Хвала Аллагу Господу світів. Мир та благословення Його посланцю Мухаммаду та всім, хто слідує Істині.

Зміст:

Іслам - наймолодша з релігій?

Любі друзі, часто можна почути, що Іслам як релігія є наймолодшою, і з’явилась на 600 років пізніше християнства, на кілька тисяч років пізніше іудаїзму та набагато пізніше інших вірувань, таких як ідолопоклонство, індуїзм, зороастризм, кришнаїзм тощо.

Багато людей вважають, що засновником Ісламу є людина на ім’я Мухаммад, що він єдиний пророк Ісламу та основоположник ісламської доктрини.

Також поширена думка, що Коран – це єдина книга мусульман, вони вірять лише у неї і ніколи не мали ніяких священних писань, окрім Корану.

Чи так все насправді? Чи є ми, послідовники пророка Мухаммада (хай благословить його Аллаг), першими мусульманами? Чи дійсно наша історія нараховує всього лише 1400 років?

Що таке іслам і хто такі мусульмани?

Давайте стисло ознайомимося,  що ж означає слово Іслам і хто такі мусульмани.

Слово "іслам" в арабській мові означає «покірність», «капітуляція», «підкорення комусь», «покірність перед кимось», звісно мова йде про покірність перед Одним Єдиним Богом, у якого немає ніяких співтоваришів в Його діяннях, у Нього немає партнерів, у Нього немає співучасників та конкурентів в праві на те, щоб йому поклонялися всі творіння, все сутнє.

Іслам означає покірність, від цього слова походить слово «муслім», що означає «покірний», «той, хто підкорився Богу». Слово «муслім» нашою мовою вимовляється як «мусульманин». Тому, коли ми чуємо слово «мусульманин», то повинні знати, що це не просто послідовник Мухаммада (мир йому), як наприклад християнин послідовник Христа, кришнаїт Кришни, а іудей представник клану іудеїв.

Мусульманин – це людина, яка підкорилася своєму Творцю, стала покірною перед Ним, вклоняється лише Йому Одному і нікому окрім Нього. Тому надалі, коли ми будемо казати слово «покірність», то його слід розглядати як синонім слова Іслам.

Яка ж історія Ісламу, історія покірності Богу? Коли з’явились перші мусульмани?

Коли з'явився іслам?

Давайте повернемося у часи, які передували створенню цього світу.

Спочатку Всевишній створив письмову тростину і наказав їй написати все сутнє до самого Судного Дня в Захищеній Скрижалі і перо виконало наказ, даний йому Аллагом – воно вписало в Небесну Книгу все, що відбудеться у майбутньому, тим самим підкорившись своєму Творцю і ставши першим представником релігії Іслам.

Потім Аллаг створив ангелів, Він створив їх зі світла, і всі вони були покірні Йому, всі вони були мусульманами, всі вони корилися наказам Всевишнього. Вони і донині виконують все, що наказує їм їхній Господь. Аллаг зміцнив їх настільки сильною вірою і наділив їх такою праведністю, що вони ніколи не припиняють бути покірними мусульманами і завжди лишаються в лоні Ісламу.

Таким чином, Іслам існував до створення людей і Землі, а всесвіт був повністю населений мусульманами. Коли ж з’явилися перші не мусульмани? Хто першим залишив покірність Творцю? Хто першим наважився не підкоритися божому велінню?

Коли ще ні ангели, ні інші творіння божі не знали про те, хто такі люди, коли земля була пустинна та безмовна, Господь створив духів. Він створив їх з полум’я, і вони мали іншу природу, відмінну від природи людини, вони не були обмежені матеріальними перепонами тією мірою, якою ними обмежена людина. Вони були закликані до покірності, але з плином часу вони піддалися своїм пристрастям і пішли за ними, почали не слухатися свого Господа, відійшли від Ісламу, віддаючись своїй похоті та слідуючи своїм бажанням. Вони почали вбивати один одного, займатися перелюбством і робити всі мислимі та немислимі гріхи.

Саме духи і стали першими невірними, тому що зрадили Бога. Окрім істинної релігії Іслам, з’явилась ще одна релігія, хибна релігія, яка мала багато назв, такі як: «хтива», «марнославство», «пихатість», «самолюбство», «владолюбство». Храмами цієї релігії  стали будинки розпусти, розважальні заклади та притони, а гріхи були її ритуалами.

Спокусившись своєю силою та могутністю, вони кинули виклик самому Богу, але воїнство ангелів, спустившись з неба, знищило їхню цивілізацію. Бунтівні духи були знищені, а ті, що залишились живі, знайшли притулок на віддалених островах, в ущелинах та печерах.

Після того, як воїни Бога обрушили на грішників покарання, яке вони заслужили, вони взяли одного малюка з числа духів, щоб він поклонявся Всевишньому і жив серед ангелів, та вчився у них праведності та покірності Господу.

Малюк виховувався ангелами і виріс в їхньому оточенні, але Бог знав, що приховує серце духа, воно приховувало в собі марнославство, пиху та хтивість, характерну для більшості представників його роду. Цього духа в подальшому люди знатимуть під ім’ям «Ібліс».

Створення людини та падіння Ібліса

Через деякий час, про який відомо лише Аллагу, Господь створив людину – нашого батька Адама. Всевишній наказав всім мешканця небес пасти ниць перед Адамом, щоб тим самим привітати його та проявити покірність його Творцю.

В Корані з цього приводу мовиться:

«І вклонилися всі ангели, крім Ібліса – він відмовився бути з тими, які вклонилися»

(Коран, 15:31-32)

За це він був вигнаний з небес, після чого серце його сповнилося лютою ненавистю до Адама та його нащадків, тому що саме їх він вважав винними у своєму падінні та вигнанні з милості Господа.

«Той відповів: «Клянусь Твоєю могутністю, що я спокушу їх усіх, окрім Твоїх обраних рабів! Аллаг сказав: «Істина! Я говорю істину. Я неодмінно наповню геєну тобою та твоїми послідовниками – всіма!»

(Коран, 38:82-85)

На той момент всі творіння Аллага, окрім духів, були мусульманами, також не всі духи пішли з покірності Аллагу і лишалися мусульманами. В Корані наводяться слова духів-мусульман, які сказали:

«Є серед нас праведники, а є також інші. Ми йдемо різними шляхами. Ми знаємо, що не зможемо врятуватися від Аллага на землі, і що не зможемо утекти від Нього! Коли ми почули про шлях прямий, то увірували в нього. А хто вірує в свого Господа, той не боїться ні втрат, ні утисків! Є серед нас як покірні Аллагу, так і ті, які відхилились. А хто навернувся до ісламу, той рушив прямою дорогою! Ті, які відхилилися, будуть паливом для геєни!»

(Коран 72:11-15)

Решта творінь Аллага були покірні своєму Творцю.

«Невже ти не бачиш, що Аллагу поклоняється те, що на небесах і те, що на землі – сонце, місяць, зорі, гори, дерева, тварини й багато людей».

(Коран 22:18)

«Невже ти не бачиш, що Аллага прославляє те, що на небесах, і те, що на землі, а також птахи з простертими крилами? Кожен знає свою молитву й славлення. Аллаг знає про те, що вони роблять!»

(Коран 24:41)

«Прославляють Його сім небес, земля й ті, хто на них. Немає нічого, щоб не прославляло Його хвалою. Та ви не розумієте прославлення їхнього; воістину, Він – Смиренний, Той, Хто Прощає!»

(Коран 17:44)

«Потім Він повернувся до неба – а воно було димом – і сказав йому та землі: «Прийдіть - добровільно чи примусово!» Вони сказали:  «Ми прийдемо добровільно!»

(Коран 41:11)

Всі підкорились Одному Всемогутньому Аллагу з власної волі чи примусово, але духам та людям була дана воля, і Аллаг уклав з ними Завіт, який розповсюджується на всі майбутні покоління. Тільки ці два види творінь мали вибір: бути покірними чи не слухатися. Такий завіт пропонувався й іншим творінням божим, але лише людина й духи погодились взяти на себе цей договір. Всевишній Аллаг сказав в своєму писанні:

«Ми показали відповідальність небесам, землі й горам, але ті відмовилися її нести та злякалися. Її понесла людина – воістину, несправедлива й невігласна вона. Це трапилось для того, щоб Аллаг скарав лицемірів й лицемірок, багатобожників і багатобожниць, і прийняв каяття віруючих чоловіків і жінок. Аллаг – Той, Хто Прощає та Милосердний!»

(Коран 33:72-73)

Завіт, який Аллаг (Святий Він та Величний) уклав з Адамом, полягав у тому, що за покірність він буде винагороджений, а за непослух покараний. На Адама не були покладені великі та важкі обов’язки, єдине, що від нього вимагалося – це не наближатися до одного з дерев Раю та не їсти його плодів, а все інше було дозволено.

Вихід Адама та його дружини з Раю

Адам був покірний Аллагу, він та його дружина були мусульманами і слухалися свого Господа. Так тривало до тих пір, поки Ібліс не почав втілювати свою обіцянку і не збив їх з прямого шляху. Своїми намовляннями він спромігся переконати Адама в тому, що він та його дружина повинні скуштувати заборонений плід, і нічого страшного в цьому не буде. Аддам та Єва піддалися на його вмовляння і порушили заповідь Аллага. За свій непослух вони були вигнані з Раю, але на відміну від Ібліса, Адам та його дружина щиро покаялися в своєму гріхові.

В Корані мовиться:

«Проте шайтан змусив їх вийти звідти. Тож вони залишили те, що було там, і сказали Ми: «Вийдіть! І одні з вас будуть ворогами для інших! Земля стане для вас притулком і ви матимете там прожиток – до певного часу» І прийняв Адам слова Господа свого й покаявся перед Ним. Воістину, Він – Приймаючий каяття, Милосердний!»

(Коран 2:36-37)

Адам та його родина жили на землі. Вони дотримувалися суворого Єдинобожжя та були мусульманами. Ще багато поколінь та століть їм й на думку не спадало звеличувати когось та вклонятися комусь, окрім Аллага. Весь рід людський сповідував Іслам.

Все буття перебувало в Ісламі та підкоренні Одному Всевишньому Творцю, всі зірки та галактики, все живе та неживе, велике та маленьке прославляло свого Господа та святило ім’я Його. І лише в одній точці Всесвіту в глибині світобудови існувала маленька планета, на якій купка духів на чолі з сатаною здійняли бунт проти свого Творця. Цьому шматочку земної твердині судилося стати місцем, де зіткнуться Істина та брехня, де прихильники Аллага зійдуться у битві з прихильниками диявола. Тут відрізнятиметься правда від хибних поглядів, віра від невір’я, щирість від лицемірства, і кожен зможе обрати для себе ту обитель, яку забажає, або сад з садів Раю, або яму з ям Пекла.

Сатані було замало того, що він вивів синів Адама з Раю на землю, адже ніщо не заважало синам Адама повернутися до Раю після того, як вони помруть і знову будуть воскрешенні, адже так обіцяв Аллаг. Відтепер пріоритетною задачею сатани було не просто отруєння життя людям та погіршення умов їхнього проживання, відтепер він хотів, щоб вони, так само як і він, горіли у вічному полум’ї Пекла.

Нащадки Адама добре знали про свого Господа і про той завіт, який Аллаг уклав з їхнім батьком. Іблісу було дуже важко спокушати людей, які мали ясне розуміння Істини, адже ще нещодавно їхній батько вийшов з Раю, а ангели досі продовжували являтися людям, коли в цьому була необхідність. Сатані не лишалося нічого, окрім очікування та вивчення психології людини та її слабкостей, і нарешті настав час, коли йому випала нагода втілити свою мрію в реальність, і він почав неквапливо йти до наміченої мети.

Розповсюдження багатобожжя

За багато століть кількість людей збільшилась і вони стали одним великим та могутнім народом. Хтось з них був праведним, а хтось грішив, але ніхто з них не вдавався до багатобожжя. Вони нікого не підносили до рівня Аллага, нікому не молилися, окрім Нього, ні в кого не просили заступництва, посередництва, або про якісь інші потреби, все це було для них чужим та незнайомим.

Серед них жило кілька всім відомих праведників. Всі люди любили та поважали їх за набожність, щирість та богобоязливість. Цих праведників було п’ятеро і звали їх: Вадд, Сува, Ягус, Я’ук та Наср. Всі вони сповідували Іслам, релігію їхнього прабатька Адама (мир йому), окрім якої не було на Землі іншої віри.

Всім п’ятьом судилося померти в один короткий проміжок часу. Людей спіткало лихо, і вони сильно переймалися через таку раптову та велику втрату.

Диявол побачив, наскільки сильно були прив’язані серця людей до цих праведників і негайно використав їхні почуття та емоції, щоб збити синів Адама з прямого шляху. Він зрозумів, що це чудова нагода, щоб закласти фундамент для побудови нової релігії, якою Аллаг не буде задоволений так, як Він задоволений релігією покірності. Адже, воістину, Всевишній задоволений лише Ісламом, і приймає від рабів своїх лише Іслам.

Граючи на добрих та ніжних почуттях людей, Ібліс вселив людям думку створити образи, статуї та ікони праведників, щоб вони могли дивитися на них та згадувати про їхні добрі справи, що, начебто, мало б спонукати їх до благодіянь та нагадувати їм про Аллага. Люди зробили скульптури та встановили на видних місцях, при цьому вони ще залишалися відданими Аллагу, але хробак хибних поглядів вже почав точити їхню віру.

Таким було становище людей тривалий час, покоління змінювалися поколіннями, і люди почали забувати з якою метою були зроблені ці статуї. Вони почали звертатися до заступництва людей, які були втілені в скульптурах, почали просити їх про свої потреби, спрямовувати до них свої молитви, вважаючи, що молитви, передані через праведників, швидше дійдуть до Аллага, ніж молитви спрямовані до Нього особисто. Сини Адама почали покладати свої надії на вже померлих людей, боятися їх, молитися їм, вклонятися та приносити їм жертви.

Так, кам'яні пам’ятники перетворилися на обожнюваних ідолів, а праведники продовжували перебувати в своїх могилах, нічого не знаючи про те, що коїлося на землі, не чуючи спрямованих до них молитов і не маючи ніякої змоги виконати прохання багатобожників.

Люди зрадили Аллага, стали багатобожниками, праведників зробили богами, збилися зі шляху та відійшли від Ісламу, від покірності своєму Творцю. Сатана тріумфував, адже йому вдалося створити прецедент, він зміг збити людей зі шляху Ісламу, винайти першу релігію, в якій люди вклонялися б не Аллагу, а дияволу.

Нух (Ной), мир йому

Проте тріумф Ібліса не міг бути вічним, і настав час жалю. Аллаг (Величний Він та Славетний) направив до людей свого посланця Нуха (Ной), щоб закликати їх повернутися до релігії їхнього батька Адама, знову покоритися Єдиному Богу, відмовитися від фальшивих богів та припинити грішити.

Не дивлячись на чисельні спроби Нуха (мир йому) повернути свій народ на шлях Істини, люди не бажали відмовлятися від релігії, в якій вони були виховані і на якій вони застали своїх батьків. Іслам та Єдинобожжя здавалися їм чимось чужим, незнайомим та дивним. Вони відмовлялися розуміти, що звернення до святих та шанування праведників є багатобожжям та злочином проти Аллага Господа світів.

Невелика частина людей з племені Нуха відгукнулася на його заклик, увірувала в Іслам і вимовила слова Віри: «Немає істинного божества окрім Аллага і Нух раб Його та посланець!!!» Більшість же людей продовжували перебувати в язичництві та непокорі своєму Господу, не слухаючись Його посланця.

Нух (мир йому) закликав людей протягом довгих років, потайки та відкрито, проводив розмови у вузькому колі та звертався до них привселюдно, шукав шляхи, використовував всі можливі підходи до їхніх сердець. Проте невігласний та черствий народ у кращому випадку був холодний до його проповідей, деякі люди, ледве зачувши його слова, тікали від нього, як від вогню, затуливши вуха пальцями або загорнувшись у свій одяг. Впливові люди погрожували йому фізичною розправою, залякували та знущалися. Відстоюючи своє право на життя, вони не керувалися розумом і не стояли за правду, їх цікавили лише їхні пристрасті, звички, бажання, влада та матеріальні цінності.

Аллаг бачив, що в народі Нуха (мир йому) не залишилося жодного серця, готового до пізнання Істини, окрім тих небагатьох, хто вже прийняв Іслам.

Всевишній Творець пролив свій гнів та згубив грішний народ, пославши на них воду небес та землі. Таким було покарання нечестивим та зарозумілим. Всі люди загинули, вижили лише мусульмани; Нух (мир йому) зі своїми сподвижниками та їхні родини.

Знову серед людей запанував Іслам, не залишились більше жодної релігії, окрім покірності Богу, і не було на всій поверхні Землі жодної людини, яка б сповідувала багатобожжя.

Але цей світ був створений, щоб люди пройшли випробування, щоб кожна людина проявила те, що в неї в серці.

Історія людства мала властивість повторюватися, і жодне з людських поколінь не було звільнене від призначеного йому випробування. З кожним роком Ібліс набирався досвіду, інколи він діяв швидко та наполегливо, не даючи людині змоги усвідомити свої помилки, а інколи будував довгострокові та багатокрокові комбінації. З тими, хто жив у достатку він працював, граючи на їхньому марнолюбстві, пихатості та самолюбстві, а тих, хто був у нужді, він пригнічував страхом бідності, легкодухістю та відчуттям безвихідності. Людству судилося ще багато разів бути спокушеним сатаною і робити свій власний вибір, або зайнявши бік Ібліса та його згубних хибних поглядів, або встаючи на бік Аллага та Його живильної релігії Іслам, яка дає людині вічність в Раю, в любові його Господа.

Друга частина

Підготовлено редакцією сайту «Чому Іслам?» — www.whyislam.ru
Український переклад підготовлено редакцією сайту www.amu.org.ua