Переконуйтесь, щоб не нашкодити

Переконуватися та перевіряти достовірність почутого – це важливий моральний принцип спілкування, якому нас вчить Іслам. Це веління Господа світів та найкращого Пророка. Цей принцип оберігає життя людей, щоб не проливалась кров синів Адама невинно, щоб зберегти права та гідність кожної людини окремо, а також великих громад.


Принцип перевірки отриманих чуток і взагалі будь-якої інформації, яка поширюється серед мусульман, перекриває шляхи виникнення смут, чвар та міжусобних конфліктів. Це те, завдяки  чому Істина відрізняється від брехні. Лише методом прямої перевірки ми можемо відрізнити правду від вигадки та відрізнити реальність від брехливих наклепів та надуманих звинувачень.

Як сильно нам потрібні ці знання та ця висока моральність!  Саме сьогодні, коли одні люди звинувачують інших без побоювання та без усіляких підстав, та поширюють чутки без перевірки та розрізнення. Саме сьогодні нам потрібно реалізувати цей принцип в житті всього нашого суспільства та кожного його члена окремо.

Перевірка та переперевірка отриманої інформації є необхідною, коли мова йде про вчинки людей або про якісь події в нашому суспільстві. Ця якість є особливістю розумних, розсудливих та справедливих людей, в той час коли квапливість та нерозважливість в міркуваннях говорять про нерозумність та недалекоглядність людини.

Прагнення перевіряти та переконуватися в правдивості почутого – це похвальна якість, гідна віруючої людини, а поширення неперевіреної інформації без підтвердження говорить про дурний характер та про відсутність мудрості та не відповідає образу, до якого має прагнути мусульманин.

Перша якість є доказом зрілості розуму та мудрості, щодо квапливості у прийнятті рішень, то така якість,навпаки, вказує на слабкість інтелекту та відсутність розважливості.

Повідомляється від Анаса ібн Маліка (хай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Розсудливість – від Аллага, а квапливість – від шайтана»[1].


«Розсудливість – від Аллага».

Розсудливість – це здатність розумно оцінювати події та робити висновки лише на підставі перевірених фактів. Це якість, яку любить Аллаг, і Він наказує своїм рабам прагнути її здобути, тому що вона оберігає людину від промахів та помилок.

«Квапливість – від шайтана».

Квапливість, метушливість та поспішність походять від шайтана, саме ці якості людини він використовує для того, щоб сіяти смуту та розбрат, навіювати людям свої диявольські нашіптування та заважати їхньому благополучному життю.

Ібн аль-Кайїм (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) казав в тлумаченні до даного хадіса:

«Квапливість йде від сатани, тому що вона є слабкість розуму, дурість та запальність. Ці якості заважають людині переконуватися, заважають зберігати витримку та бути поблажливою до людей. Квапливість підштовхує людину робити хибні міркування, ставити речі не на свої місця, вона притягує до себе усіляке зло та відштовхує будь-яке благо. Квапливість породжена двома осудними якостями: потурання [у питаннях Шаріату та моральності] та недоречна й несвоєчасна квапливість».

Іслам осуджує квапливість при ухваленні рішень щодо людей та при вирішенні якихось справ, але, з іншого боку, Іслам також осуджує лінощі та зволікання у благодіяннях. Тому слід відрізняти необмірковану квапливість та прагнення до звершення великої кількості добрих справ від своєчасного виконання своїх релігійних та мирських обов’язків. Квапливість осудна, а прагнення обігнати інших в праведних справах – похвальне. Квапливість – це коли людина робить щось, не отримавши достовірного знання. Якщо ж вона дослідила питання і дізналася, що якась справа є богоугодною, то нехай поспішає зробити її, як сказав Всевишній Аллаг:

التَّأَنِّي مِنَ اللَّهِ, وَالْعَجَلَةُ مِنَ الشَّيْطَانِ

وَسَارِعُوا إِلَىٰ مَغْفِرَةٍ مِّن رَّبِّكُمْ وَجَنَّةٍ عَرْضُهَا السَّمَاوَاتُ وَالْأَرْضُ أُعِدَّتْ لِلْمُتَّقِينَ

«Прагніть же до прощення від Господа вашого та до раю, протяжність якого дорівнює небесам та землі»[2].

Наша релігія називає похвальними такі якості, як статечність, розсудливість та бажання переконатися в достовірності отриманої інформації. Більше того, Аллаг наказує нам перевіряти те, що ми чуємо від людей. Він сказав:

يا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِنْ جاءَكُمْ فاسِقٌ بِنَبَإٍ فَتَبَيَّنُوا أَنْ تُصِيبُوا قَوْماً بِجَهالَةٍ فَتُصْبِحُوا عَلى ما فَعَلْتُمْ نادِمِينَ

«О ви, які увірували! Якщо до вас із якоюсь звісткою прийде нечестивець, то спробуйте все прояснити. Адже через своє незнання ви можете зашкодити людям, про що згодом будете жалкувати!»[3].


Шейх Абдур-Рахман ас-Сааді сказав щодо цього аята:

«Великою та небезпечною помилкою є прийняття всього, що кажуть люди одне про одного. І потім той, хто чує ці розмови, робить квапливі висновки і будує свою любов та ненависть, своє осудження та схвалення на підставі почутого».

Фраза «спробуйте все прояснити» означає: обмірковуйте почуте, ознайомтесь, дослідіть питання. Якщо у вас немає достовірного знання і є сумніви, то з’ясуйте все, що пов’язано з цією справою. Також ця фраза означає: порівнюйте те, що говорять, з тим, що є насправді; проявляйте витримку та неквапливість; шукайте інформацію про істинний стан речей; перевіряйте достовірність сказаного до того, як прийняти це за чисту монету.

«О ви, які увірували! Якщо до вас із якоюсь звісткою прийде нечестивець, то спробуйте все прояснити. Адже через своє незнання ви можете зашкодити людям, про що згодом будете жалкувати!»[3].

Скільки сталося помилок через цю квапливість?! Скільки діянь обернулося жалем для людей?! Скільки разів люди поширювали чутки про інших – чутки, в яких немає абсолютно нічого правдивого?! Або, можливо, частково вони відповідали дійсності, але на своєму шляху обростали брехнею та наклепами. Особливо це стосується чуток, які поширюються людьми, відомими тим, що вони не надають значення своїм словам і передають все без розбору – так, як диктують їм їхні бажання.

Обов’язком розумної людини є перевірка почутого, обережність  та неквапливість  при ухваленні рішень. Так пізнається істинна Віра рабів Аллага, їхня мудрість та розум».

Тому мусульманин повинен переконатися в дійсності тих звісток та чуток, які ходять поміж людей. Розумна людина ніколи не буде спиратися на слова без явних доводів, які вказують на те, що вони відповідають дійсності, і навіть якщо більшість людей говорять про це, це не є доказом того, що ці слова є правдою.

Сунна всіх пророків

Це є Сунною і вдачею всіх пророків і посланців. Ось вам приклад того, як Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) намагався упевнитися навіть у тому випадку, коли людина свідчила проти самої себе.

Повідомляється від Сулеймана ібн Бурейди, що його батько Бурейда ібн аль-Хусейб (хай буде задоволений ним Аллаг) розповідав:

"До Пророка (мир йому і благословення Аллага) прийшов Маїз ібн Малік і сказав: "Посланець Аллага, очисти мене[4]". Пророк сказав: "Горе тобі, іди попроси в Аллага прощення і покайся перед Ним". Через деякий час він повернувся знову, підійшов і знову сказав: "Посланець Аллага, очисти мене". Пророк повторив: "Горе тобі, іди попроси в Аллага вибачення і покайся перед Ним". Потім він повернувся знову і знову сказав: "Посланець Аллага, очисти мене", - і Пророк (мир йому і благословення Аллага) повторив те саме, що говорив раніше. Коли ж Маїз прийшов учетверте, Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) запитав: "За що мені очистити тебе?" Маїз сказав: "За перелюбство".

Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) звернувся до людей і запитав: "Чи є він божевільним?" - і йому повідомили, що ця людина при здоровому глузді. Він запитав: "Може, він напився вина?" - тоді один чоловік підійшов, понюхав Маїза і не відчув від нього винного запаху.

Потім Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) звернувся до Маїза і запитав: "Ти вчинив перелюбство?" Він відповів: "Так". Після цього Пророк (мир йому і благословення Аллага) віддав розпорядження, і його стратили"[5].

Так Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) намагався переконатися й упевнитися в дійсності того, що людина говорить про саму себе. Що ж тоді можна сказати про свідчення однієї людини про іншу?! І що казати про свідчення ворогів один про одного?! Це, безсумнівно, потребує ретельної перевірки.

Цей хадис - це чудовий урок: перш ніж виносити якісь судження, треба переконатися, що почуте є істиною. А інакше велика ймовірність того, що людина жалкуватиме й розкаюватиметься за ті наслідки, до яких її підштовхнула необачність.

У Корані також повідомляється про те, як пророк Сулейман (мир йому) вислухав удода, який приніс йому звістку про омани, в які впали жителі Ємену. При цьому пророк Сулейман не прийняв його слова відразу ж на віру, але пообіцяв перевірити й розібратися. Аллаг (Великий Він і Славний) сказав у Священному Корані:

«Якось він оглядав птахів і сказав: «Що зі мною? Я не бачу одуда! Чи, можливо, він відсутній? Я скараю його жорстокою карою або заріжу, якщо він не наведе ясного доказу!»

Той швидко з’явився і сказав: «Я дізнався про те, чого ти не знаєш! Я прибув до тебе з Саби з правдивою звісткою! Я знайшов там жінку, яка владарює ними! Їй дано все, вона має великий трон! І я побачив, що вона та її народ поклоняються сонцю замість Аллага!

Шайтан прикрасив їм вчинки їхні, збив їх зі шляху, і вони не йдуть прямим шляхом. І щоб вони не поклонялись Аллагу, Який виводить усе таємне на небесах і на землі та знає, що ви приховуєте й що відкриваєте. Аллаг! Немає бога, крім Нього, Господа великого трону!»  [Сулєйман] сказав: «Подивимось, чи сказав ти правду, чи належиш до брехунів!»[7].

Подивимось, переконаємось, можливо, ти обманюєш або помиляєшся, або, можливо, ти не так зрозумів те, що там відбувалося, може, не все так очевидно, є якісь незрозумілі моменти, які треба прояснити.

«Подивимось, чи сказав ти правду, чи належиш до брехунів!»

Як би було чудово, якби люди зробили ці слова девізом для себе. І щоразу, коли вони зустрічатимуть людину, яка буде казати їм, що та людина сказала те, а та зробила так, а тих людей звинувачують в тому, а інші скоїли такі гріхи. Якби щоразу, коли ми чуємо людину, яка поширює чутки та поголос, ми відповідали б їй словами Сулеймана: подивимось, перевіримо, переконаємось «чи сказав ти правду, чи належиш до брехунів!». Якби ми зробили ці слова своїм девізом в нашому житті, в нашому спілкуванні з людьми, то тим самим ми б відрізали шлях пліткарям та брехунам, які поширюють причину та сіють смуту на землі. Якби це було так, то припинився б розбрат та ворожнеча між людьми, тому що більшість проблем та конфліктів виникає на підставі неперевірених чуток, які поширюються язиками безвідповідальних людей та пліткарів. Ці чутки і стають головною причиною взаємної неприязні, розриву стосунків та розбратів.

Перевірка достовірності чуток та відмова від квапливості в міркуваннях – це якість праведників

Кожен праведний раб Аллага повинен прагнути до того, щоб покращити свою релігійність, свою моральність, оберігати свою честь, тим самим вдосконалюючи себе та своє життя. Він повинен уникати вчинків, які псують його репутацію або репутацію інших людей, а також уникати дій або слів, які завдають страждань йому самому або оточуючим.

Не засуджуй людей, поки не з’ясуєш все напевно, а якщо ти з’ясуєш все найкращим чином, то не засуджуй, поки в цьому не буде реальної необхідності.

Повідомляється від Абу Заб’яна аль-Джанбі, що до Умара ібн аль-Хаттаба (хай буде задоволений ним Аллаг) привели жінку, яку звинуватили в перелюбстві, і він наказав стратити її, як належить за Шаріатом – закидати камінням. Люди повели її, щоб здійснити цей вирок, але дорогою їм зустрівся Алі ібн Абу Таліб, який спитав: «Що з нею?» Люди відповіли: «Вона перелюбка, і Умар наказав стратити її». Тоді Алі вирвав її у них з рук і наказав їм повернутися. Вони повернулися до Умара, і він спитав: «Чому ви повернулися?» Вони відповіли: «Це Алі відправив нас назад». Тоді Умар сказав: «Алі зробив це лише тому, що він знає щось». Тоді він послав за ним людей, і Алі прийшов, і ознаки гніву було видно на його обличчі. Умар спитав: «Навіщо ти зупинив цих людей?» Алі сказав: «Хіба ти не чув Пророка (мир йому та благословення Аллага), коли він казав:

رُفِعَ الْقَلَمُ عَنْ ثَلاَثَةٍ; عَنِ النَّائِمِ حَتَّى يَسْتَيْقِظَ, وَعَنِ الصَّغِيرِ حَتَّى يَكْبُرَ, وَعَنِ الْمُبْتَلَى حَتَّى يَعْقِلَ


Переконуйся в тому, що чуєш, і ти вбережеш себе та мусульман від смути та конфліктів «Підняті письмові пера[8] щодо трьох: сплячого, поки він не прокинеться; малолітнього, поки не подорослішає; та божевільного, поки до нього не повернеться розум».

Умар сказав: «Так, чув». Алі сказав: «Так вона ж божевільна з такого-то племені. Можливо, джин підступив до неї і підштовхнув до цього». Умар сказав: «Цього я не знаю». Алі сказав: «І я не знаю». Після цього жінку відпустили та не покарали[9].

Якось до халіфа Умара ібн Абдуль-Азіза (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) увійшла людина і в розмові згадала щось погане про іншу людину, на що Умар ібн Абдуль-Азіз сказав:

«Якщо хочеш, ми розглянемо цю твою справу, і якщо ти брешеш, то про тебе говориться в наступному аяті Корану: «Якщо до вас із якоюсь звісткою прийде нечестивець, то спробуйте все прояснити»[10].

Якщо ж ти правдивий, то про тебе говориться в іншому аяті: «Не корися жодному мерзотнику, який дає багато клятв; хулителю, який поширює плітки;»[11]. Якщо ж хочеш, то ми пробачимо тебе».

Абу Ісхак аль-Кайравані сказав:

«Мудреці казали: «Уникайте квапливості, адже араби ще в давнину називали її матір’ю жалю(умму надама). Той, хто квапиться в міркуваннях, каже до того, як дізнається; відповідає до того, як зрозуміє; наважується на щось до того, як обміркує; ріже перш, ніж відміряє; хвалить до того, як випробує ділом; засуджує до того, як отримає достовірні факти. Хто виховає в собі такий характер, пізнає гіркоту жалю та буде позбавлений спокою та благополуччя». «Підняті письмові пера[8] щодо трьох: сплячого, поки він не прокинеться; малолітнього, поки не подорослішає; та божевільного, поки до нього не повернеться розум».

Ще більшу роль дана якість грає в часи, коли на землі розгорається вогонь фітни, коли між людьми відбувається розлад, коли істина змішується з оманою, а правда з брехнею, тому що саме в такі часи збільшується зло, поширюються домисли, перебільшення та явний обман.

Саме чутки, розмови та неперевірені розповіді людей є найкращим паливом, що розпалює смуту. Один сказав те, інший додав це – і все це докупи з браком розсудливості та слабкою богобоязливістю розпалює емоції та заважає людям спокійно перевіряти факти та переконуватися в правдивості чи брехливості чуток. Вони починають поспішати і, відповідно, припускаються помилок.

Ти можеш помітити, що ті, які проявляють більше всього наполегливості у захисті своєї думки, - це самовдоволені люди, які фанатично переконані, що їхня думка не може бути помилковою, і при цьому саме вони схильні до того, щоб брати все без перевірки та підтвердження. Вони поглинають те, що співзвучно з їхніми пристрастями та бажаннями, а потім їх долає пиха та зарозумілість. Після цього вони не бажають слухати доводи, тому що їхні опоненти – всього лише «жалюгідні неуки», які нічого не знають, нічого не розуміють, а самі вони є великими знавцями, які пізнали те, що невідомо іншим.

Основою у стосунках між мусульманами є прояв справедливості та прихильності. Ми повинні думати одне про одного найкращим чином і не повинні піддаватися необґрунтованим припущенням, якщо тільки не будуть наведені неспростовні докази протилежного.
Якщо ж людина буде поширювати чутки та домисли, які з’явилися бозна звідки, незрозуміло на якому ґрунті виросли і в який голові народилися, то тим самим вона скоює злочин, за який з неї спитають; і буде шкодувати про скоєне вже в цьому світі, а в Світі Наступному постане перед своїм Господом.

Якщо навіть ти переконався, що ця новина справді достовірна, то треба ще подумати над тим, чи буде користь в її поширенні або краще цього не робити. Адже не все, що ти знаєш, треба говорити. Є такі знання, які можна обговорювати лише в дуже вузьких колах, серед людей, які будуть виправляти проблему і не будуть підкидати дрова у багаття.

Знай, що зривати покривало з тих, хто помилився та згрішив, та дзвонити всюди про їхні гріхи, не є виправленням. Всевишній Аллаг наказав нам приховувати помилки наших братів та сестер і давати їм щиру добру пораду, давати мудру настанову. Праведність досягається лише праведними шляхами, і нехай ваш заклик до добра буде добрим, а ваше утримання від зла не буде злим.

Якщо людина намагається переконатися в тому, що чує, і дізнаватися про те, як йдуть справи насправді, наскільки чутки відповідають дійсності, то тим самим вона береже не лише честь, майно та життя інших людей, першочергово вона береже свою честь, залишає в собі дух благородства та гідності.

Аллаг наказав нам переконуватися, навіть коли мова йде про війну з ворогами – якщо мусульманин вийшов на шлях священної боротьби за свою віру, то він все одно має бути обережним. Іслам – релігія справедливості, вона не дозволяє нам переходити межі дозволеного або ж провадити ворожі дії проти невинних людей, навіть якщо вони не є мусульманами. То що ж тоді казати про стосунки між одновірцями?

Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا ضَرَبْتُمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ فَتَبَيَّنُوا وَلَا تَقُولُوا لِمَنْ أَلْقَىٰ إِلَيْكُمُ السَّلَامَ لَسْتَ مُؤْمِنًا تَبْتَغُونَ عَرَضَ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا

فَعِندَ اللَّهِ مَغَانِمُ كَثِيرَةٌ  كَذَٰلِكَ كُنتُم مِّن قَبْلُ فَمَنَّ اللَّهُ عَلَيْكُمْ فَتَبَيَّنُوا  إِنَّ اللَّهَ كَانَ بِمَا تَعْمَلُونَ خَبِيرًا

«О ви, які увірували! Коли виступаєте ви на шляху Аллага, то спочатку розрізняйте, а не кажіть першому, хто привітає вас миром: «Ти не є віруючим!» — прагнучи швидкоплинних благ земного життя. Адже у Аллага — велика здобич! Раніше ви були такими ж самими, та Аллаг виявив Свою милість до вас. Тож розрізняйте! Воістину, Аллагу відомо те, що робите ви!»[12].

من كان آخر كلامه لا إله إلا الله دخل الجنة

«Людина, останніми словами якої були «Ля іляга ілля-Ллаг», увійде до Раю».

Ти прийдеш на Суд Аллага, і перед тобою постануть слова «Ля іляга ілля-Ллаг», і вони будуть сперечатися з тобою за те, що ти назвав кафіром тих, хто казав їх, або вбивав тих, хто казав їх, або ненавидів їх і ворогував з ними. Побійся Аллага, брате мій.

Чому ж досі знаходяться ті, які квапляться при прийнятті рішень щодо людей та звинувачують тих, хто суперечить їм в чомусь, називаючи їх невірними та лицемірами? Часто це лише дурість, пристрасті та легковажність. Ти прийдеш на Суд Аллага, і перед тобою постануть слова «Ля іляга ілля-Ллаг», і вони будуть сперечатися з тобою за те, що ти назвав кафіром тих, хто казав їх, або вбивав тих, хто казав їх, або ненавидів їх і ворогував з ними. Побійся Аллага, брате мій.

Наводиться в збірках аль-Хакіма та аль-Байхаки, від Кайса ібн Абу Хазіма та ‘Аміра аш-Шаабі, що вони сказали:

«Халіф Марван ібн аль-Хакам звернувся до Аймана ібн Хурейма аль-Асаді і спитав: «Хіба ти не вийдеш і не будеш битися разом з нами, в наших лавах?» В той час Марван бився з ад-Даххаком ібн Кайсом. Айман відповів: «Мій батько та мій дядько брали участь в битві при Бадрі, і вони взяли з мене обіцянку, щоб я ніколи не воював з людиною, яка говорить «Ля іляга ілля-Ллаг». Але якщо даси мені гарантований захист від Пекла, то я буду битися разом з тобою». Марван сказав: «Тоді йди від нас». Айман вийшов, повторюючи наступні строки:

Я не вб’ю людину, яка читає молитву,

За чергового султана з курайшитів,

Йому дістанеться влада, а мені – лише мій гріх.

Порятуй же Аллаг від неуцтва та пристрасті!

Хіба можна вбити мусульманина без усякої провини?!

Якщо зроблю це, то все, чим я жив, стане марним».

Цей аят був посланий щодо бойового загону мусульман, який опинився на ворожій території, що належала племені Сулейм, з яким вони воювали, і коли мусульмани зупинилися на привал, то побачили одного з представників ворожого народу. Цей чоловік привітався з ними привітанням Ісламу «Ассаляму алєйкум», але вони не повірили йому і напали на нього, після чого був посланий даний аят.

Повідомляється від Ібн Аббас (хай буде задоволений ним Аллаг):

«Чоловік з племені Сулейм пройшов повз загін сподвижників Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), при цьому він вів з собою овець. Побачивши їх, він сказав: «Ассаляму алєйкум» («Мир вам»). Вони ж сказали між собою: «Він побажав вам миру (салям) лише для того, щоб вберегтися від вас». Після цього вони напали на нього, вбили та забрали овець, потім повернулися з цією отарою в Медину до Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага). [І як докір їм] були послані слова Аллага:

«О ви, які увірували! Коли виступаєте ви на шляху Аллага, то спочатку розрізняйте, а не кажіть першому, хто привітає вас миром: «Ти не є віруючим!» — прагнучи швидкоплинних благ земного життя. Адже у Аллага — велика здобич! Раніше ви були такими ж самими, та Аллаг виявив Свою милість до вас. Тож розрізняйте! Воістину, Аллагу відомо те, що робите ви!»[13]»[14].

Цей аят був посланий щодо бойового загону мусульман, який опинився на ворожій території, що належала племені Сулейм, з яким вони воювали, і коли мусульмани зупинилися на привал, то побачили одного з представників ворожого народу. Цей чоловік привітався з ними привітанням Ісламу «Ассаляму алєйкум», але вони не повірили йому і напали на нього, після чого був посланий даний аят.

Повідомляється від Усами ібн Зейда ібн Харіса (хай буде задоволений ним Аллаг):

«Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) відправив нас в похід проти людей з Джухейни. Вранці ми напали на них та розбили. В погоні я і ще один чоловік з ансарів наздогнали одного з них, і, коли ми вже наблизилися до нього, він сказав: «Ля іляга ілля-Ллаг» («Немає божества окрім Аллага»). Тоді ансар утримався від якихось дій стосовно нього, а я встромив у нього свій спис і вбив його.

Коли ж ми повернулися до Пророка (мир йому та благословення Аллага), він спитав мене:

«Усамо, ти вбив його після того, як він сказав «Ля іляга ілля-Ллаг?!» Я сказав: «Він просто хотів врятуватися». Він знову вигукнув: «Усамо, ти вбив його після того, як він сказав «Ля іляга ілля-Ллаг?!» І він повторював це питання так багато, що я забажав прийняти Іслам лише в цей день[15]»[16].

В цій версії хадіса, яка наводиться в збірці Мусліма, говориться:

«… Я відповів: «Посланцю Аллага, він сказав це через страх перед моєю зброєю». На що він сказав: «Чому ж ти не розсік йому серце, щоб подивитися, сказав він це щиро чи ні?!» І він повторював це так довго, що я пошкодував: «О, якби я прийняв Іслам лише в той день».

В іншій версії, яка також наводиться в збірці Мусліма, говориться:

«… Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) спитав: «Ти вбив його?»  Я відповів: «Так», - і він сказав: «Що ж ти будеш робити з його словами «Ля іляга ілля-Ллаг», коли вони підступлять до тебе в День Суду!?» Я сказав: «О, Посланцю Аллага, попроси у Аллага прощення для мене», - він же повторив: «Що ж ти будеш робити з його словами «Ля іляга ілля-Ллаг», коли вони підступлять до тебе в День Суду!?» - і після цього він без упину повторював мені лише одне запитання: «Що ж ти будеш робити з його словами «Ля іляга ілля-Ллаг», коли вони підступлять до тебе в День Суду!?»

Великий Аллаг! Якби люди замислилися над змістом цього хадіса, то ніколи жоден мусульманин не посмів би назвати іншого невірним (кяфіром) і ніколи жоден мусульманин не пролив би крові іншого. Як би у нього поворухнувся язик назвати його невірним, якщо той говорить «Ля іляга ілля-Ллаг»?! Як би у нього піднялася рука вбити того, хто говорить «Ля іляга ілля-Ллаг»?! Як би він дозволив собі зачепити честь або майно людини, яка каже «Ля іляга ілля-Ллаг»?!

«Що ж ти будеш робити з його словами «Ля іляга ілля-Ллаг», коли вони підступлять до тебе в День Суду!?»

Адже люди прагнуть Раю та шукають порятунку від Пекла за допомогою цих святих слів, тому що наш Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

Переконуйся та перевіряй – так ти вбережеш свою родину, свій рід, своє суспільство та свою Умму від фітни та розрізненості

Як часто причиною розпаду родин стають чутки та поголос. Одні люди поширюють новини, інші перетворюють їх на брехню, а треті додумують самі, і так від істини не залишається ані сліду, друзі перетворюються на ворогів, руйнуються родини, йде довіра, руйнуються родинні зв’язки. Єдине, що може стати перепоною на шляху цієї смути, - це принцип перевірки будь-якої отриманої інформації. Лише так можна перекрити дороги брехунам, пліткарям та злим язикам.

Брате мій, якщо ти почуєш щось подібне – якісь чутки та поголоси про своїх братів та сестер, потім приймеш це без перевірки та почнеш поширювати це серед людей, то станеш таким самим пліткарем та злодієм, як ті шайтани, від яких ти це почув. Як часто причиною розпаду родин стають чутки та поголос. Одні люди поширюють новини, інші перетворюють їх на брехню, а треті додумують самі, і так від істини не залишається ані сліду, друзі перетворюються на ворогів, руйнуються родини, йде довіра, руйнуються родинні зв’язки.

Єдине, що може стати перепоною на шляху цієї смути, - це принцип перевірки будь-якої отриманої інформації. Лише так можна перекрити дороги брехунам, пліткарям та злим язикам.

Порожні розмови, необґрунтовані звинувачення, непідтверджені чутки – все це поступово перетворюється у бурю, яка розгойдує основи нашого ісламського суспільства, це вселяє тривогу в серця мусульман та підштовхує їх до взаємної недовіри.

Поширення неперевіреної інформації – доля нікчемних малодушних творінь, це якість  шахраїв та ошуканців, це якість, яка суперечить високій ісламській моральності.

Іслам закликає нас до благородства, до щедрості, до прощення, до братерства, до приховування чужих гріхів та помилок, до любові та взаємодопомоги, до співчуття.

Ми мусульмани – єдине тіло. Як сказав Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага):

مَثَلُ الْمُؤْمِنِينَ فِي تَوَادِّهِمْ وَتَرَاحُمِهِمْ وَتَعَاطُفِهِمْ, كَمَثَلِ الْجَسَدِ الْوَاحِدِ, إِذَا اشْتَكَى مِنْهُ عُضْوٌ تَدَاعَى لَهُ سَائِرُ الْجَسَدِ بِالسَّهَرِ وَالْحُمَّى

«В своїй любові, милосерді та співчутті стосовно один одного віруючі подібні до єдиного тіла: коли одну з його частин вражає хвороба, все тіло відгукується на це безсонням та гарячкою»[17].

Тож, де той, хто ворогує зі своїми одновірцями? Де цей пліткар? Де той, хто бажає зла своїм братам та сестрам? Нехай він прийде та прочитає цей хадіс, нехай дізнається, що значить по-справжньому бути братом чи сестрою в Ісламі, замість того, щоб ставати зброєю, яка руйнує ісламську Умму.

Аллаг наказав нам берегти свій язик від пліток та брехні, від брехливого звинувачення та поширення чуток та пригрозив тим, хто поширює неперевірені звинувачення тим, що спалить їх у Вогні болісної кари. Він сказав:

إِنَّ الَّذِينَ يُحِبُّونَ أَن تَشِيعَ الْفَاحِشَةُ فِي الَّذِينَ آمَنُوا لَهُمْ عَذَابٌ أَلِيمٌ فِي الدُّنْيَا وَالْآخِرَةِ  وَاللَّهُ يَعْلَمُ وَأَنتُمْ لَا تَعْلَمُونَ

«Воістину, на тих, кому подобається, щоб про віруючих розповідали мерзенне, чекає болісна кара в житті земному й наступному! Аллаг знає, а ви не знаєте!»[18]

Мусульманин повинен завжди розуміти, що він не самотній подорожній в цьому світі, він долає це випробування разом з іншими своїми братами та сестрами, мусульманами та мусульманками. Він не повинен виглядати як дурний марафонець, який бажає скинути всіх попутників з дороги і бути єдиним, хто прийде до фінішу.

Мусульмани близькі одне одному як ніхто інший, вони допомагають одне одному увійти до Раю, разом рятуються від Пекла, і саме тому Аллаг наказав нам зберігати єдність, піклуватися про непорушність нашої Умми. І кожен віруючий зобов’язаний відчувати на собі цю відповідальність, що саме від нього залежить успіх всієї громади, а також він повинен боятися того, що саме він може стати причиною необоротного зла для своїх одновірців.

Всевишній Аллаг сказав:

وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُوا  وَاذْكُرُوا نِعْمَتَ اللَّهِ عَلَيْكُمْ إِذْ كُنتُمْ أَعْدَاءً فَأَلَّفَ بَيْنَ قُلُوبِكُمْ فَأَصْبَحْتُم بِنِعْمَتِهِ إِخْوَانًا

وَكُنتُمْ عَلَىٰ شَفَا حُفْرَةٍ مِّنَ النَّارِ فَأَنقَذَكُم مِّنْهَا  كَذَٰلِكَ يُبَيِّنُ اللَّهُ لَكُمْ آيَاتِهِ لَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ

«Тримайтеся разом біля Аллага і не розділяйтеся! Згадайте милість Аллага до вас, коли ви були ворогами, а Він об’єднав ваші серця, і за милістю Його ви стали братами один для одного. Ви були на краю вогняної прірви, та Аллаг врятував вас від неї. Ось так Аллаг роз’яснює вам Свої знамення — можливо, ви підете прямим шляхом!»[19]

Наш обов'язок – берегти це братерство в Ісламі, це обов’язок всієї громади і кожного мусульманина окремо.

Брате-мусульманине та сестро-мусульманко, стережіться чуток, тому що вони розпалюють смуту та руйнують Умму, вони ламають  долю та розділяють родини, озлоблюють друзів та відвертають серця. Ось лише деякі приклади з історії, як непідтверджені чутки нашкодили людям:

1) Коли сподвижники переселилися вперше (це було переселення з Мекки в Ефіопію), там вони знайшли спокій та безпеку та поклонялись своєму Господу, і ніхто не завдавав їм шкоди. Але до них дійшли чутки, що люди з племені курайшитів прийняли Іслам, і оскільки вони сумували за рідними краями та близькими людьми, то багато хто з них одразу зібрали речі та вирушили в дорогу додому. Коли ж вони вже подолали цю далеку відстань на батьківщину і прибули до Мекки, то дізналися, що чутки виявилися неправдивими. Дехто з них зміг знову повернутися до Ефіопії, а дехто потрапив до рук невіруючих людей з їхнього племені, де зазнали знущань та тортур.

2) Коли в битві при Ухуді вбили сподвижника на ім’я Мус’аб ібн ‘Умейр, то хтось подумав, що це був сам Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага), і закричав: «Посланця Аллага вбили!» І здригнулась ісламська армія, і ослаб дух воїнів, і опустилися руки – одні з них втекли в Медину, інші просто припинили битися, а деякі кинулися в бій зі словами: «Помремо ж за те, за що помер Пророк». В той день мусульмани зазнали поразки всього лише через один крик, якому багато хто повірив, але ніхто не перевірив.

3) І, мабуть, найяскравішим прикладом поширення чуток є історія, яку мусульмани називають «подіями брехні» (хадісат-уль-іфк), коли підступні лицеміри (мунафіки) оббрехали дружину Пророка Айшу (хай буде задоволений нею Аллаг) і звинуватили її в розпусті. В той час як вона – мати всіх віруючих, благочестива та пречиста жінка – навіть не підозрювала, які інтриги плелися навколо неї. Найчесніша жінка, донька найчеснішого батька, дружина кращого з пророків, сестра сподвижників та сподвижниць, великий вчений нашої Умми – це Айша (хай буде задоволений нею Аллаг).

Це випробування, на якому підсковзнулися стопи деяких віруючих, які через недбальство підхопили ці брехливі розмови без перевірки, без впевненості, без ясності. І навіть до наших днів, вже після того як Аллаг з висоти семи небес спростував цю брехню та виправдав нашу матір Айшу (хай буде задоволений нею Аллаг), шиїти примудрилися воскресити цю смуту та наповнити нею свої заблудлі серця. Вони продовжують вірити тим удаваним лицемірам, які вже давно горять в своїх могилах, і поширювати ту брехню, щоразу додаючи та вигадуючи нові легенди.

Але це було не лише розрізнення та випробування для тої епохи, ця подія стала важливим уроком для всіх мусульман нашої Умми на всі часи та обернулась на благо мусульманам. Аллаг сказав:

إِنَّ الَّذِينَ جَاءُوا بِالْإِفْكِ عُصْبَةٌ مِّنكُمْ  لَا تَحْسَبُوهُ شَرًّا لَّكُم  بَلْ هُوَ خَيْرٌ لَّكُمْ  لِكُلِّ امْرِئٍ مِّنْهُم مَّا اكْتَسَبَ مِنَ الْإِثْمِ  وَالَّذِي تَوَلَّىٰ

كِبْرَهُ مِنْهُمْ لَهُ عَذَابٌ عَظِيمٌ

«Воістину, ті які зводять наклеп, є серед вас самих. Не вважайте це злом проти вас. Навпаки, це — добро для вас. Кожна людина отримає за свій гріх! А на того, хто згрішив найбільше, чекає велика кара!»[20].

Як ми повинні чинити стосовно подібних чуток?

Після «подій брехні» Аллаг навчив віруючих, як вони повинні були вчинити в цій ситуації. Тому, дорогі мої брати та сестри, якщо ви чуєте якісь чутки, то чиніть наступним чином:

1) Думайте про своїх братів та сестер добре і не піддавайтесь тим, хто знеславлює їх у ваших очах. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

لَّوْلَا إِذْ سَمِعْتُمُوهُ ظَنَّ الْمُؤْمِنُونَ وَالْمُؤْمِنَاتُ بِأَنفُسِهِمْ خَيْرًا وَقَالُوا هَٰذَا إِفْكٌ مُّبِينٌ

«Чому ж ви, віруючі чоловіки й жінки, почувши про таке, не подумали про самих себе добре й не сказали: «Це явний наклеп»?»[21].

إِذْ تَلَقَّوْنَهُ بِأَلْسِنَتِكُمْ وَتَقُولُونَ بِأَفْوَاهِكُم مَّا لَيْسَ لَكُم بِهِ عِلْمٌ وَتَحْسَبُونَهُ هَيِّنًا وَهُوَ عِندَ اللَّهِ عَظِيمٌ

وَلَوْلَا إِذْ سَمِعْتُمُوهُ قُلْتُم مَّا يَكُونُ لَنَا أَن نَّتَكَلَّمَ بِهَٰذَا سُبْحَانَكَ هَٰذَا بُهْتَانٌ عَظِيمٌ

«Коли ви переказуєте це своїми язиками й говорите вашими вустами те, про що у вас немає знання, та ще вважаєте це за дрібницю, то це — великий гріх перед Аллагом! Чому ж ви, почувши це, не сказали: «Нам не варто говорити такого. Пречистий Ти! А це — великий наклеп!»[22].

Повідомляється від Абу Гурейри, що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

إياكم والظن؛ فإن الظن أكذب الحديث, ولا تجسّسوا, ولا تحسّسوا, ولا تنافسوا, ولا تحاسدوا, ولا تباغضوا, ولا تدابروا, وكونوا

عبادَ الله إخوانا

«Не робіть припущення, тому що припущення – це найбрехливіші слова, не стежте одне за одним, не підглядайте, не конкуруйте (в мирському), не заздріть одне одному, не будьте ненависниками між собою, не відвертайтеся одне від одного. І будьте, раби Аллага, братами»[23].

2)  Вимагайте доказів від тих, хто розповідає вам щось, щоб переконатися, що сказане відповідає дійсності. Для деяких речей потрібні не менше двох свідків, а для звинувачення в перелюбстві потрібно чотири свідки. Аллаг сказав:

لَّوْلَا جَاءُوا عَلَيْهِ بِأَرْبَعَةِ شُهَدَاءَ  فَإِذْ لَمْ يَأْتُوا بِالشُّهَدَاءِ فَأُولَٰئِكَ عِندَ اللَّهِ هُمُ الْكَاذِبُونَ

«Чому ж вони не прийшли з чотирма свідками? Тож якщо вони не прийшли з ними, то вони перед Аллагом — брехуни!»[24].

І цьому аяті говориться про гріх перелюбства, але яким би не був гріх або помилка, для звинувачення завжди повинен бути вагомий доказ. Мусульманин не повинен робити свої вуха баком для помиїв, він має відокремлювати зерно від плевел і перевіряти все, що чує. Якщо ж людині немає діла до якихось проблем, і вона не хоче розбиратися і щось перевіряти, то нехай пропустить все це повз себе, наче нічого не чула, і зберігає мовчання.

Як сказав Пророк (мир йому та благословення Аллага):

مَنْ كَانَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ فَلْيَقُلْ خَيْرًا أَوْ لِيَصْمُتْ

«Хто вірує в Аллага та в Судний День, нехай каже  благе або мовчить»[25].

3) Не переказуйте все, що чуєте. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«Хто вірує в Аллага та в Судний День, нехай каже  благе або мовчить»[25].

لَّوْلَا إِذْ سَمِعْتُمُوهُ ظَنَّ الْمُؤْمِنُونَ وَالْمُؤْمِنَاتُ بِأَنفُسِهِمْ خَيْرًا وَقَالُوا هَٰذَا إِفْكٌ مُّبِينٌ

«Чому ж ви, віруючі чоловіки й жінки, почувши про таке, не подумали про самих себе добре й не сказали: «Це явний наклеп»?»[26].

Повідомляється від Абу Гурейри, що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

كفى بالمرء كذبا, أن يُحدّث بكل ما سمع

«Достатньо людині брехні, якщо вона буде казати все, що чує»[27].

В іншій версії цього хадіса говориться:

كفى بالمرء إثماً, أن يُحدّث بكل ما سمع

«Достатньо людині гріха в тому, що вона розповідає про все, що чує»[28].

Якщо мусульманин викине зі свого серця бажання переказувати все почуте, то цього вже буде достатньо для того, щоб поставити перепону  поширенню смути. І якщо віруючий говорить, то говорить  хороші слова, а інакше зберігає мовчання.

Повідомляється зі слів Асми бінт Язід (хай буде задоволений нею Аллаг), що Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«ألا أخبركم بخياركم؟» قالوا بلى يا رسول الله! قال: «الذين إذا رُؤوا ذُكِرَ الله تعالى». ثم قال: «ألا أخبركم «بشراركم؟» قالوا: بلى

يا رسول الله! قال: «المشّاءون بالنميمة, المفسدون بين الأحبة, الباغون للبرآء العَنَتَ»

«Чи сказати мені про кращих з вас?» Сподвижники сказали: «Звісно, о Посланцю Аллага!» Він сказав: «Це ті, дивлячись на кого, люди починають згадувати Всевишнього Аллага». А потім спитав: «Чи повідомити мені про найгірших з вас?» Сподвижники знову сказали: «Звісно, о Посланцю Аллага!» І Пророк сказав: «Ті, хто поширюють плітки, псують стосунки між люблячими одне одного і шукають шляхи завдати неприємностей невинним людям»[29].


4) Якщо серед людей поширились, якісь чутки, які створюють суспільний резонанс, то зверніться до вчених, а якщо ви проживаєте в мусульманській країні, то зверніться також в компетентні органи, якщо вони діють згідно з Законом Аллага:
Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

وَإِذَا جَاءَهُمْ أَمْرٌ مِّنَ الْأَمْنِ أَوِ الْخَوْفِ أَذَاعُوا بِهِ  وَلَوْ رَدُّوهُ إِلَى الرَّسُولِ وَإِلَىٰ أُولِي الْأَمْرِ مِنْهُمْ لَعَلِمَهُ الَّذِينَ يَسْتَنبِطُونَهُ مِنْهُمْ  وَلَوْلَا فَضْلُ

اللَّهِ عَلَيْكُمْ وَرَحْمَتُهُ لَاتَّبَعْتُمُ الشَّيْطَانَ إِلَّا قَلِيلًا

«І коли приходить до них звістка про безпеку чи небезпеку, то вони розголошують її. Та якби вони спочатку звернулися із нею до Посланця або до наділених владою серед них, то вона стала б відома тим, які могли б вивчити її глибше. Якби не ласка Аллага до вас та не милість Його, то всі ви пішли б за шайтаном, окрім небагатьох серед вас»[30].

В тлумаченні до слів Аллага: «І коли приходить до них звістка про безпеку чи небезпеку, то вони розголошують її» Ібн Касір (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) сказав:

«Це докір тим людям, які поспішають вдатися до якихось дій або сказати щось, спираючись на чутки, до того, як переконаються в правдивості. Вони починають передавати слова, поширювати їх серед людей та розповідати іншим, при тому, що це може не відповідати дійсності».

Якщо ж людина не може розібратися в почутому і різні чутки заплутали її, то їй слід звернутися до власників знання, які можуть зрозуміти проблему, які можуть робити правильні висновки, спираючись на Коран та Сунну, знають істинний стан речей і ставлять все на свої місця.

Аллаг звеличив вчених, освітив їхні серця світлом Корану та Сунни, дав їм розуміння тих питань, які невідомі іншим, укріпив їхній розум божественним Одкровенням, а їхні душі – щирим поклонінням.

Глибокі пізнання вчених показують їм шлях до того, що завгодно Аллагу. Їхні роки та життєвий досвід дають їм можливість бачити реалії цього мирського життя в їхньому справжньому світлі. І те й інше разом допомагає їм виносити найбільш правильні рішення в кожному окремому питанні з волі Аллага. І саме тому Всевишній Аллаг сказав:

«І коли приходить до них звістка про безпеку чи небезпеку, то вони розголошують її. Та якби вони спочатку звернулися із нею до Посланця або до наділених владою серед них, то вона стала б відома тим, які могли б вивчити її глибше. Якби не ласка Аллага до вас та не милість Його, то всі ви пішли б за шайтаном, окрім небагатьох серед вас»[30].

فَاسْأَلُوا أَهْلَ الذِّكْرِ إِن كُنتُمْ لَا تَعْلَمُونَ

«Запитайте про це в людей Нагадування, якщо ви не знаєте»[31].

6) Дивіться на наслідки.


Коли людина приймає та вірить в усе, що чує від людей, без перевірки та без підтвердження, то на неї чекає лише жаль та збиток. Аллаг попередив нас про те, що віра в усе почуте та квапливі висновки на підставі цих слів приводять людину до поганого кінця. Всевишній сказав в Священному Корані:

«Коли ви переказуєте це своїми язиками й говорите вашими вустами те, про що у вас немає знання, та ще вважаєте це за дрібницю, то це — великий гріх перед Аллагом!
сказали

Чому ж ви, почувши це, не : «Нам не варто говорити такого. Пречистий Ти! А це — великий наклеп!» Аллаг повчає вас більше не робити цього ніколи, якщо ви віруючі!
Він пояснює вам знамення. А Аллаг — Всезнаючий, Мудрий!
Воістину, на тих, кому подобається, щоб про віруючих розповідали мерзенне, чекає болісна кара в житті земному й наступному!
Аллаг знає, а ви не знаєте! Якби не ласка Аллага до вас, Його милість і те, що Він Ласкавий і Милосердний!»[32].

Мусульманине! Коли ти чуєш, як люди розповідають про когось або про щось, то знай, що це спокуса, і вона подібна до того забороненого плоду, який був заборонений нашому батьку Адаму.

Як багато було насолод в Раю, але всього лише один плід з багатьох інших змусив нашого батька спуститися в цей світ.

Так само і для нас існує багато благ, велика кількість слів та справ, які можуть приносити нам користь: ми можемо читати Коран та Сунну, ми можемо читати слова згадування Зікр та читати ісламські книжки, дослухаючись до слів праведних вчених, ми можемо казати про людей хороше та молитися за них. Навіщо ж нам чутки? Навіщо потрібні плітки? Невже хтось з нас бажає купити теревені та можливість пересуджувати про людей, а потім заплатити за це своїм райським Садом?!

Мусульманине! Пам'ятай, що все сказане тобою буде записано і може обернутися проти тебе на ниві Судного Дня. Аллаг сказав:

مَّا يَلْفِظُ مِن قَوْلٍ إِلَّا لَدَيْهِ رَقِيبٌ عَتِيدٌ

«Не вимовить ані слова людина, щоб наглядач не був готовий записати його»[33].

Також Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«Не вимовить ані слова людина, щоб наглядач не був готовий записати його»[33].

وَلَا تَقْفُ مَا لَيْسَ لَكَ بِهِ عِلْمٌ  إِنَّ السَّمْعَ وَالْبَصَرَ وَالْفُؤَادَ كُلُّ أُولَٰئِكَ كَانَ عَنْهُ مَسْئُولً

«Не йди за тим, про що не маєш знання, адже слух, зір і серце — усіх їх спитають про обіцяне»[34].

Мусульманине! Знай, що будь-яка проблема, яка трапиться з твоїми братами та сестрами, будь-який їхній смуток та тривога, які виникли через поширення тобою чуток, - за все це ти нестимеш особисту відповідальність, і це ляже на шальку твоїх  терезів. Не думай, що окрім тебе багато інших балакунів, а твоє слово не відіграло ніякої ролі.

Пам’ятай, що від іскри розпалюється полум’я, а потоп – це всього лише скупчення крапель.

Розумна людина говорить лише те, що вона знає, те, в чому вона впевнена. Той, хто каже все, що чує, вважається легковажним дурнем, як мала дитина, що не пізнала правил цього світу. Наші мудреці казали:

«Підкори свій язик, і народ зробить тебе своїм вождем».

«Швидкий на слово лише той, хто сам розуміє свою нікчемність».

«Хто займається тим, чого він не знає, втратить довіру й в тому, що
Катада ібн Даама (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) казав: він знає».

«Ми бачили людей, які поспішають до смут (фітни) та змагаються в цьому. Також ми бачили інших, які утримувалися через тремтіння перед Аллагом і страхом перед Ним. Коли ж смута розсіялася, то стало зрозуміло, що ті, хто утримався, були чистіші душею, вільніші серцем та легші для людей, ніж ті, хто прагнув до смути та намагався взяти гору. Вчинки останніх стали колючим болем в їхніх грудях. Щоразу, коли вони згадують, що накоїли, вони шкодують. О Аллаг! Якби люди знали про смути, до їхнього настання, те, що вони дізнаються після їхнього завершення, то багато хто проявив би розсудливість»[55].

О Аллаг! Просимо Тебе зробити нас людьми, які несуть в собі благодать, праведність та користь. І не зроби нас тими, хто сіє смуту на землі, бреше та поширює нечестя.

О Аллаг! Благослови нашого Пророка Мухаммада, пошли йому мир, а також його родині та всім його сподвижникам.
Хвала Аллагу, Господу Світів.


Підготував: Абу Ясін Руслан Маліков
За статтею Ахмада Аммарі «التثبت والتبين»
Канонічна редакція: Карімов М.

Українську версію підготовлено редакцією сайту

[1] Аль-Байхаки. Аль-Альбані назвав цей хадіс хорошим (хасан).

[2] Коран, сура 3 «аль-Бакара» («Корова»), аят 133.

[3] Коран, сура 49 «аль-Худжурат» («Кімнати»), аят 6.

[4] Маїз просив Пророка  (мир йому та благословення Аллага) застосувати до нього покарання за Шаріатом за скоєний гріх, щоб очистити його від цього гріха.

[5] Муслім.

[6] Саба – давня держава в Ємені, однією з правительок якої була цариця Савська Бількис.

[7] Коран, сура 27 «Аль-Намль» («Мурахи»), аяти 20-27.

[8] «Підняті письмові пера…» - це значить, що ангели, яким доручено писати хороші та погані справи людей, не записують діяння тих людей, які згадані в хадісі.

[9] Ахмад.

[10] Коран, сура 49 «аль-Худжурат» («Кімнати»), аят 6.

[11] Коран, сура 68 «аль-Калям» («Тростина для письма»), аят 11.

[12] Коран, сура 4 «ан-Ніса» («Жінки»), аят 94.

[13] Коран, сура 4 «ан-Ніса» («Жінки»), аят 94.

[14] Ахмад, Ібн Хіббан, ат-Тірмізі та аль-Хакім, останній назвав хадіс достовірним (сахіх), з чим також погодилися аз-Загабі, та шейх аль-Альбані, який назвав хадіс достовірним.

[15] «… я побажав прийняти Іслам тільки в цей день» - цими словами Усама хотів сказати, що в той момент усвідомив, наскільки важкий гріх він скоїв, вчинив нерозважно. Усама захотів, щоб до цього дня він не був мусульманином, а прийняв Іслам лише в той самий день, щоб почати свій Іслам з чистого аркушу, і щоб йому були стерті всі колишні гріхи, тому що Іслам витирає всі колишні гріхи людини.

[16] Аль-Бухарі та Муслім.

[17] Аль-Бухарі та Муслім.

[18] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 19.

[19] Коран, сура 3 «Аль ’Імран» («Родина Імрана»), аят 103.

[20] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 11.

[21] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 12.

[22] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 15-16.

[23] Аль-Бухарі та Муслім.

[24] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 13.

[25] Муслім.

[26] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 12.

[27] Муслім.

[28] Ібн Хіббан, аль-Хакім, Абу Дауд.

[29] Ахмад та аль-Бухарі («аль-Адаб аль-муфрад»). Аль-Альбані назвав хадіс хорошим (хасан).

[30] Коран, сура 4 «ан-Ніса» («Жінки»), аят 83.

[31] Коран, сура 16 «ан-Нахль» («Бджоли»), аят 43.

[32] Коран, сура 24 «ан-Нур» («Світло»), аят 15-20.

[33] Коран, сура 50 «Каф», аят 18.

[34] Коран, сура 17 «аль-Ісра» («Нічна подорож»), аят 36.

[35] Див. примітку до «Хільят аль-авлія» (2/337).