Роль ісламу у розвитку світової цивілізації (ч. 3)

civ_islam_ukr

Панує помилкова думка, що релігія і є причиною відсталості, оскільки вона вселяє людям відразу до мирського життя та відбиває інтерес до нього; вона звертає всі думки, надії та мрії людини до загробного життя, і, як наслідок, зникає необхідність в освоєнні та благоустрої мирського життя. Насправді ж іслам – релігія знання та творення, віра в ісламі базується на правильному розумінні життя та виконанні задач з освоєння та благоустрою Землі, які покладені на людину. Аллаг вказує, що благополуччя в Світі Вічному безпосередньо залежить від того, як «раб» прожив своє життя в цьому світі. В ісламі чітко вказані межі між тим, що дозволено, і тим, що заборонено, при цьому кожному надана свобода зробити вибір самостійно. В Корані є багато аятів, в яких Аллаг наказує людині йти просторами Землі з «відкритими очима», уважно спостерігаючи за тим, що відбувається навколо, не забуваючи про те, що неодмінно прийде момент, коли вона постане перед своїм Господом, який проведе розрахунок з нею за все, що вона зробила. Це вимагає від людини чіткого виконання поставлених перед нею задач. «У той День люди вийдуть з могил юрбами, щоб побачити свої вчинки. Хто зробив добра на вагу порошинки – побачить його! Хто зробив зла на вагу порошинки – побачить його!» (Коран 99:6-8) Воістину, смерть – істина, яка неодмінно торкнеться кожного. Нагадуючи людям про смерть і про те, що буде після неї, релігія не спонукає людей припинити діяти та відмовитися від руху вперед. Навпаки, вона закликає до продуманих та правильних дій, які робляться зі спокійною душею заради того, щоб життя стало краще. Більше того, іслам активно спонукає людину до завершення справи, наказуючи доводити будь-яке починання до кінця, навіть якщо настане Судний День.  Пророк Мухаммад (хай благословить його Аллаг та вітає) сказав: «Якщо настане Час (Судний День), а в руці когось з вас буде паросток, то якщо він зможе посадити його, нехай зробить це». Сучасна наука досягла успіху в створенні зручностей та предметів розкоші, що привело до змін в переконаннях, понятті моральності та отриманню земних благ будь-якою ціною. Мало хто ставить перед собою благородні цілі та прислуховується до голосу сумління. Знання використовуються для того, щоб «наповнювати животи» та «набивати кишені», задовольняючи всілякі бажання та примхи. Сучасна цивілізація втрачає честь та красу. Як це так? Адже люди вважають її чудовою цивілізацією, яка стільки часу приділяє красі – красі природи, одягу, міст, красі жінок, нарешті? Воістину, вона втратила красу духу, красу делікатності, красу моральності! Саме в ісламі є та духовність, якої бракує, в якій закладена людська гідність та душевний спокій. Пророк (хай благословить його Аллаг та вітає) в одному зі своїх хадісів, кажучи про серце людини, сказав: «Воістину, в тілі є шматок плоті, якщо він хороший, хорошим буде і все тіло, і це - серце». Зовнішня релігійність це ніщо інше як прояв внутрішнього благочестя, принаймні, так має бути в ідеалі. При цьому погана поведінка людини неодмінно впливає на її внутрішній світ. Тіло не може жити без духу, так само як і дух без тіла, між ними має існувати рівновага та гармонія. Іслам живить серце і дух, вдосконалює їх і робить благим тіло. Тому коли мусульмани відвернулися від ісламу, вони відхилилися від правильного шляху, і чим більше відверталися вони від ісламу, тим далі відходили від цього шляху. «Це так, бо Аллаг не змінює Своєї милості, даної якомусь народу, поки вони не змінять того, що в їхніх душах. Воістину Аллаг – Всечуючий і Всезнаючий!» (Коран 8:53) Аллаг обдарував мусульман, які в той час були по справжньому віддані своїй релігії, великою милістю – вони очолили науковий та культурний прогрес. Проте вони не оцінили дароване їм благо і не дякували Тому, Хто їм зробив таку ласку, і Він позбавив їх неї, після чого їх спіткало приниження, слабкість та злигодні. Як ми вже казали, мусульмани досягли висот в науці та культурі, стали сильними та могутніми виключно завдяки близькості до своєї релігії. Про це писали і не мусульманські письменники, серед яких був і Гюстав Любон (1841-1931). В своїй роботі «Цивілізація арабів» (1899) [1] він писав: «Воістину, причина занепаду Сходу в тому, що він полишив дух ісламу і став дотримуватися хибних віровчень». Дійсно, занепад почався через бездіяльність більшості мусульман та їхнього незнання істинної сутності ісламу. Це зачепило і тих, хто навчає мусульман. В результаті цього поширилися поняття, які руйнували рештки мусульманської культури. Мусульмани почали зневажливо ставитися до життя, не приділяючи належної уваги отриманню корисних знань, «тому що світ цей проклятий, і достатньо людині мати необхідне для життя харчування, щоб весь вільний час присвячувати очищенню душі». Люди почали вважати, що робота для Життя Вічного потребує цілковитої відмови від життя земного. Почали зневажливо ставитися до людини та її інстинктів під приводом аскетизму та чернецтва. Цим вони вбили в людині здатність виробляти, розвиватися та рухатися вперед. На жаль, під приводом «богобоязливості» почали обмежуватися в поклонінні лише обрядами та ритуалами (намаз, піст тощо), полишивши решту обов’язків. Так вони прибрали з поняття поклоніння пошук знання, розмірковування та благі справи. Інша важлива проблема – так званий «відплив умів», який тягне за собою зубожіння науки. Причина цього явища – відсутність спокою та стабільності в ісламських країнах, важкі життєві умови, низькі доходи, а також відсутність наукових можливостей та різних проектів, які б забезпечили науковців роботою, яка б відповідала їхнім здібностям та спеціалізації. Треба відзначити, що ці та багато інших причин є другорядними в порівняні з однією з головних причин – відходу мусульман від їхньої релігії та цивілізації, осяяної світлом Корану. Сьогодні ми спостерігаємо, як повільно, але неухильно повертаються люди до віри в Творця, і починають звертатися до нього по допомогу та захист. До того ж, у людей на Сході та Заході прокидається інтерес до ісламу та його вчення. Цей рух має все необхідне для свого подальшого розвитку і виводу людей з вирви пристрастей та бажань на рівень шляхетної людини, яка працює на Землі, але погляд свій спрямовує в небо. На останок хотілося б ще раз відмітити, що роль ісламу в житті людства зовсім не обмежена впливом на народи, що проживають в певних регіонах. Іслам прийшов для того, щоб позбавити всіх людей від ілюзій та забобонів, від рабства, пороку та розпусти, від бруду та аморальності.  Він явився, щоб врятувати все людство від утискання та несправедливості, від роз’єднання та занепаду, від класової нерівності та експлуатації. Він прийшов, щоб посіяти в світі сім’я цнотливості, чистоти та творення, свободи та оновлення, достовірного знання та віри, справедливості та шляхетності, наполегливої праці для покрашення та вдосконалення життя. Іслам наділив кожного певними правами. Доки мусульмани виконували заповіти Всевишнього і віддалялися від його заборон, Аллаг відкривав їм всі шляхи, давав владу та могутність, однак вони втратили це через духовний та моральний занепад, який спіткав їх, коли вони відійшли від своєї віри. Іслам – релігія не лише для арабів, і історія – кращий тому свідок. Він не призначений лише для Сходу – іслам послання всьому людству. Якщо від нього відмовляться етнічні мусульмани, то його приймуть інші люди – з тих, кого облагодіяв Аллаг. В Корані мовиться: «Та якщо ви відвернетеся, то Він замінить вас іншими людьми, які не будуть схожими на вас!» (Коран 47:38)

Ельдар Зіганшин

www.whyislam.ru 

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

[1] В цій роботі він зробив наголос на величезному впливі мусульманської цивілізації, яка, на його думку, сприяла окультурюванню варварських народів, що зруйнували Римську імперію, і відкрила для Європи світ наукового та філософського знання, світ літератури, з якими та не була знайома.