Покаяння

molitva-dua2

Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) казав: «Кожен нащадок Адама помиляється, а кращим з тих, хто помиляється,  є той, хто кається» [1]. З цього хадісу випливає, що будь-яка людина може зробити помилку або гріх, адже така природа людини. Милістю Аллага до людей було те, що Він дозволив їм повернутися до Бога після скоєного гріха через покаяння («тауба»). Сутність цієї дії полягає в тому, що людина повинна відмовитися від скоєння цього гріха заради Аллага, тобто побоюючись Його покарання та бажаючи винагороди від Нього. Крім того, людині, яка кається, треба висловити жаль з приводу скоєного гріха і прийняти тверде рішення ніколи не повертатися до нього, та спробувати виправити становище добрими вчинками. Таким чином, покаяння – це справа серця, яку не видно зовні і вона лишається лише між людиною та Його Господом. Той, хто бажає покаятися не потребує посередників, яким би він сповідувався замість Бога, які можуть і таємницю сповіді розкрити іншим, і збезчестити тебе перед людьми або використати твоє зізнання в своїх корисливих цілях. Покаяння – це особиста справа, яка стосується лише тебе та Аллага, саме Його ти просиш про прощення та виправлення. І лише Аллаг може дарувати тобі прощення. Крім того, в Ісламі немає так званого «первородного гріха» - переконання, згідно якого всі люди несуть на собі відбиток гріха, який скоїли їхні прабатьки Адам та Єва. А для очищення від цього гріха людям начебто треба повірити в розп’яття Ісуса, яке стало покутною жертвою за тих, хто в нього увірував. Нічого подібного в Ісламі немає. Цікаво навести тут слова швейцарського іудея, який прийняв Іслам та взяв собі ім’я Мухаммад Асад. Він пише: «Ніде в Корані я не знайшов того, що нагадувало б ідею про первородний гріх, який впливає на кожну людину. Згідно Корану: «Воістину, людина отримує лише те, до чого прагне» (Коран 53:39). Від людей не вимагається приносити якусь покутну жертву, і ніхто взагалі не повинен ставити таким «рятівником», який позбавить тих, хто увірував, від цього чужого гріха» [2].   В покаянні є багато корисних моментів.   По-перше, людина пізнає свого Господа, наскільки Він Великодушний та Поблажливий. Якби Аллаг побажав, покарання було б швидке й неминуче, але Всевишній приховав її гріх і не зганьбив перед людьми. По-друге, людина пізнає сутність своєї душі, її властивість бути «такою, що наказує недобре», її слабкість перед спокусою та схильність до примх. Захиститися від повторення цієї помилки не можливо без допомого Аллага, а отже треба зміцнювати свою віру та виховувати свою душу. По-третє, покаяння дозволяє людині повернутися до Бога, вона починає більше молитися, просити про допомогу та прощення, згадує про гнів Аллага, боїться Його, бажає Його задоволення і прагне наблизитися до Нього. Коли людина кається в зробленому, то стає особливо близькою до свого Творця, а без щирого каяття та прагнення повернутися до Аллага, вона не досягла б такої близькості. По-четверте, в результаті покаяння людина звільняється від гріха. Всевишній каже: «Скажи тим, які не вірують, що, коли зупиняться вони, то їм простять їхнє минуле» (Коран 8:38). По-п’яте, щире покаяння може замінити гріхи людини на благі справи. В Корані Всевишній каже: «Окрім тих, хто покаявся, увірував і робив добро. Аллаг замінить їхні лихі вчинки на добрі справи. Аллаг – Прощаючий, Милостивий!» (Коран 25:70) По-шосте, людина вчиться бути поблажливою до помилок людей, вона розуміє їхню природу і ставиться до них так само, як бажала б, щоб Аллаг ставився до її помилок. Вона усвідомлює, що результат відповідає справі, і якщо будеш ставитися до людей поблажливо, то і Господь проявить до тебе те саме, і як Всевишній Аллаг відповідає на твої гріхи та помилки Своєю добротою та милістю, так і людині варто бути поблажливою до помилок людей. По-сьоме, людина, вчиться визнавати свої недоліки та чисельні помилки, а це в свою чергу спонукає її займатися своїм виправленням та стримує від обговорення недоліків інших людей. [3]   Завершення Наприкінці цієї частини хотілося б навести достовірну історію про те, як один чоловік прийшов до Пророка (мир йому та благословення Аллага) і сказав: «О Посланцю Аллага! Не залишилось жодної поганої справи, яку б я не зробив, чи є для мене прощення?» На це Пророк (мир йому та благословення Аллага) його спитав: «А ти свідчиш, що немає Бога, окрім Аллага, і що Мухаммад – Посланець Аллага?» Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) перепитав його тричі і щоразу той відповідав: «Так». Тоді Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Знай, що друге затьмарило собою перше!» [4] В одній зі своїх версій цей хадіс переданий наступним чином. Один чоловік прийшов до Пророка (мир йому та благословення Аллага) і сказав: «О Посланцю Аллага!» Що ти скажеш про того, хто скоїв усі види гріхів, що існують, але він не додавав Аллагу нікого в співтовариші? Не залишилось жодної поганої справи, яку б він не зробив. Чи є для нього покаяння?» Пророк (мир йому та благословення Аллага) спитав його: «Чи прийняв ти Іслам?» Той відповів: «Щодо мене, то я свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, Він – Єдиний, і немає в Нього співтоваришів, і свідчу, що ти – посланець Аллага». Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «О так! Тобі треба робити добрі вчинки і полишити погані, і тоді Аллаг, Святий Він та Величний, оберне всі твої гріхи на добрі справи!» Той чоловік спитав: «І мої зради, і мої злочини?» Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Так!» Людина вигукнула: «Аллаг Величний!» - і продовжувала славити Аллага, поки не зникла з поля зору. [5] Таким чином, прийняття Ісламу стирає всі попередні гріхи людини, і щире покаяння також стирає скоєний гріх. За книгою Мухаммада Ас-Сухейма «Іслам: його основи та принципи». Український переклад підготовлено редакцією сайту www.lifeislam.org o    [1]  Хадіс наводить імам Ахмад в  збірці «Муснад»: 3/198, а також імам Тірмізі в своїй збірці «Сунан» в розділі про опис Судного дня: 3/491. o    [2]«Шлях в Іслам», Мухаммад Асад, с. 140 o    [3]  Див. « Ключ до обителі щастя»: 1/358, 370. o    [4]  Хадіс наводить Абу Йа’ля в своїй збірці «Муснад»: 6/155, а також Табарані в збірці «Аль-му’джам аль-аусат»: 7/132  і він же в «Аль-му’джам ас-сагийр»: 2/201, а також  Дийа Аль-Макдасі в книзі «Аль-мухтара»: 5/151, 152 і сказав: ланцюг передавачів цього хадісу – достовірний. Хайсамі в книзі «Маджма’уз-заваід» (10/83) сказав: цей хадіс навів Абу Йа’ля, а також Баззар з невеликою різницею у виразах, а також Табарані, всі з достовірними передавачами в ланцюзі передавачів. o    [5]  Хадіс наводить Ібн Абі Аасим в книзі «Аль-аахад валь-масані»: 5/188,  а також Табарані в «Аль-му’джам аль-кабір»: 7/53,314, Хайсамі в «Аль-маджма» (1/32) сказав: хадіс наводить Табарані та Баззар з передавачами, які згадуються в збірках «Сахіх», окрім Мухаммада бін Харуна (Абу Нашит), але й він є достовірним передавачем.