Сенс слова «Іслам»

Що означає слово «Іслам»? Якщо ми подивимось словники арабської мови, то знайдемо, що слово «іслам» має наступні значення: «покірність, покора, слухняність, підкорення, виконання приписів без нарікань». Саме це слово обрав Всевишній для своєї релігії, вказавши, що її сутність – покірність Аллагу, підкорення Його велінням та послух. Сьогодні слово «іслам» вказує на релігію, з якою був посланий Мухаммад, мир йому та благословення Аллага. Ознайомлення з Ісламом [1]: Чуму ж релігія Пророка Мухаммада отримала назву «Іслам»? Як відомо, релігії або релігійні вчення отримували назву або на честь їхніх засновників, або були пов’язані з певним народом… Наприклад, християнство названо так на честь Христа, буддизм – на честь його засновника Будди. Зороастризм був так названий на честь його засновника Заратуштри. А назва «іудаїзм» пішла від племені Іуди, яке дало назву всьому Іудейському царству, а потім і релігії тощо. Але Іслам… Його назва не пов’язана ні з іменем засновника, ні з іменем народу. Назва цієї релігії вказує на певну якість, яка закладена в мовному значенні цього слова. З цієї назви видно, що поява цієї релігії не була результатом людських старань, а також, що цією релігією не був окремо наділений якийсь народ  серед інших. Мета цієї назви в тому, щоб всі люди зрозуміли, що, будучи творіннями Аллага, їм слід жити в покорі Всевишньому. Кожна людина, яка визнала підкорення Аллагу, стає мусульманином – покірним Аллагу. Сутність Ісламу: Як відомо, кожна річ в цьому світі підкорена певному порядку, встановленому Творцем. Навіть Сонце, Місяць, Земля не існують хаотично, але підкорені законам та правилам. Ніщо з творінь Аллага не може піти всупереч них. Також і людина живе за законами – вона дихає, відчуває, бачить… Кожен орган, який виконує якусь певну функцію, підкоряється цим законам та працює відповідно до того порядку, який визначив йому Творець. Перед собою ми бачимо величезний світ, і кожне творіння в ньому – від найбільших планет до найменших піщинок – живе згідно з тим порядком, який встановив Всемогутній Творець. Таким чином, якщо весь створений світ підкоряється порядку Всемогутнього Творця, то цей світ підкоряться і самому Творцю, який встановив цей порядок. А це дає зрозуміти, що «Іслам» - це релігія всього всесвіту! Тому що «іслам» означає – як про це вже було сказано – підкорення та послух без нарікань. І ось дивимось: Сонце, Місяць, Земля – підкорилися. Повітря, вода, світло, темрява, холод та спека – підкорилися. Дерева, каміння, звірі – підкорилися. І навіть якщо подивитися на людину, яка не знає Господа, заперечує Його існування, нехтує Його знаменнями, або поклоняється комусь окрім Нього, або додає Аллагу співтоваришів, то все одно ми побачимо, що вона – підкорилася! Вона підкорилася в тому сенсі, що живе згідно з тими якостями, які вклав у неї Аллаг. Поглянувши на становище людини в цьому світі, ми побачимо два його різні боки: З одного боку, в кожній людині є закладена Аллагом фітра – вроджена якість підкорення Одному Аллагу, прагнення до Його поклоніння, любові до того, що любить Аллаг,  - це істина, добро, правда, - і зневаги до того, що відразливо Аллагу, - брехня, зло, несправедливість. Сюди ж відноситься і  те, що є природнім для людини – інстинкт накопичення майна, самозбереження, продовження роду, потреба в їжі, питті, бажання шлюбних стосунків тощо. А також сюди входять і всі функції органів тіла, необхідні для здійснення всього цього. З іншого боку, людина має право особистого вибору. До людей направлені пророки та зіслані книги, щоб людина могла розрізняти між правдою та брехнею, істиною та оманою, добром та злом. І в підтримку Аллаг дарував їй розум, щоб вибір був свідомим. І той, хто на своєму життєвому шляху обере дорогу істини, дійде до кінцевої мети неушкодженим, а хто обере хибні шляхи, зіб’ється та загине. Якщо подивитися на людину через призму першої властивості, то може здатися, що будь-яка людина вже створена для того, щоб жити лише так, як їй приписано – в підкоренні, не маючи жодного вибору, подібно до інших творінь. Якщо ж подивитися крізь призму другої властивості, то стає зрозуміло, що людина має вибір, чи бути їй віруючою або бути невіруючою: «… або вдячною, або невдячною» (Сура 76 «Аль-Інсан», аят 3). Тому людина буває однією з двох. Або такою, що визнає свого Творця, вірить в Нього, вважає Його своїм Господом, Володарем, Божеством, якому треба поклонятися та чиїх постулатів треба слухатися. Такий істинний мусульманин, чия віра міцна, а розум не забруднений. Ця людина поміркувала та переконалася в тому, що не можна поклонятися комусь або чомусь, окрім Господа, - Того, Хто створив, прогодував, дарував здоров’я… Тому розум такої людини міркує розсудливо, її язик промовляє слова істини про Бога, та й все її життя – це прагнення до правди та дотримання її. Саме тому налагоджуються стосунки такої людини з оточуючим світом, адже віруючий приходить для творення, покращення та приведення всього до ладу згідно з тим, що приписав Всевишній, бо Аллаг – Наймудріший та Всезнаючий, за Його законами живуть всі творіння, і всі вони створені для тебе, о людино! Сутність невіри Цілковитою протилежністю першого виду є той, хто народився та виріс підкорюючись порядку, встановленому Аллагом, але сам він при цьому ніколи не усвідомлював свого підкорення Творцю і навіть не замислювався про це. Тому така людина не знає свого Господа, не вірить в посланий Ним шаріат, не йде за Його пророками і не використовує свій розум та отримані знання для роздумів про те, хто її створив, хто наділив слухом та зором, за допомогою яких вона отримує ці знання, для чого живе і що буде після смерті… Така людина заперечує Творця, і відповідно нехтує Його поклонінням, відмовляється дотримуватися завітів посланого шаріату або ж поклоняється комусь окрім Аллага, відкидаючи знамення, що вказують на Єдиність Аллага. Така людина і є невірною. Вона названа так не лише тому, що в неї немає віри, а ще й тому, що вона нехтує дарованим їй від Бога. Аллаг вклав в кожну людину фітру – прагнення до істинної віри, підкоренню Всевишньому, але невірний тому і невірний, що знехтував та заховав свою фітру в нетрях своєї душі і не хоче жити у злагоді з нею. А також і весь оточуючий її світ існує за правилом підкорення Творцю, але вона не бачить і не намагається помітити знамення Творця. Вона в такому стані, що вся сила її думки вже працює всупереч своєї фітри, вона бачить лише те, що суперечить їй, і те, що вона робить, лише дедалі більше віддаляє її від неї. Після цього ти, любий читачу, вже сам можеш побачити різницю між невірою, яка занурює людину в далеку оману та явне відхилення, і між Ісламом, дотримання якого природне для людини і тому нескладне. А з полегшенням Аллага його положення стають ще більш легкими. Згадаємо, що і весь оточуючий світ живе згідно з Ісламом. Як сказав Всевишній: «Йому підкорилися усі, хто на небесах і на землі — як добровільно, так і примусово» (сура 3 «Аль-Імран»:83). Саме цю релігію визнає Творець: «Воістину, релігія перед Аллагом — Іслам!» (сура 3 «Аль-Імран»:19). Це релігія підкорення свого лику Аллагу. В Корані Всевишній сказав: «Якщо ж вони почнуть сперечатися з тобою, то скажи: «Я підкорив себе Аллагу разом із тими, хто пішов за мною!» (сура 3 «Аль-Імран»:20). Також і Пророк (мир йому та благословення Аллага) казав про Іслам: «Це значить підкорити своє серце Аллагу, повернути свій лик до Нього, виплачувати обов’язкову милостиню»[2]. А коли якась людина спитала Пророка (мир йому та благословення Аллага) про Іслам, він відповів: «Це значить підкорити своє серце Аллагу, а також убезпечити мусульман від шкоди твого язика та рук». Той спитав: «Який Іслам краще?» Пророк відповів: «Це віра. Вірити в Аллага, ангелів, Писання, посланців та воскресіння після смерті»[3]. Також Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Іслам означає, що ти повинен засвідчити, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, а Мухаммад  - Посланець Аллага, вистоювати молитву, виплачувати закят, постувати в Рамадан та зробити паломництво до Дому, якщо є можливість»[4]. В іншому хадісі сказано: «Мусульманин – це той, від шкоди язика та рук якого не страждають інші мусульмани»[5]. Такий Іслам – релігія, яку приймає Всевишній, і нічого іншого Він не прийме ні від минулих поколінь людства, ні від майбутніх. Всі божественні посланці закликали саме до цієї релігії. Наприклад, Аллаг повідомляє про пророка Нуха (Ноя): «Прочитай для них звістку про Нуха. Ось він сказав своєму народу: «О народе мій! Якщо тяжко вам, що я серед вас і нагадую про знамення Аллага, то на Аллага я покладаюся! Зберіться разом зі своїми ідолами, щоб не була ваша справа таємною. А потім оголосіть мені вирок ваш і не давайте відстрочки! Та якщо відвернетеся ви, то я ж не просив у вас винагороди. Винагородить мене лише Аллаг. І мені наказано бути одним із покірних Йому!» (сура 10 «Юнус»: 71-72). А ось що говориться про пророка Ібрагіма: «Коли Господь сказав йому: «Будь покірним Мені!» — той відповів: «Я став покірним (прим. перек.: в обох реченнях використане дієслово «аслама», що утворює слово «Іслам») Господу світів!» (сура 2 «аль-Бакара»:131). Ось слова про пророка Мусу: «Сказав Муса: «О народе мій! Якщо ви увірували в Аллага, то покладайтеся на Нього, якщо ви віддані Йому!» (сура 10 «Юнус»:84). Ось слова Аллага про пророка Ісу (Ісуса): «І коли відкрив Я апостолам: «Увіруйте в Мене й посланця Мого!». Вони сказали: «Увірували Ми, тож засвідчи, що ми — віддані Тобі!» (сура 5 «Аль-Маїда»:111). Хай допоможе нам Всевишній Аллаг бути та померти мусульманами, підкореними Господу світів. Амін.

ДАЛІ БУДЕ…

За книгою Мухаммада Ас-Сухейма

«Іслам: його основи та принципи»

Переклад та редакція редколегії сайту

«Чому Іслам?» www.whyislam.to.

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

[1] Див. дод. матеріали: книга «Основи Ісламу» автор Хамуд бін Мухаммад аль-Ляхім, книга «Стислий довідник в розумінні Ісламу» автор Ібрагім аль-Харб. [2] Хадіс наводить імам Ахмад: 5/3 та Ібн Хіббан: 1/377. [3] Хадіс наводить імам Ахмад в Муснаді: 4/114,  Аль-Хайсамі в «Маджма’»: передавачі хадіса достовірні. [4] Хадіс наводить Муслім в своїй достовірній збірці хадісів: книга про віру, хадіс під номером 8. [5] Хадіс наводить Бухарі в достовірній збірці хадісів: книга про віру, глава «Мусульманин – це той, від шкоди язика та рук якого не страждають інші мусульмани», а також Муслім в своїй збірці з невеликою зміною у фразі: книга про віру, під номером 39.