Встановлення посту

Вся хвала Аллагу, Господу світів, Мир та благословення нашому Пророку (мир йому та благословення Аллага), його родині, всім його сподвижникам. Як відомо, умовою прийняття будь-якого поклоніння нарівні з щирістю є його відповідність Шаріату. Тому кожен мусульманин зобов’язаний вивчати релігійні питання, необхідні для того, щоб його поклоніння були дійсними. Не це вказує хадіс, в якому повідомляється:

وَطَلَبُ الْعِلْمِ فَرِيْضَةٌ عَلَى كُلِّ مُسْلِمٍ

«Пошук знань обов’язковий для кожного мусульманина» [1]. Знаходячись на початку шляху великого поклоніння – одного зі стовпів Ісламу, посту, кожен мусульманин зобов’язаний вивчити релігійні настанови, пов’язані з ним. Тільки в такому випадку віруючий може бути впевнений, що дотримання посту буде правильним, без порушень, і що його поклоніння буде прийнято Всевишнім Аллагом. Наш Господь пояснив релігійні настанови, пов’язані з постом, в Своїй Книзі в сурі «аль-Бакара» («Корова»):

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا كُتِبَ عَلَيْكُمُ الصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى الَّذِينَ مِنْ قَبْلِكُمْ لَعَلَّكُمْ تَتَّقُونَ

«О ви, які увірували! Встановлено для вас піст – так само, як був він встановлений для тих, які жили раніше за вас. Можливо, будете ви богобоязливі!» (сура 2 «Корова», аят 183). Якщо ти почув звернення Всевишнього: «О ті, які увірували», то уважно вислухай його, адже, як сказав Ібн ‘Аббас (хай буде задоволений ним Аллаг): «(Звернення містить в собі) або благо, яке наказується тобі, або зло, яке забороняється тобі». Тримаючи піст, нехай кожен віруючий пам’ятає про це звернення Аллага до нього, і нехай постує, підкорившись велінню Аллага (Святий Він та Величний). Якщо такий намір буде супроводжувати його повсякчас, то дотримання посту матиме сприятливий вплив на його серце та душу. Завдяки цьому, поклоніння збільшиться до ступеня Іхасну: це коли ти вклоняєшся Аллагу так, наче ти бачиш Його, і навіть якщо ти Його не бачиш, то Він все одно бачить тебе. Тому Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

مَنْ صَامَ رَمَضَانَ إِيمَانَاً وَاحْتِسَابَاً غُفِرَ لَهُ مَا تَقَدَّمَ مِنْ ذَنْبِهِ

«Хто тримав піст в місяць Рамадан з Вірою» - з вірою в те, що Аллаг Сам приписав йому, «і надією» на винагороду Всевишнього, «тому будуть прощені його минулі гріхи» [2]. Таким чином, важливо постувати не лише за звичкою або наслідуючи традиції своїх пращурів, а з наміром поклонятися Всевишньому з надією на Його задоволення. «Встановлено для вас піст» - тобто піст є обов’язком. Слово «встановлено» з аналогічним  значенням можна зустріти в наступному аяті: «Воістину, молитва встановлена для віруючих у визначений час» (сура «Жінки», аят 103), тобто намаз поставлений за обов’язок у визначений час. Дотримання посту було встановлено не з перших днів ісламського заклику, не з початку зіслання Одкоровення, а було поставлено за обов’язок у другий рік по Гіджрі. При цьому до встановлення дотримання посту в місяць Рамадан це поклоніння вже було поставлено за обов’язок, але лише в день Ашура (10-й день місяця Мухаррам). Піст цього дня Пророк (мир йому та благословення Аллага) тримав будучи ще в Мецці. Переселившись до Медини, посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) побачив, що іудеї також постують в день Ашура. Пророк (мир йому та благословення Аллага) спитав про причина їхнього посту в цей день, на що ті відповіли, що Аллаг врятував Мусу та його народ від Фараона та його армії. І тоді посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

نَحْنُ أَحَقُّ بِمُوسَى مِنْكُمْ

«Ми більш гідні Муси, ніж ви». Потім Пророк (мир йому та благословення Аллага) постував сам і наказав іншим тримати цей піст. [3] Таким чином піст в день Ашура став обов’язковим приписом. На другий рік Гіджри обов’язок постувати в день Ашура був замінений обов’язком посту в місяць Рамадан, а піст в день Ашура став бажаним. Його достоїнство полягає в спокуті гріхів, скоєних протягом року. Всевишній Аллаг сказав:

مَا نَنسَخْ مِنْ آيَةٍ أَوْ نُنسِهَا نَأْتِ بِخَيْرٍ مِنْهَا أَوْ مِثْلِهَا

«Ми не скасовуємо та не дозволяємо забути жоден із Наших аятів, не замінивши його кращим чи рівним йому» (сура 2 «Корова», аят 106). Отже, Всевишній Аллаг (Святий Він та Величний) встановив для нас дотримання посту в місяць Рамадан. Піст, як і багато релігійних настанов, був встановлений поетапно. На початку, хто бажав тримати його – постував, а хто не хотів – міг розговлятися, однак за це йому належало годувати одного бідняка за кожен день посту, що він пропустив. Саме на це вказує наступний  аят згідно з одним з його тлумачень:

وَعَلَى الَّذِينَ يُطِيقُونَهُ فِدْيَةٌ طَعَامُ مِسْكِينٍ

«А тим, для кого це важко, слід задля спокути нагодувати бідняка» (сура 2 «Корова», аят 184). Тобто люди, які були здатні і мали силу постувати, мали можливість розговлятися, але за цю можливість їм слід було нагодувати бідняка. Потім,  після послання наступного аяту, дотримання посту стало обов’язковим приписом:

شَهْرُ رَمَضَانَ الَّذِي أُنزِلَ فِيهِ الْقُرْآنُ هُدًى لِلنَّاسِ وَبَيِّنَاتٍ مِنَ الْهُدَى وَالْفُرْقَانِ فَمَنْ شَهِدَ مِنْكُمُ الشَّهْرَ فَلْيَصُمْهُ

«Рамадан є місяцем, під час якого було заслано Коран – прямий шлях для людей, ясні знамення прямого шляху та розрізнення. Коли для когось із вас настане цей місяць, то нехай він проводить його у пості». (сура 2 «Корова», аят 185). Таким чином була відмінена можливість вибору між дотриманням посту та розговінням, а піст став одним з обов’язкових стовпів Ісламу. Посланець Аллага (хай благословить його Аллаг та вітає) сказав:

بُنِيَ الإِسْلاَمُ عَلَى خَمْسٍ: شَهَادَةِ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهَ وَأَنَّ مُحَمَّداً رَسُولُ اللهِ،  وَإِقَامِ الصَّلاَةِ، وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ، وَصَوْمِ رَمَضَانَ، وَحَجِّ البَيْتِ مَنِ اسْتَطَاعَ إِلَيْهِ سَبِيلاً

«Іслам оснований на п’яти стовпах: на свідченні про те, що немає божества гідного поклоніння, окрім Аллага, і що Мухаммад – Посланець Аллага, на звершені молитви, на виплаті закяту, на дотриманні посту в місяць Рамадан, на виконанні хаджу для того, у кого є така можливість» [4]. «Встановлено для вас піст – так само, як був він встановлений для тих, які жили раніше за вас». Цей аят вказує на те, що дотримання посту було встановлено також для людей Писання, які були до нас. Причому піст спочатку був встановлений для нас в тій самій формі, яка мала місце у них. У попередніх общин не було сухура (прийому їжі до світанку), отже, якщо хтось звечора засинав, то йому вже не можна було ні їсти, ні пити аж до заходу сонця наступного дня! На початковому етапі встановлення посту ситуація у нас була такою ж: якщо людина засинала, то їй вже не можна було ні їсти, ні пити, ні наближатися до дружин. Таким чином, дотримання посту для неї вже починалося, але сухура при цьому ще не було. Так тривало до тих пір, доки не трапилася історія з одним з ансарів на ім’я Кайс ібн Сирма (хай буде задоволений ним Аллаг). Цьому сподвижнику, не дивлячись на те, що він тримав піст, доводилося весь день працювати. Якось ввечері він повернувся до своєї дружини і спитав її: «Чи є у тебе якась їжа?» Вона сказала: «Ні, але я піду пошукаю щось для тебе». Оскільки він весь день працював та був сильно втомлений, то його здолав сон, а через деякий час його дружина повернулася і, побачивши його сплячим, сказала: «Тобі не пощастило!» Чому ж йому не пощастило? А тому що він не зміг поїсти принесену їжу. І справді, йому довелося продовжувати постувати і наступного дня. І знову, не дивлячись на піст, йому вже другий день треба було працювати без розговіння. До середини (наступного) дня він знепритомнів.

وَعَسَى أَنْ تَكْرَهُوا شَيْئاً وَهُوَ خَيْرٌ لَكُمْ

«Можливо, те, що вам ненависне – благо для вас» (сура 2 «Корова», аят 216).

فَعَسَى أَنْ تَكْرَهُوا شَيْئاً وَيَجْعَلَ اللَّهُ فِيهِ خَيْراً كَثِيراً

«І навіть якщо вони неприємні вам, то, можливо, неприємне для вас те, куди Аллаг вклав багато добра!» (сура 4 «Жінки», аят 19) Про цей випадок повідомили пророку (мир йому та благословення Аллага), після чого був посланий цей аят: «Дозволено вам входити до дружин ваших у ночі посту. Вони – наче одяг для вас, а ви – наче одяг для них. Дізнався Аллаг, що ви обмежуєте себе, тож Він прийняв каяття ваше і простив вас. Тож з’єднуйтесь із ними, і прагніть до того, що встановив для вас Аллаг…» І вони дуже зраділи цьому, а потім було послано наступне:

وَكُلُوا وَاشْرَبُوا حَتَّى يَتَبَيَّنَ لَكُمُ الْخَيْطُ الأَبْيَضُ مِنَ الْخَيْطِ الأَسْوَدِ مِنَ الْفَجْرِ

«Їжте й пийте, поки не зможете відрізнити нитку білу від нитки чорної – до світанку…» (сура 2 «Корова», аят 187). Таким чином, нам стало дозволено пити та їсти до настання ранкового світанку, і тим самим наш піст почав відрізнятися від посту людей Писання, як про це повідомив нам пророк (мир йому та благословення Аллага):

فَصْلُ مَا بَيْنَ صِيَامِنَا وصِيَامِ أهْلِ الكِتَابِ: أكْلَةُ السَّحَرِ

«Відміна між нашим постом та постом людей Писання – прийом їжі сухур» [5]. Тепер зрозуміло, що означає цей хадіс! Ми так само, як і люди Писання, не їли сухур. Потім наш піст почав відрізнятися  від їхнього посту прийомом їжі під час сухура. Пророк (мир йому та благословення Аллага) спонукав нас їсти сухур, щоб ми відрізнялися від людей Писання і не уподібнювалися ним. Він (мир йому та благословення Аллага) сказав:

تسحروا؛ فإن في السحور بركة السَّحُوْرُ طَعَامٌ مُبَارَكٌ

«Їжте перед світанком, бо в сухурі благодать» [6]. В іншому хадісі пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

تسحروا؛ فإن في السحور بركة السَّحُوْرُ طَعَامٌ مُبَارَكٌ

«Не нехтуйте ним (сухуром), випийте хоча б ковток води» [7]. Різниця між нічним прийомом їжі (вечерею) та сухуром в тому, що сухур – це прийом їжі наприкінці ночі. Адже відомо, що між завершенням пророком (мир йому та благословення Аллага) прийому сухура та звершенням ранкового намазу проходив час, якого вистачило б для читання п’ятдесяти аятів, як про це повідомили його сподвижники. По суті, це невеличкий відрізок часу. Таким чином, пророк (мир йому та благословення Аллага) їв сухур безпосередньо перед настанням світанку. При цьому варто звернути увагу на те, що сподвижники сказали, що між завершенням сухура та початком ранкового намазу минав час, рівний читанню п’ятдесяти аятів. Це каже про те, що вони вираховували час читанням Корану, а це вказує на те, що вони день та ніч жили з Кораном. Сподвижники не припиняють викликати подив, адже вони – носії Корану, хай буде задоволений ними усіма Аллаг. Таким чином, сухур – це благодатна їжа, приймаючи яку ми відрізняємося від людей  Писання та дотримуємося сунни пророка (мир йому та благословення Аллага). Не дивлячись на те, що сухур всього лише прийом їжі, він також є поклонінням. Мусульмани підкріплюються з його допомогою для виконання поклоніння. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

وَإِنَّ اللَّهَ وَمَلائِكَتَهُ يُصَلُّونَ عَلَى الْمُتَسَحِّرِينَ

«Воістину, Аллаг та Його янголи благословляють людей, які їдять сухур» [8]. Всевишній Аллаг благословляє їх, проявляє Свою милість щодо них та згадує їх серед Своїх янголів. І ангели також благословляють їх, оскільки звертаються з мольбами за них. Таким чином, сухур – це поклоніння Аллагу, яке відрізняє наш піст від посту людей Писання. Аят, який розглядається, закінчується словами Всевишнього: «… можливо, будуть вони богобоязливими», також, як останній аят, який розповідає про піст, закінчується словами Всевишнього:

وَإِنَّ اللَّهَ وَمَلائِكَتَهُ يُصَلُّونَ عَلَى الْمُتَسَحِّرِينَ

«Ось так Аллаг пояснює людям Свої знамення – можливо, будуть вони богобоязливими!» (сура 2 «Корова», аят 187) Все це тому, що піст являє собою школу, в який мусульманин навчається богобоязливості. Але про це поговоримо на наступному уроці. А Аллагу краще відомо. Благословення та мир нашому Пророку, його родині та всім його сподвижникам.  

Підготовлено за матеріалами уроків шейха Мухаммада аль-Мадхаджи.

Переклад: Вахітов Марат

Корекція тексту: Тамкін Р.Г.

Канонічна редакція: Фасахов Р.

www.whyislam.ru

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

  [1] – Вчені-хадісоведи, серед яких імам Ахмад, Ібн Абдуль-Барр, аль-Баззар, аль-Хайсамі, аз-Загабі, аль-Байхакі, Ібн аль-Джуазі, аль-’Іракі, аль-Éкайлі, Ібн ’Адій, Ібн Хіббан, ан-Науауі, Ібн аль-Каттан  вважали цей хадіс слабким з усіма ланцюгами передачі. Імам Ібн Абдуль-Барр та інші сказали, що всі наведені ланцюги цього хадіса – слабкі, хоча значення самого хадіса є правильним. Вчені Ас-Суюти через чисельні шляхи передачі хадіса, визнали хадіс хорошим (хасан лі-гайріхі). Вчений Аль-Альбані визнав хадіс достовірним. [2] Передали аль-Бухарі (1901) та Муслім (760). [3] Передав аль-Бухарі (2004). А також в цьому хадісі: ((…فصامه موسى شكراً، فنحن نصومه تعظيماً له)) Пер.: (Муса тримав піст на знак подяки Всевишньому, а ми тримаємо – прославляючи Його.) [4] Передали аль-Бухарі (8), Муслім (16). [5] Передав Муслім (1096) [6] Наводиться у збірниках «Сахіх аль-джамі’» (4081), «ас-Сільсіля ас-сахіха» (3408), аль-Альбані та інших. [7] «Ат-тарґиб уа ат-таргіб», аль-Мунзірі, 1/150, «Сахіх аль-джамі’» (3683), от Абу Са’іда аль-Гудрі, шейх аль-Альбані визнав хадіс хорошим (хасан). [8] «Ат-тарґиб уа ат-таргіб», аль-Мунзірі, 1/150, «Сахіх аль-джамі’» (3683), от Абу Са’іда аль-Гудрі, шейх аль-Альбані визнав хадіс хорошим (хасан).