Переш ніж перейти до уроку, хочу згадати хадіс Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), який буде корисним нагадуванням нам всім. Якось в мечеті Посланця Аллага Пророк (мир йому та благословення Аллага) давав урок, навколо нього сиділи сподвижники. І під час уроку вони побачили трьох людей. Перша з них зупинилася біля дверей, побачила, що йде урок, розвернулася та пішла. Друга людина побачила, що йде урок, підійшла ближче, але посоромилася приєднатися до решти слухачів. А третя людина не посоромилась, побачивши, що йде урок, вона сіла якомога ближче та  слухала урок до кінця. Коли Посланець Аллага закінчив свій урок, він сказав:

«Чи розповісти вам про трьох людей, яких ви щойно бачили?»

Сподвижники сказали: «Так, звісно». Тоді Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Друга людина засоромилася, і неї засоромився Всевишній Аллаг».

Тобто у людини був час, була можливість, але вона не захотіла взяти користь та отримати ісламські знання.  Тобто вона посоромилася проявити наполегливість, напір в знаннях і зупинилася несміливо там, де неможна проявляти несміливість. Вона засоромився там, де не треба соромитися. Тому що в ісламських знаннях немає сором’язливості.

«Третя ж людина проявила наполегливість та попрямувала до знання, і до неї попрямував Всевишній Аллаг».Тобто Всевишній Аллаг був задоволений цією людиною».

Хотілося б значити особливу значущість останніх десяти днів та ночей Рамадану. По-перше, це завершення Рамадану, це остання третина місяця. З одного боку, ми раді, що Аллаг дав нам можливість дожити до цього часу, дав нам постувати 2/3 Рамадану. І це велике благо, яке викликає у нас радість та усмішку. Але, з іншого боку, цей факт викликає у нас жаль, тому що більша частина Рамадану вже позаду. І ми звертаємо увагу, як з року в рік Рамадан минає швидше й швидше, наше життя рухається дедалі стрімкіше.

Згадайте себе в молодості, коли роки тягнулися наче десятиріччя, і подивіться, як час минає зараз. Все прискорюється, тому остання третина місяця Рамадан для нас як нагадування, що більша частина Рамадану вже позаду, і у того, хто не старався, ще є шанс та можливість старатися. І третина це багато. Як сказав Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) стосовно заповіту: «І третина – це багато». Цього часу достатньо, щоб заробити задоволення Всевишнього Аллага. Той же, хто старався, нехай не опускає руки, і ще більше старається. Адже остання третина Рамадану має певні особливості.

Як говориться в хадісі від Айші (хай буде задоволений нею Аллаг):

«Коли наступали останні десять ночей місяця Рамадан, то Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) оживляв ніч своїми поклоніннями. І будив свою родину. І затягував свій пасок міцніше».

Як сказали коментатори хадіса, що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) набагато більше поклонявся в ці ночі, він практично не спав. А деякі сказали, що він взагалі не спав останні десять ночей Рамадану, присвячуючи їх поклонінню. І будив своїх дружин, нагадуючи їм про важливість поклоніння в ці ночі. Будив своїх дітей, тих, які можуть вже поклонятися, і давав їм хороше напучення, звертаючи увагу, що це особливий період часу, особливий з особливих.

Одні коментатори хадісів говорять, що «затягувати пасок міцніше» означає готувати себе до поклоніння: одягти кращий одяг, фізично бути готовим до цього, відпочити трохи перед поклонінням. Інші сказали, що тут мається на увазі, що в останні десять ночей Пророк (мир йому та благословення Аллага) не наближався до своїх дружин. Він не мав інтимних стосунків зі своїми дружинами в ці ночі. Він присвячував їх лише Всевишньому Аллагу.

Також повідомляється від Айші (хай буде задоволений нею Аллаг), що вона сказала:

«Я не знаю інших ночей, коли Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) прочитував би Коран за одну ніч. І я не знаю інших ночей, в які б Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) вистоював ночі до самого ранку в своїх молитвах. І в жоден інший місяць він не тримав піст цілий місяць».

На ці десять ночей випадає Ніч Приречення або Ніч Могутності. Існує кілька назв цієї ночі. Всевишній Аллаг сказав в Корані, що почав посилати Коран в ці останні десять ночей, серед яких Ніч Приречення, і саме в цю ніч. Поклоніння в цю ніч рівняється поклонінню протягом майже 80 років. Якщо людина робить поклоніння, добрі вчинки, читає Коран цієї ночі (а яка це ніч, знає лише Всевишній Аллаг), то наче вона старалася все своє життя. Наприклад, людина прочитала сторінку з Корану, і це сталося в Ніч Приречення, в одну з десяти непарних ночей, то це рівносильне тому, що вона все життя читала цю сторінку в Корані. Якщо людина дала садака, пригостила людину чаєм чи кавою, почастувала солодощами свою родину, дітей, то наче вона все життя займалися цим.

Ще однією особливістю останніх десяти днів та ночей Рамадану є аль-ітікаф – безперервне перебування в мечеті. Вчені кажуть, що аль-ітікаф – перебування в мечеті протягом дня то ночі з наміром поклоніння Всевишньому Аллагу. Коли людина перебуває в мечеті не тому, що всі там, і не тому, що так прийнято, не тому, що брат з братом чи сестра з сестрою хочуть провести час разом в мечеті за балачками – ні! Лише тільки тому, що мусульманин бажає досягти задоволення Всевишнього Аллага. Згадаємо Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), який на власному прикладі втілив аль-ітікаф у життя.

З одного боку в Ісламі немає чернецтва, як в християнстві, коли людина відмовляється від мирських благ, йде у печери, келії, не одружується, весь час перебуває в якомусь зреченні. Аллаг в Корані говорить, що чернецтво вони вигадали самі. Всі пророки одружувалися, у них були діти. Згадаємо трьох людей, які прийшли до Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), і сказав один з них: «Я ніколи не одружусь». І коли Пророк (мир йому та благословення Аллага) почув це, то спитав:

«Хто це сказав? Я постую і розговляюся, я молюся і відпочиваю, я одружуюся на жінках. А хто не бажає дотримуватися моєї Сунни, той не від мене».

Так ось ці десять ночей Рамадану Посланець Аллага цілком присвячував себе поклонінню Аллагу.

З одного боку Аллаг дав тобі цілий рік життя: живи, як знаєш, в межах закону Аллага; роби, що хочеш, в межах халяля, не роби харам; спи, висипляйся, їж, відпочивай; виділяй невелику частину часу на поклоніння Аллагу. Але в ці десять ночей є для нас особливий шанс заробити милість Аллага, заробити його задоволення, наслідуючи приклад Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага). Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) дуже любив своїх сподвижників, і вони любили його, але в ці ночі він віддалявся навіть від них.

В мечеті навіть завішували тканиною місце, де молився Пророк (мир йому та благословення Аллага), щоб він не відволікався від поклоніння Аллагу. Сподвижники також намагалися наслідувати його в цьому.

Не відволікатися від ітікафа на сон, балачки, телефон, інші речі. Навіть без потреби не виходити з мечеті: поїв, попив, сходив по потребі та повернувся в мечеть. Вчені визначили, що ітікаф – це не обов’язково всі десять ночей проводити в мечеті. Якщо  немає можливості всі десять ночей присвятити поклонінню Аллагу, то хоча б якусь частину цих ночей. Якщо немає можливості присвятити поклонінню Аллагу всю ніч повністю, то присвятіть хоча б частину. Зайдіть до мечеті, візьміть Коран, книгу з Ісламу, хадіси і почитайте, читайте додаткові молитви, не виходьте просто так, втрачаючи свої дорогоцінні години, особливо в ці ночі. Поїли і повернулися в мечеть з наміром перебувати тут заради Всевишнього Аллага. Нехай це буде хоча б година часу, яку ви провели щиро заради Аллага, і вона буде зарахована вам як ітікаф.


Хотілося б нагадати, що мечеті це дома Аллага. В цих домах люди прагнуть поклонятися Всевишньому Аллагу, наближаються до його задоволення. Також це обитель ангелів. Ангели перебувають в домах Аллага. Це обитель покірності та милості. Коли людина входить в дім Аллага, їй слід сказати дуа: «О Аллаг, відчини для мене ворота твоєї ласки». Людина, заходячи до мечеті, намагається заробити ласку Аллага. Тобто, заходячи в дім Аллага, ми намагаємося наблизитися до Нього. Коли ж ми виходимо з дому Аллага, то вирушаємо у пошуках ризку. І просимо також, щоб Аллаг дав нам супровід, як у вічному житті, перебуваючи в мечеті, так і в мирському, виходячи з мечеті.

В хадісі про сім категорій людей, яких Аллаг накриє своєю тінню, коли не буде іншої тіні, окрім Його тіні, згадуються люди, серця яких прив’язані до мечеті. Це означає, коли мусульманин залишає дім Аллага з якоїсь потреби, або йде додому, або їде на роботу, його серце постійно тягне його в мечеть. Вийшовши з мечеті, така людина думає одразу, коли їй повернутися в цю мечеть.

Наприкінці хочу попросити Аллага, щоб ми не були з числа тих людей, які змарнували свій час, особливо останні десять днів та ночей місяця Рамадан. Навіть якщо людина змушена поїхати або людина хворіє, у неї є можливість згадувати Аллага і провести останні десять днів Рамадану так, як йому до снаги. І Всевишній Аллаг сказав про людей, які забули про Нього.

وَلَا تَكُونُوا كَالَّذِينَ نَسُوا اللَّهَ فَأَنسَاهُمْ أَنفُسَهُمْ أُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ

«Не будьте ж такими як ті, хто забув Аллага. Він змусив їх забути самих себе! Вони і є нечестивцями!»

(сура 59, аят 19)

Хто забув Аллага, той в першу чергу забув сам себе.


Просимо Всевишнього Аллага прийняти наш піст, дарувати нам поклоніння гідним чином, особливо в ці десять днів та десять ночей. І просимо гідним чином провести Ніч Приречення. Просимо Аллага звільнити нас від Пекла, наблизити нас до Раю і бути нами задоволеним.

Вісімнадцятий день | Двадцятий день

Цикл лекцій «Уроки Рамадану»

Абдуллаг Шистеров