Роль ісламу у розвитку світової цивілізації (ч. 2)

civ_islam_ukr

Ісламський світ залишався джерелом світла, блага та прогресу в усьому світі доволі тривалий час, і при цьому не відчував жодної потреби в непристойності, розпусті, безладі та вседозволеності, щоб здобути матеріальну силу та досягти розвитку науки та думки. Представники ісламського світу були взірцем в усіх галузях до тих пір, поки не почала руйнуватися їхня моральність. Коли їх поневолили пристрасті, спіткало їх те, що спіткає всі народи в такому випадку. Як ми вже казали в попередній статті, науковий підйом, який сьогодні спостерігається на Заході, багато в чому зобов’язаний Сходу, знаннями, які донесла всьому світу ісламська цивілізація. Це засвідчило багато західних письменників, вчених та мислителів. Месьє Олері каже: «Якщо прибрати з історії арабів та мусульман, відродження Європи затрималося б на кілька століть. Праці Ібн Сіни обговорювалися в університетах Франції аж до кінця XVIII століття». Майерхофф каже: «Воістину, мусульмани внесли великий внесок в оптику, і ця наука показує нам масштаб ісламських винаходів. І якби не мусульмани, тригонометрія б не досягла того, чого вона досягла сьогодні». Британський вчений, сходознавець та історик, який працює в США і увійшов у 2004 році до престижного списку «Time 100» в числі провідних вчених, інтелектуалів, політиків, художників та представників шоу-бізнесу, Бернард Льюіс (Луїс) каже: «Воістину, Європа у подвійному боргу перед мусульманами та арабами, бо вони зберегли ідеї та знання, залишені грецькою цивілізацією та примножили їх». Бревольт каже: «Воістину, наша наука зобов’язана арабам не лише відкриттями та створенням унікальних теорій, але вона зобов’язана їм самим своїм існуванням, тому що в стародавньому світі не було науки. Так, давні греки створили філософські системи, узагальнили закони та вигадали теорії. Проте методи послідовного пошуку та кропіткого вивчення, збір корисної інформації, детальні наукові програми, постійні точні спостереження, експериментальні дослідження – все це було абсолютно чуже грецькому менталітету. Що ж щодо того, що ми називаємо «наукою», то вона з’явилася в Європі як наслідок нового духу дослідження та нових методів дослідження. А цей дух та ці методи донесли до європейських вчених араби». Німецький сходознавець Зігрід Хонка (помер 1999 р.) в своїй енциклопедичній книзі «Сонце арабів спрямовує свої промені на Захід» [Див. видавництво типографії «Нові межі», Бейрут, 1981 р., стор. 412] пише: «Воістину, Європа у боргу перед арабами та арабською цивілізацією, і борг Європи та інших континентів арабам дуже великий. Європі давно слід було визнати це, проте надмірна любов до всього свого  та різниця ідеологій осліпила нас і залишила на наших очах завісу». В іншій главі своєї книги вона каже: «Європейці визнали роль арабів в історії, сказавши: «Араби донесли скарби давніх народів до країн Заходу». Це фраза, за допомогою якої багато хто намагається хибно звеличити арабів за те, що вони принесли Європі, насправді обмежуючи роль арабів, роллю передатчиків, приховуючи багато істини за завісою забуття». Засновник соціальної психології Гюстав Лебон [1] (1841-1931) каже: «Ісламська матеріальна культура значно вплинула на весь світ, і це завдяки арабам та іншим народам, що прийняли іслам. Своєю літературною майстерністю вони виховали та вшляхетнили варварські народи, які знищили Римську Імперію, а силою свого розуму відкрили для Європи світ науки, літератури та філософії – а всього цього Європа не знала. Виходить, араби були нашими наставниками та вчителями і робили нас «цивілізованими» цілих шість століть». Голландський сходознавець Рейнхарт Дозі [2] (1820-1883) каже: «В усій Андалусії не було жодного неписьменного чоловіка, тоді як в Європі елементарні навички читання та письма були лише у представників вищих верств духовенства». Лін Паул пише в своїй книзі «Араби в Іспанії»: «Неписьменна Європа жила в нетрях неуцтва та відчуження від світу, тоді як Андалусія несла корону знання та знамено культури у світ». Важливо відзначити, що ісламська наукова цивілізація зобов’язана своїм розвитком в першу чергу релігії іслам, який є найважливішим фактором прогресу, тому що пов’язує земне життя з релігією, спонукає до отримання знань, освоєнню та благоустрою всієї Землі. Важко повірити, що колись послідовники ісламу були на чолі прогресу в усьому світі. Дивлячись на сучасне становище мусульманських країн, ми бачимо застій в науці, культурі та практично в усіх життєвих сферах. Як це трапилося? І чи винен в цьому іслам? Перш ніж відповісти на ці запитання, треба визначитися з тим, яким було становище мусульманської громади, коли вона знаходилася в лоні ісламу? Мусульмани були сильні, могутні та неприступні, у них була чудова цивілізація, рух вперед та єдність. Чому Божественна релігія, яка ще вчора була причиною єдності, сили та прогресу, сьогодні вважається причиною розбрату, слабкості та стагнації? На жаль ті, хто сьогодні називають себе мусульманами, далекі від ісламу і відкидають його настільки, наскільки їхні пращури були близькі до нього та прив’язані. Щойно мусульмани почали віддалятися від своєї релігії, в їхній розвиток прийшов час застою, а за ним і регрес.

Далі буде…

Ельдар Зіганшин

Для сайту www.whyislam.ru – Чому Іслам?

  [1] Гюстав Лебон (Ле Бон, Гюстав), (фр. Le Bon Gustave; 1841—1931) — відомий французький психолог, соціолог, антрополог та історик. [2] Дозі (Dozy) Рейнхарт голландський арабіст та ісламознавець. З 1850 професор Лейденського університету. Популярність Д. принесли його праці з історії мусульманської Іспанії, написані на базі широкого кола арабських джерел, словник класичної арабської мови, а також видання творів деяких середньовічних арабських авторів. Член-кореспондент Петербурзької АН (1878).