Віра у посланців | Семінар Основи ісламу

Пророки і посланці – люди, яким було послано одкровення від Аллага і вони поклонялися Йому якнайкраще. Пророкам і посланникам не були властиві жодні риси панування чи божественності, але їм були характерні людські якості: народження, потреба в їжі та пиття, сон, хвороби, смерть.

Посланець – це людина, яку Аллаг відправив зі зведенням законів (шаріат), наказавши донести його до певного народу чи всього людства.

Пророк – це людина, якій Аллаг послав одкровення про попередній, вже існуючий звід законів (шаріат), і наказав йому умовляти і застерігати людей, яким було послано це зведення законів.

Таким чином, кожен посланець є пророком, але не кожен пророком є посланцем.

Мусульмани одностайні в тому, що пророки та посланці були захищені від гріхів та помилок у питаннях, які стосуються донесення одкровення від Аллага.

Віра в посланців включає три складові:

1) Віра в те, що їхнє послання – істина, і що воно від Всевишнього Аллага
Вірити у всіх пророків та посланців без винятку. Хто не повірив у послання хоча б одного з них, той не повірив у послання всіх пророків.
2) Віра у тих пророків, імена яких нам відомі
Вірити в тих пророків, імена яких нам відомі (наприклад: Мухаммад, Ібрагім, Муса, Нух та Іса (мир їм усім)), а також тих пророків, імена яких нам не відомі.
3) Віра в те, що нам повідомили пророки
Вірити і чинити відповідно до законодавства останнього посланця, яким був пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага). Аллаг відправив його до всього людства, аж до Судного дня.