Уроки Рамадану (День 25-й)

Хвала Аллагу, Господу світів, Милостивому, Милосердному, Царю Судного дня. У нього ми просимо прощення за ніша гріхи, його ми звеличуємо і на нього покладаємось, і до нього наше повернення. Воістину, кого Аллаг (Святий Він та Великий) поведе прямим шляхом, того ніхто не зможе збити з прямого шляху. Кого ж Аллаг (Святий Він та Великий) введе в оману, то не знайдете йому наставника. Мир та благословення кращому з людей, Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага), і всім тим, хто пішов за ним до Судного Дня.

До кінця Рамадану лишаються лічені дні. І нам слід підбити підсумок. Проявити ще більше старанності в наших благих діяннях та поклоніннях. Можливо, у нас є ще шанс застати Ніч Приречення, ніч, яка краща тисячі місяців. Однак будь-які благі справи мають свій початок та своє завершення. І немає сумніву, що турбота про завершення благих діянь є великою справою. І наші праведні попередники дбали про кінець своїх діянь, наслідуючи в цьому Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) та дослухаючись до слів Всевишнього Аллага:

وَالَّذِينَ يُؤْتُونَ مَا آتَوا وَّقُلُوبُهُمْ وَجِلَةٌ أَنَّهُمْ إِلَى رَبِّهِمْ رَاجِعُونَ

«які дають пожертви, а в серцях мають страх, що повернуться до Господа свого…» (сура 23, аят 60).

Чому ж вони бояться, адже вони роблять благі діяння, коряться та поклоняються Всевишньому Аллагу? Бояться тому, що не знають, чи приймуться їхні діяння. Людина не повинна тішитися своїми діяннями, якими б великими вони не були. Адже, воістину, якщо Всевишній Аллаг не прийме ці діяння, то виявиться, що діяння були марними. Від цих діянь не буде ніякої користі, ніякого блага ці справи людині не принесуть. Якщо Всевишній Аллаг (Святий Він та Великий) прийме благі діяння, навіть якщо їх було небагато, то Всевишній Аллаг примножить їх і дасть від себе велику винагороду. Як сказав Всевишній Аллаг:

إِنَّ اللَّهَ لَا يَظْلِمُ مِثْقَالَ ذَرَّةٍ وَإِن تَكُ حَسَنَةً يُضَاعِفْهَا وَيُؤْتِ مِن لَّدُنْهُ أَجْرًا عَظِيمًا

«Воістину, Аллаг нікого не скривдить навіть на вагу порошинки. А якщо вчинок буде добрим, то Він подвоїть його і дарує від Себе велику винагороду!» (сура 4, аят 40).

Однак наші діяння є причиною, це не опора і не надія. Ми на них не спираємось і не сподіваємось на них, навпаки, ми їх робимо та сподіваємось, що Аллаг їх прийме.

Зі свого боку ми повинні робити причини, робити багато добрих справ та поклонятися Аллагу, не додаючи Йому нікого в співтовариші. Ми повинні виконувати те, чим Він нас зобов’язав: звершувати п’ятикратну молитву, постувати в місяць Рамадан, виплачувати закят, якщо ми з числа тих, на кому лежить такий обов’язок, робити хадж, якщо є така можливість, та уникати Його заборон. Всевишній Аллаг (Святий Він та Великий) знає про щирість своїх рабів, знає про їхні наміри.

Після будь-яких благих діянь віруючий повинен просити прощення у Всевишнього Аллага, оскільки людина схильна до помилок та недоглядів. Можливо, людина за все життя зробила багато добрих справ: вистоювала нічні молитви, постувала, виплачувала закят, давала садака, однак в її благих діяннях було дуже багато помилок, були недоліки, недогляди, і щоб виправити ці помилки, людина повинна просити у Аллага пробачення.

До кінця Рамадану залишається кілька днів. В цьому місяці ми постували, вистоювали нічні молитви, робили дуа і витрачали на шляху Аллага, але ми не знаємо, чи прийняв Всевишній Аллаг хоча б день нашого посту. Ми не знаємо, чи прийняв Аллаг хоча б одну нашу молитву. Ми не знаємо, чи прийняв від нас Всевишній Аллаг хоча б одну пожертву на Його шляху. Навіть Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага), не дивлячись на своє становище перед Аллагом, на його старанність, на його численні благі діяння, казав, звертаючись до свого Господа: «Як би я не звеличував Тебе, цього буде недосить». Пророк (мир йому та благословення Аллага) визнавав зі свого боку недогляди щодо свого Господа.

Тому мусульманину не слід тішитися своїми благими діяннями та пишатися ними, а більше треба звертати увагу на свої гріхи, недогляди та помилки, та просити прощення за них у Всевишнього Аллага. Всевишній Аллаг знає про твої справи краще, ніж ти сам. І Він зі своєї справедливості та ласки не дасть пропасти твоїй вірі,не дасть пропасти твоїм благим діянням, і Він винагородить тебе від Себе великою винагородою. Твої справи у Аллага (Святий Він та Великий) збережені, і нічого з них, якщо вони були правильними, не пропаде. З боку Всевишнього Аллага буде справедливість, і Він примножить твої благі діяння. Як сказав Всевишній Аллаг в Корані:

وَمَا كَانَ اللَّهُ لِيُضِيعَ إِيمَانَكُمْ إِنَّ اللَّهَ بِالنَّاسِ لَرَءُوفٌ رَّحِيمٌ

«Аллаг ніколи не зробить марною віру вашу, адже Аллаг Лагідний та Милосердний до людей!» (сура 2, аят 143).

Саме в цьому аяті під вірою мається на увазі молитва, яку звершували мусульмани, повернувшись до кибли аль-Акса. Перше покоління мусульман молилося в напрямку мечеті аль-Акса. І люди почали питати, як же бути з тими людьми, які звершували молитву в напрямку аль-Акси і вже померли? Невже їхні справи, їхні молитви, будуть марними? І Всевишній Аллаг послав цей аят.

Ми не повинні рахувати хороші справи, а повинні відчитувати свої душі перш, ніж їх відчитає Всевишній Аллаг. Ми повинні виправити наше становище і робити більше благих справ з надією, що Всевишній Аллаг їх прийме. І як передається від праведних попередників, що вони шість місяців молилися, щоб застати місяць Рамадан. Ті, хто доживав до місяця Рамадан, постували та вистоювали нічні молитви, билися на шляху Аллага, оскільки на місяць Рамадан випадало багато битв. Коли місяць Рамадан закінчувався, вони наступні шість місяців просили Всевишнього Аллага (мир йому та благословення Аллага), щоб Він прийняв їхні благі справи в цьому місяці.

Якщо людина під час місяця Рамадан робила благі діяння та після місяця Рамадан продовжує робити благі діяння, то це вказує на те, що її піст та благі справи були прийняті Всевишнім Аллагом. Якщо ж, навпаки, людина старалася весь Рамадан, вистоювала нічні молитви, тримала піст, витрачала на шляху Аллага, але після завершення місяця Рамадан вона стала недбала до молитви, недбала до релігії Аллага, за її благими діяннями пішли погані справи, вона почала скоювати гріхи, припускатися помилок, це є вказівкою на те, що Всевишній Аллаг не прийняв її благі діяння та поклоніння в місяць Рамадан.

Однак людина не повинна зневірюватися в милості Всевишнього Аллага, вона не повинна зачиняти двері між Всевишнім Аллагом та собою. Як сказав Всевишній Аллаг:

قُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِن رَّحْمَةِ اللَّهِ إِنَّ اللَّهَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا إِنَّهُ هُوَ الْغَفُورُ الرَّحِيمُ

«Скажи: «О раби Мої, які порушили межі на шкоду собі! Не втрачайте надії на милість Аллага! Воістину, Аллаг прощає всі гріхи, адже Він — Прощаючий, Милоседний!» (сура 39, аят 53).

Якщо ми робили якісь гріхи та помилки, ми повинні каятися перед Всевишнім Аллагом, просити у нього пробачення і не зневірюватися в Його милості ніколи.

Цикл лекцій «Уроки Рамадану»

Абу Закарія