Сьогодні в світі налічується понад 1.5 млрд мусульман, ісламська умма стала однією з найбільших громад світу. Але соціальне, економічне, моральне, політичне становище ісламської умми, в цілому, дуже погане.

Мусульмани сьогодні розрізнені і не знають з чого починати і що взагалі потрібно робити, щоб служити Аллагу так як належить, гідно нести прапор Ісламу і звеличувати слово Всевишнього.

Передають зі слів Саубана про те, що посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав:

«Близько той час, коли народи будуть скликатися проти вас подібно до того, як їдці скликаються на трапезу!» А вони запитали його: "Це станеться через те, що нас тоді буде мало?" Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Навпаки, в той день вас буде багато, але ви будете подібні каламуті, яка розсіяна в потоці. І Аллаг зробить так, що страх перед вами покине серця ваших ворогів, а в ваші серця Аллаг поселить слабкість». Його запитали: «О посланець Аллага, що це за «Слабкість?». Він відповів: «Любов до світу цього і ненависть до смерті».

(Цей хадис передали Ахмад 5/278, Абу Дауд 4297, Абу Ну'айм в «Хільятуль-аулія'» 1/182, ар-Руйані в «муснад» 25/134, Ібн 'Асакир в «Таріх Дімашк'» 8/97.)

Багато з тих, хто зараховує себе до ісламу стали пасивними і ледачими, недбайливими до високих цілей і навіть бояться думок про те, щоб віддавати, жертвувати на шляху Аллага своїм майном, грошима, часом, комфортом і самим життям. Їх вразила любов до цього життя, яка є матір усякого гріха. Вони відмахуються від думок про вічне життя і присвячують більшу частину свого часу в змаганні за мирські блага. Думка про смерть, про те, що вони розлучаться з накопиченими благами і задоволеннями лякає і бентежить їх. І, звичайно, вся ця сумна картина не є тим, чим жили наші праведні попередники, які жили однією думкою: «Що я можу зробити для піднесення слова Аллага?». Вони були людьми щирості, знання і чину. Вони були надзвичайно активні в своєму поклонінні, вивченні та втіленні законів Аллага, в проповіді єдинобожжя, в боротьбі на шляху Аллага. Вони були людьми справи, вони вважали за краще мало говорити і багато робити. Приклад же у них був один - печатка пророцтва Мухаммад (мир йому і благословення Аллага).

Абдуллах ібн Абі Ауфа сказав:

«Посланець Аллага, нехай благословить його Аллаг і вітає, часто згадував Аллага. Він не займався пустими розмовами, подовжував молитви, вкорочував проповідь. Він не відчував огиду до того, щоб ходити з вдовою і нужденним для вирішення їх потреб».

(Сунан ан-Насаї, 1414)

Це були люди з великої літери, вони могли відмовитися від того, що любимо їм заради одного, заради однієї мети - вдоволення Аллага. Ці раби Божі пізнали свого Господа і їх серця заспокоювалися поминанням Всевишнього. Їх мета була ясна як сонячний день - «Служіння Творцеві». Вони хотіли «продати» дорожче своє життя Аллагу, вони мріяли про те, щоб кожен шматочок їх плоті і крові був на службі Аллагу. Подивіться яким же став їх кінець:

«Аллаг задоволений першими з мухаджирів і ансарів, які випередили інших, і тими, які пішли строго за ними. Вони також задоволені Аллагом. Він приготував для них Райські сади, в яких течуть річки. Вони перебуватимуть там вічно. Це - великий успіх».

(Коран 9:100)

Вони переживали за свій порятунок, вони не були безтурботні, вони ставилися до цього життя як до майданчика, трамплін для життя вічного, вони розуміли, що праця і старанність по втіленню Слова Аллага приведе їх до успіху. Ці люди проклали шлях Ісламу в усі куточки світу, вони стали тим містком, по якому Іслам підкорив народи. Вони еталон для мусульман, живе втілення шаріату і його приписів в життя. Тому сам посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) захищав їх честь і гідність:

«Не лайте моїх сподвижників, бо якщо хто-небудь з вас витратить золото завбільшки з Ухуд, то це не зрівняється з пригоршнею того, що витратив хто-небудь з них, або навіть з її половинкою».

(аль-Бухарі 3673, Муслім 2540, 2541)

Любов до сподвижників – частина віри (іману), а ненависть і лайка в їх сторону - з лицемірства і зневіри. Бо сам Владика світів похвалив їх і задоволений ними. А незадоволений ними тільки шайтан і його поплічники.

Сподвижники - це світлоносні комети на небосхилі, вони світочі в темряві ночі, вони той матеріал, на якому будував Мухаммад Царство Боже на землі. Вони зразок для кожного богобоязливого, щирого серця: Абдуллах ібн 'Умар, нехай буде задоволений ним Аллаг, сказав:

«Хто бажає слідувати за будь-ким, нехай слідує за тими, хто вже помер, тобто за сподвижниками Мухаммада. Вони були кращими в цій уммі, володіли самими праведними серцями, найбільш глибокими знаннями і найбільшою простотою - це люди, обрані Аллагом для супроводу Його пророка і передачі Його релігії. Переймайте їх звичаї і методи! Адже вони - сподвижники Мухаммада - були на прямій стезі. Клянуся Господом Кааби!»

(Абу Ну'айм, «Хільят аль-Аулія», т. 1, с. 305 - 306; Ібн Таймійя, «Мінхадж ас-сунна ан-набавіййа», т. 1, с. 166.)

Автор: Демур Ігор