Аллаг – Це Всемогутній Творець, Всесильний Єдиний Бог, Він створив Всесвіт з нічого, Він створив людину в найкращій подобі і встановив в людському нутрі відчуття необхідності поклоніння та підкорення Йому. Розум людини підкорився Його безмежному пануванню та безроздільному праву на те, щоб Йому поклонялися. Люди всіх часів визнавали Його панування… І, безперечно, Бог повинен бути Єдиним в своєму пануванні та в Своєму праві на поклоніння. Подібно до того, що у Нього немає співтоваришів у створенні, у Нього немає співтоваришів і в Його Божественності, що дає Йому безроздільне право на те, щоб Йому поклонялися.

І доказів цього багато. До їхнього числа відносяться наступні:

  • У Всесвіті існує Один Єдиний Бог, гідний поклоніння, і Він є Творцем та Даруючим прожиток. Лише Він в змозі принести користь та відвести лихо. Якщо б у Всесвіті існувало інше істинне божество, то неодмінно воно б теж створювало та наказувало, і тоді одне з божеств не погодилося б у співучасті іншого божества [1]. Безперечно, одне божество взяло б гору над іншим та здолало б його. Але переможений не може бути божеством. А переможцем є Істинне Божество, у Якого немає співтоваришів в божественності, що дає Йому безроздільне право на те, щоб Йому поклонялися, так само, як немає співтовариша Йому у пануванні. Аллаг Всевишній сказав:

«Аллаг не брав Собі дитини й немає, крім Нього, іншого бога. Інакше кожен бог забирав би те, що створив, а одні з них піднеслися б над іншими. Пречистий Аллаг від того, що Йому приписують!»

(Коран,23:91) 

  • Поклоніння гідний лише Аллаг – Володар небес та землі. Людина шукає близькості божества, яке приносить користь і відвертає лихо, захищає від поганого та спокуси, а на це здатен лише той, кому належать небеса та земля і все те, що між ними. Якби нарівні з Аллагом існували інші божества, як про це кажуть багатобожники, то люди б неодмінно встали на шлях, який веде до поклоніння істинному Володарю – Аллагу, оскільки навіть ті, кому поклоняються, окрім Аллага, самі поклоняються Аллагу, і шукають наближення лише до Нього одного, відповідно, ті, які шукають близькості з тим, хто володіє користю та відводить зло, мають поклонятися Істинному Божеству, Якому поклоняються всі на небесах і землі, і ті, кому поклоняються, окрім Аллага, включно. Аллаг Всевишній сказав:

«Скажи: «Якби крім Нього існували ще й інші боги, як стверджують [невіруючі], то вони неодмінно прагнули б досягнути Володаря трону!» (Коран, сура 17 «Аль-Ісра», аят 42). Нехай прочитає той, хто шукає істину, наступні слова Аллага: «Скажи: «Покличте тих, кого ви вигадали замість Аллага!» Вони не мають влади навіть над порошинкою, ні на небесах, ні на землі. Вони не мають там жодної частки, і немає в Нього помічників серед них! Заступництво перед Ним допоможе тільки тому, кому Він дозволить» (Коран, сура 34 «Саба», аяти 22-23). Ці аяти розривають прив’язаність серця до чогось, окрім Аллага, у зв’язку з наступними чотирма причинами: По-перше, ці співтовариші (ті, кому вклоняються окрім Аллага) не володіють навіть найдрібнішою порошинкою нарівні з Аллагом. А той, хто не володіє навіть найменшою порошинкою, не зможе ні принести користь, ні нашкодити, і не заслуговує бути Богом або Його співучасником. Адже Аллаг – Один, Який володіє та розпоряджається ними. По-друге, вони не володіють нічим ні на небесах, ні на землі, і не є співвласниками навіть найменшої частки на них (небесах і землі). По-третє, у Аллага немає помічників з числа Його творінь. Адже Він Сам, не маючи потреби у них, допомагає їм в тому, що приносить їм користь, і оберігає їх від того, що нашкодить їм. Таким чином, всі вони (Його створіння) мають потребу в своєму Господові. По-четверте, ці співтовариші (ті, кому поклоняються нарівні з Аллагом) не можуть заступатися перед Аллагом за своїх послідовників, і їм навіть не дозволено це заступництво, адже Всевишній дозволяє заступатися лише Своїм наближеним, які можуть зробити це лише за тих, чиїми словами, вчинками та переконаннями задоволений Аллаг [2].

  1. – Впорядкованість та досконалість всесвіту – це найяскравіший доказ того, що його впорядником є Один Бог, Один Володар, Один Господь, окрім Якого немає іншого божества для створення, і немає іншого Господа, окрім Всевишнього. Так само, як цей всесвіт не може мати дох творців, так само не припустимо існування двох божеств, що мали  б неподільне право на те, щоб їм поклонялися. Всевишній Аллаг сказав:

«Якби були інші боги, крім Аллага, то [небеса і земля] зруйнувалися б. Аллаг, Господь трону, пречистий від того, що Йому приписують!» (Коран, сура 21 «Аль-Анбія», аят 22). Якщо припустити, що на небі і землі було б інше істинне божество, окрім Аллаг, то вони б зруйнувалися б. Пояснення того, яким чином відбудеться руйнування: існування іншого істинного божества нарівні з Аллагом означало б, що кожен з них здатний на самоправність та самостійні дії, що призвело б до суперечок та розбіжностей, і з цієї причини відбулося б руйнування [3]. Неможливо уявити, щоб тілом розпоряджалися одночасно дві однакові душі, оскільки б це призвело до його руйнування та загибелі. І як можна уявити собі подібне стосовно всього всесвіту, неузгодженість в керуванні яким більш руйнівна та згубна [4].

  1. –  Всі пророки та посланці одностайні в цьому.

Всі общини одностайні в тому, що пророки та посланці мають найдосконаліший розум, найчистішу душу, найкращий характер, є найдоброзичливішими до своїх паств, найбільш знаючими про цілі Аллага, найправильніші у вказівці прямого шляху, оскільки вони отримують одкровення від Аллага та доводять його до людей. Всі пророки та посланці, починаючи від Адама і закінчуючи Мухаммадом (мир їм та благословення Аллага), одностайні у заклику своїх народів до віри в Аллага, і полишенні поклоніння чомусь, окрім Нього, і до того, що Він – Істинний Бог. Всевишній Аллаг сказав: «Ми не відсилали до тебе жодного посланця, не відкривши йому: «Немає бога, крім Мене! Тож поклоняйтеся Мені!» (Коран, сура 21 «Аль-Анбія», аят 25). Також Аллаг говорить про Нуха (мир йому), що він сказав своєму народу: «Не поклоняйтеся нікому, крім Аллага! Я боюся, що на вас впаде кара в болісний День!» (Коран, сура 11 «Гуд», аят 26). Також Аллаг (Святий Він) сказав останньому з пророків: «Скажи: «Мені лише відкрито, що ваш Бог – Бог Єдиний! Невже ви не станете покірними [Йому]»?» (Коран, сура 21 «Аль- Анбія», аят 108). Це Бог, Який створив буття з нічого і зробив його досконалим, створив людину в найкращій подобі і вшанував її, наділивши її людську природу (араб. фітру) відчуттям визнання безмежного панування Аллага та Його виключного права на поклоніння. Аллаг влаштував так, що людська душа зможе досягти рівноваги лише тоді, коли підкориться своєму Творцю і буде йти його шляхом, і не досягне спокою доти, доки не стане покладатися на свого Творця і не буде прив’язана до Нього. І ця прив’язаність можлива лише шляхом знаходження на Його прямому шляху, з яким були направлені Його благородні посланці. Розум, яким Всевишній наділив людину, буде здоровим і буде виконувати свою функцію досконало лише тоді, коли він увірує в свого Господа. І коли фітра людини буде правильною, коли душа знайде спокій та рівновагу, коли розум увірує, тоді людина здобуде щастя та безпеку в цьому та наступному світах. Якщо ж людина відмовиться від всього цього, то буде жити розгубленим та  роз’єднаним життям, блукаючи в цьому світі, розпорошуючись серед різних божеств, не знаючи, хто принесе їй користь і відверне лихо. І для того, щоб віра укріпилася в душі, і стала очевидною мерзотність невір’я, Аллаг навів притчу, яка наближує значення до розуміння, де Всевишній порівняв людину, розпорошену між чисельними божествами, з такою, що вклоняється одному лише Господу. Аллаг (Святий Він та Величний) сказав: «Аллаг навів притчу – раба, який належить кільком упертим господарям, і ще одного раба, який належить одному. Чи рівні вони в порівнянні? Хвала Аллагу! Але ж більшість із них не знає!» (Коран, сура 39 «Аз-Зумар», аят 29). Таким чином, Аллаг навів притчу про язичника та єдинобожника, порівнявши першого з рабом, що належить одразу кільком господарям, з приводу якого вони сперечаються між собою, оскільки він поділений між ними. Кожен з них вимагає від нього щось своє, і кожен з них покладає на нього щось своє. Такий раб перебуває в розгубленості, не знає, кого слухати, за ким йти, не здатний задовольняти суперечливі примхи, адже він не в змозі розірватися! А єдинобожника Аллаг порівняв з рабом, який належить одному господарю, який знає, що від нього вимагається, і що йому доручено, тому він спокійний і твердо стоїть на одному ясному шляху. Таким чином, ці два раба не рівні між собою. Раб, який належить одному господарю, покірний йому одному, тому насолоджується спокоєм, прямотою, знанням та ясністю. Іншому рабу доводиться підкорятися одразу кільком господарям, які перебувають в конфлікті між собою, тому він знаходиться в замученому, тривожному стані, не може визначитися, не може задовольнити примху хоча б одного господаря, не кажучи вже про всіх одразу! Після того, як були наведені доводи, які вказують на існування Аллага, Його панування та Його виключне право на поклоніння, доречно буде, якщо ми ознайомимося з тим, як Господь створював буття та людину, і спробуємо пізнати Його мудрість в цьому.

За книгою Мухаммада Ас-Сухейма «Іслам: його основи та принципи».

Переклад та редакція редколегії  сайту «Чому Іслам?» - www.whyislam.ru

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

Далі буде… [1] Див.: коментар до «Акида ат-Тахавійя», стор. 39. [2] Див.: «Насолода очей єдинобожників», автор шейх Абдур-Рахман ібн Хасан (хай обдарує його Аллаг Своєю милістю), стор.100. [3] Див.: «Фатх аль-Кадийр», 3/403. [4] Див.: «Міфтах дар ас-са’ада», 1/260.