Щирість

Словом «щирість» в ісламській літературі прийнято позначати такий шаріатській термін як «Іхляс». Ми вже достатньо переконалися в тому, що всі слова та терміни, які ми розглядаємо в даній роботі, тісно пов’язані між собою, і розуміння одного неможливе в повному обсязі без розуміння іншого. Ми побачили, що правильне розуміння сутності Єдинобожжя (Таухід) та багатобожжя (ширк) неможливе без правильного розуміння Шагади (свідоцтва Ісламу). Розуміння Шагади неможливе без розуміння слова «божество/іляг» (об’єкт поклоніння). В свою чергу слово «божество/іляг» (об’єкт поклоніння) неможливо відчути та неможливо усвідомити правильність своїх стосунків з Тим, Хто має даний епітет, без розуміння, в чому ж полягає «поклоніння» (‘Ібада). А поклоніння в свою чергу буде недійсним без щирості (Іхляс), а, отже,  розуміння цього слова також життєво необхідне для того, щоб правильно сповідувати Єдинобожжя (Таухід). Щирість (Іхляс) – це велика та цікава тема, і ми з дозволу Аллага детально розглянемо її в майбутньому, а зараз ми торкнемося лише того, що необхідно для правильного розуміння його мовного та термінологічного значення. В чому ж полягає проблема при використанні слова «щирість»? Можливо, це слово найкраще підходить для позначення арабського слова «Іхляс» (إِخْلَاصٌ), однак при цьому воно не відтворює його значення повністю. Згідно з тлумачним словником слово «щирість» має наступні значення: «вираження справжніх, непідробних почуттів», «правдивість», «відвертість», «відкритість», «чесність», «прямота», «чистосердечність», «приязність». З даних значень ми бачимо, що основним значенням є «чесність» та «відкритість», у зв’язку з цим можна сказати, що дане слово не вказує на якусь внутрішню духовну працю. Коли ми кажемо, що якась людина щира перед Аллагом, то чи можна сказати, що вона правдива перед Аллагом та відкрита перед Ним, не вдає? Чи це мається на увазі під словом «Іхляс» (إِخْلَاصٌ), враховуючи те, що Аллаг і так все про всіх знає, і обманути його ніхто не в змозі? Тоді в чому цінність «щирості», якщо під нею розуміти лише відкритість та вираження непідробних почуттів? Згідно української мови, щира людина просто є тою, ким вона є, не займаючись вдаванням. Атеїст також щиро може не вірити в існування Аллага і відкрито ненавидіти істинну Релігію Всевишнього, при цьому він відкритий та чесний в своїх поглядах, не дивлячись на всю їхню порочність, але чи вважається він щирим в ісламському розумінні? В цьому і полягає різниця між українським словом «щирість» та арабським словом «Іхляс» (إِخْلَاصٌ). Основним значенням слова «Іхляс» (إِخْلَاصٌ) є «очищення», тобто очищення своєї душі від багатобожжя. «Іхляс» (إِخْلَاصٌ) – це не просто «відкритість» та «чесність», «Іхляс» (إِخْلَاصٌ) – це безперервна робота над самим собою, очищення душі та серця від будь-яких проявів багатобожжя (ширку) в усіх його проявах. У зв’язку з тим, що слово «щирість» вже міцно укріпилося як переклад поняття «Іхляс» (إِخْلَاصٌ), ми не сміємо стверджувати, що цей переклад є неправильним або некоректним, тому що в українській мові в будь-якому випадку буде важко або навіть неможливо знайти більш доречний еквівалент. Тим не менш, ми стисло розкриємо значення даного поняття, щоб кожен читач україномовної ісламської літератури міг точно знати, що мається на увазі при використанні слова «щирість». Мовне значення слова «Іхляс» Це слово походить від кореня «Х+Л+С» (خ+ل+ص) і утворюється від дієслова «аХЛяСа» (أَخْلَصَ), що значить «очищати», «видаляти домішки», «проявляти чистосердечність», «виділяти», «видобувати (з чогось) саму сутність (наприклад, вершки з молока)». Відповідно, слово «іХЛяС» (إِخْلَاصٌ) означає «очищення, видалення домішок». Інші слова арабської мови, утворені від кореня «Х+Л+С» (خ+ل+ص) «ХаЛяСа» дієсл. (خَلَصَ) – 1) бути чистим, очищеним, без домішок, 2) позбуватися (чогось), рятуватися, 3) віддалятися (від когось), залишатися наодинці, відділятися. «ХааЛяСа» дієсл. (خَالَصَ) – присвятити (щось) комусь одному. «ХаЛляСа» дієсл. (خَلَّصَ) – 1) абсолютно очистити (щось), 2) врятувати (когось) від біди, 3) виділити (когось) з решти. «ХаЛіС» ім. (خَالِصٌ) – чистий, очищений, повністю присвячений (комусь) одному. «ХаЛіСат» ім. (خَالِصَةٌ) – щось, що є прерогативою якоїсь певної особи, особливе право, привілей. «ХіЛяС» ім. (خِلَاصٌ) – 1) сироп, концентрат, вичавки, екстракт, витяжка, 2) метал, виплавлений і відділений з руди та очищений від шлаків. «ХуЛяСа» ім. (خُلَاصَةٌ) –  1) сутність (якоїсь) речі, 2) резюме, 3) квінтесенція. «ХиЛьС» ім. (خِلْصٌ) – кращий друг. «ХуЛьСан» ім. (خُلْصَانٌ) – 1) самотній, 2) людина, у якої немає друзів. «ХуЛюС» ім. (خُلُوصٌ) – 1) фініковий сироп, концентрат, 2) осад. «муХаЛяСа» ім. (مُخَالَصَةٌ) – декларація, в якій позичальник оголошує про пробачення боргу певному боржнику. «істаХЛяСа» дієсл. (اسْتَخْلَصَ) – залишати (щось) лише для себе, робити (щось) своїм виключним правом, обирати (щось) лише для особистого користування. «ХаЛьСа» ім. (خَلْصَاءُ) – джерело посеред пустелі, рятувальна криниця. «муХЛіС» ім. (مُخْلِصٌ) – 1) очищаючий, 2) людина, яка має «іхляс» (щирість), щирий. З мовного значення зрозуміло, що буквальним значенням слова «Іхляс» (إِخْلَاصٌ) є «очищення» і саме це значення ми завжди повинні тримати в голові, коли мова йде про щирість. «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це очищення поклоніння від будь-яких проявів багатобожжя (ширку) та лицемірства (ніфака). Іхляс (щирість) як термін Шаріату Термін «Іхляс» (إِخْلَاصٌ) має багато визначень, які можуть відрізнятися формулюванням, однак сенс їхній один, і кожне з означень лише доповнює та тлумачить інше. Ось кілька визначень та висловлювань вчених, які дають уявлення про поняття щирості в Ісламі: 1) Аль-`Ізз ібн Абдуссалям сказав: «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це коли людина, яка зобов’язана зробити поклоніння (мукалляф), виконує справи поклоніння виключно заради одного Аллага (досл. очищуючи їх для одного Аллага), не бажаючи отримати похвалу від людей або їхню повагу, не бажаючи отримати якусь мирську користь або уникнути мирської шкоди»[1]. 2) Сахль ібн Абдулла сказав: «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це досягнення того, щоб будь-який рух людини (при виконанні поклоніння) і будь-яка нерухомість (саканат) були лише заради Всевишнього Аллага». 3) «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це цілковите звільнення серця для Аллага[2], тобто відсторонення душі від зайнятості чимось, окрім Нього. Це найвища ступінь Іхляса. 4) «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це очищення діянь від бажання отримати оцінку та увагу від інших людей. 5) «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – очищення діянь від будь-яких домішок. 6) «Мухліс/щира людина» (مُخْلِصٌ) – це той, хто через праведність свого серця у стосунках з Аллагом, зовсім не звертає увагу на похвалу людей, навіть якщо вони виявлять всю похвалу, яка є в їхніх серцях. «Мухліс/щира людина» (مُخْلِصٌ) не бажає, щоб люди бачили хоча б щось з його благих справ навіть на вагу порошинки». 7) Якось шейха Сахля ібн Абдуллу ат-Тустарі спитали: «Яка справа є найскладнішою для душі?» Він відповів: «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ), тому що вона (душа) від цього нічого не має». Тобто Іхляс – це коли людина робить щось не заради своєї вигоди, а заради Аллага, і не переслідує від цього ніяких мирських інтересів. 8) «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це присвячення справ поклоніння лише Аллагу (Великий Він та Славетний) в своїх намірах, і бажання добитися своїм поклонінням лише близькості до Аллага (Великий Він та Славетний) і нічого більше. Якщо ж людина робить благодіяння заради людей або заради того, щоб здобути репутацію набожної людини серед людей, або через любов до людських похвал, чи через щось іще, окрім наближення до Аллага, то така справа не буде прийнята, тому що позбавлене чистоти (щирості)». 9) «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це значить, що треба повністю забути, що на тебе дивляться творіння, і не забувати ані на мить, що на тебе дивиться Творець». 10) Абу Усман Са`їд ібн Ісмаїль ан-Найсабурі сказав: «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це коли своїм серцем, своїми благими діяннями, знаннями та діями ти бажаєш добитися лише задоволення Всевишнього Аллага через страх перед Ним. «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це коли ти настільки переконаний в знанні про те, що Аллаг бачить тебе, наче ти сам бачиш Його, і це відверне від тебе будь-які прояви показухи (рія). Потім ти повинен пам’ятати про ту Милість Аллага до тебе, яка дозволила тобі зробити це благодіяння, і це відверне від тебе будь-які прояви самолюбування (‘уджб)». 11) Ібн аль-Кайїм сказав: «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ) – це коли діяння людини не змішане з домішками відходів від бажань його душі, таких як прагнення прикрасити себе в серцях інших людей, бажанні їхніх похвал і страх перед їхнім осудженням, прагнення до схвалення та пошани, бажання отримати від них якесь майно або послугу, прагнення до того, щоб люди любили його та допомагали йому за необхідності та інших. Всі ці домішки можна описати наступними словами: бажання людини догодити своїми справами поклоніння комусь окрім Аллага». З даних пояснень зрозуміло, що мається на увазі в Шаріаті під терміном «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ). Але для того, щоб осягнути глибину цього поняття та встановити ту планку щирості, до якої ми повинні прагнути, звернемося до того, як перші мусульмани розуміли даний термін. Висловлювання сподвижників та вчених перших поколінь Ісламу щодо Щирості 1) Якось Хамдуна ібн аль-Хасана спитали: «Чому слова саляфів (перших мусульман) приносили більше користі, ніж наші слова?» Він відповів: «Тому що вони говорили заради звеличення Ісламу, порятунку самих себе та задоволення Всемилостивого Аллага, а ми говоримо заради звеличення своїх душ, пошуку мирських благ, задоволення людей». 2) Коли помер Алі ібн аль-Хасан, почали приходити люди, яким він допомагав за життя, і виявилося, що він дбав про сотню бідних домівок в Медині, і ніхто про це не знав. 3) Одна людина спитала ат-Таміма ад-Дарі (хай буде задоволений ним Аллаг): «Скільки ти читаєш нічну молитву (тахаджуд)?» Сподвижнику не сподобалося це запитання, і він сказав: «Клянуся Аллагом, один ракаат[3], прочитаний таємно під покровом ночі, більш любимий мною, ніж читати всю ніч, а потім розповідати про це людям». 4) Айюб ас-Сахтіяні сказав: «Неможливо поєднати чесність (щирість) та любов до слави». Також він казав: «Очищення намірів для тих, хто робить праведні справи, складніше для них, ніж само виконання праведних справ». 5) Аль-Хасан аль-Басрі казав: «Були люди (з саляфів), до яких приходили гості, і коли наставала ніч, вони вставали на молитву так, щоб гості не знали про це. Ці люди старанно зверталися до Аллага з мольбами (дуа), але ніхто навіть не чув їхнього голосу». 6) Аль-Фудейль ібн `Ійяд сказав: «Полишення праведних справ заради людей – це показуха (рія), а виконання праведних справ заради людей – це багатобожжя (ширк), а щирість (Іхляс) – це коли Аллаг береже тебе і від того, і від іншого». 7) Імам Аш-Шафії, кажучи про написані ним книги, сказав: «Я б хотів, щоб люди вивчали це знання, але так, щоб нічого з цього не приписували мені». Також він сказав: «Ніколи я не брав участі в дискусіях з кимось з метою перемогти, коли я брав участь в дискусіях, мені завжди хотілося, щоб істина розкрилася в доводах мого опонента». 8) Суф’ян ас-Саурі сказав: «Марія, дружина ар-Рабі’а ібн Хайсама, розповіла мені: «Всі праведні справи ар-Рабі’ тримав у таємниці, і якщо якась людина заходила в той час, коли ар-Рабі’ відкривав сувій Корану, то він ховав його, накриваючи краєм одягу». 9) Бішр аль-Хафі сказав: «Краще я буду добиватися мирських благ, граючи на дудці, ніж добиватися їх своєю релігією». 10) Суф’ян ас-Саурі сказав: «Я ніколи не вирішував ніякої проблеми, яка була б важче для мене, ніж намір (тобто дотримання намірів в чистоті), він постійно поставав проти мене». 11) Яхья ібн Абу Кясір сказав: «Вчіться правильним намірам, тому що намір важливішій за саму справу». 12) Ібн аль-Кайїм, кажучи про необхідність проявляти терпіння при виконанні праведних справ, поділив терпіння на три етапи: 1) терпіння до виконання праведної справи, 2) терпіння під час виконання праведної справи, 3) терпіння після виконання праведної справи. Останнє полягає в тому, щоб уникати прагнення до слави, похвали та самолюбування. 13) Джубайр ібн Нуфайр сказав: «Я чув, як Абу-Дарда (хай буде задоволений ним Аллаг) в кінці кожного намазу, після промовляння слів ташаггуда, просив у Аллага захисту від лицемірства (ніфака) і повторював це прохання по кілька разів. Я сказав йому: «О Абу Дарда, який може бути зв’язок між тобою та лицемірством (ніфаком)?» Абу Дарда сказав: «Облиш мене, облиш мене. Клянуся Аллагом, воістину, людина може відступитися від релігії протягом години і вийти з неї». 14) Аз-Захабі сказав: «Вчений повинен казати, маючи правильний намір та переслідуючи благі цілі. Якщо він почне захоплюватися своїми словами, то нехай замовчить, а якщо почне захоплюватися своїм мовчанням, то нехай починає говорити. І нехай він ніколи не втомиться шпетити свою душу, тому що вона любить славу та похвалу». 15) Деякі саляфи (сподвижники та мусульмани перших поколінь Ісламу) казали: «Прояв щирості (Іхляс) протягом одного часу рятує на віки, однак прояв щирості (Іхляс) – це велика справа». 16) Ібн аль-Кайїм казав: «Не поєднаються в одному серці щирість (Іхляс) з любов’ю до похвали і бажанням того, чим володіють люди, так само як не поєднається вода з вогнем. Якщо твоя душа спонукає тебе до пошуку щирості (Іхляс), то спочатку завітай до своєї жадібності та заріж її ножем, який не залишить їй надії. Потім подивись на похвалу та схвалення людей та відкинь їх, так само як закохані в мирське життя відкидають Наступний Світ. І якщо ти зміг вбити свою жадібність та відмовитися від похвали та схвалення, то тобі легко буде досягти щирості (Іхляс)». 17) Юсуф ібн аль-Хусейн сказав: «Важче за все в цьому світі – щирість (Іхляс), скільки я намагаюся прибрати показуху зі свого серця, але щоразу вона наче проростає в ньому в іншій подобі». 18) Ар-Рабі’ ібн Хайсам казав: «Все, що робиться не заради Ліка Аллага, буде зруйновано». 19) Деякі саляфи казали: «Щира людина (мухліс) – це та, що ховає свої благодіяння так само, як вона ховає свої гріхи». 20) Шуйху-ль-Іслам ібн Таймійя сказав: «Якщо приховане в серці буде благим, то Аллаг зробить благими й справи». Зі сказаного зрозуміло, що «Іхляс/Щирість» (إِخْلَاصٌ)- це очищення. З одного боку, це очищення поклоніння від багатобожжя, і з даної точки зору Іхляс в дійсності є реальним сповідуванням Єдинобожжя (Таухіду), докладанням духовних зусиль заради втілення свого Єдинобожжя у життя і приведення його до ідеального стану. Це робота, яка спрямована на викорінення багатобожжя (ширку) з серця, слів та справ. З іншого боку, (Іхляс) – це очищення серця від лицемірства (ніфак), від прихованих проявів невіри (куфр) та сумнівів (шакк), а також від всіх дій, слів та переконань, що призводять до лицемірства.

«Важливі слова»

Абу Ясін Р. Маліков

www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1]   Див.: «Макасид аль-мукалляфін», стор. 358. [2] Див.: «Аль-Іхляс», Абдульазіз аль-Абдулатиф, стор. 20. [3] Ракаат – один молитовний цикл, з якого складається намаз.