тим, що втратили, і не раділи з того, що Ми дали! Аллаг не любить зверхніх та хвалькуватих…» (Коран 57:22-23) По-п’яте, людина, яка вірує в приречення, вчить себе покладатися лише на Аллага, адже вона знає, що добро та зло приходять лише за приреченням. Тому віруючий не боїться сильних виключно через їхні сили, він не відмовляється робити корисні справи через страх перед кимось. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) казав Ібн Аббасу такі слова: «Знай, що якщо всі люди зберуться разом, щоб зробити для тебе щось корисне, вони принесуть тобі користь лише в тому, що було призначено тобі Аллагом, і якщо зберуться вони разом, щоб завдати тобі шкоди, вони зашкодять тобі лише в тому, що було призначено тобі Аллагом, бо пера вже підняти, а сторінки висохли» [4]. За книгою Мухаммада Ас-Сухейма «Іслам: його станови та принципи» Переклад та редакція редколегії сайту «Чому Іслам?»  www.whyislam.ru Українська версія – редакція сайту www.lifeislam.org o    [1]  Див. «Акидату агліс-сунна валь-джамаа»: стор.44, «Мабадіуль-іслам»: стор.80-84. o    [2]  Див. «Акидату агліс-сунна валь-джамаа»: стор. 19. o    [3]  Таґут – арабський термін, який означає те, до чого звертаються окрім Аллага. o    [4]  Хадіс наводить імам Тірмізі в збірці «Сунан» в главах про Судний День: 4/76, а також імам Ахмад в Муснаді: 1/293.