Прибічники Корану

Хвала Аллагу, Господу світів. Мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині, його сподвижникам та всім, хто пішов за ними їхнім праведним шляхом. Дорогі брати та сестри, прошу в Аллага благословення для вас, прощення від вашого Господа та піднесення в райських Садах. В збірці хадісів «Сунан» Ібн Маджи та в збірці «Муснад» імама Ахмада (хай обдарує їх Аллаг своєю милістю) наводиться хадіс, який передається від Анаса ібн Маліка (хай буде задоволений ним Аллаг), в якому повідомляється, що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

إِنَّ لِلَّهِ أَهْلِينَ مِنْ النَّاسِ ، قَالُوا : يَا رَسُولَ اللَّهِ ، مَنْ هُمْ ؟ قَالَ

هُمْ أَهْلُ الْقُرْآنِ ، أَهْلُ اللَّهِ وَخَاصَّتُهُ

«Воістину, у Аллага серед людей є близькі». Сподвижники спитали: «Посланцю Аллага, хто ж вони?» Він відповів: «Це прибічники Корану, вони і є близькі Аллага та його обрані люди» (Шейх аль-Альбані назвав цей хадіс достовірним (сахіх). Див. «Сахіх Ібн Маджа»). Хто ж ці люди? Хто такі прибічники Корану? Може, це ті, хто вірить в Коран, або ті, хто читає його в перекладі своєю мовою? Може, це ті, хто інколи читає його – хоча б один або два рази на тиждень? А, може, це ті, які вивчили Коран на пам’ять і читають його по пам’яті? Дорогі мої брати та сестри, давайте подивимось, що про це казали наші праведні вчені. Аль-Мунаві[1](хай обдарує його Аллаг своєю милістю) сказав: «Це люди, які вивчили Коран на пам’ять та діють згідно з ним. Вони близькі до Аллага, і Він ставиться до них по-особливому, так само, як людина ставиться до членів своєї родини. Аллаг назвав їх своїми близькими, щоб вказати на їхню велич, подібно тому, як священну Каабу Він назвав Своїм Домом. Це можна сказати про читача Корану, який позбувся несправедливості в своєму серці, а від його душі відійшли ниці бажання. Прибічником Корану є той, хто очистив себе від гріхів, як зовнішніх,  так і внутрішніх, хто прикрасив себе справами поклоніння. Така людина є прибічником Корану"[2]. Недостатньо одного лише читання для того, щоб стати одним з близьких Аллага. Людина стає такою лише тоді, коли почне чинити згідно з законами Всевишнього, коли буде зупинятися біля Його меж і коли прикрасить себе характером, яким задоволений Аллаг. Імам Мухаммад ібн Хусейн аль-Аджуррі[3] (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) в своїй відомій праці "Ахляк хамалят аль-Куран" ("Характер носіїв Корану") написав дивовижні слова, яким варто приділяти увагу: "Якщо Аллаг навчив людину Корану і дав їй перевагу над іншими - над тими, хто не знає Коран, - і якщо та людина бажає бути прибічником Корану, близькою та обраною людиною Аллага, то вона повинна зробити так, щоб Коран став весною її серця, весною, яка пробуджує життя в її душі. Їй також варто поводитись належним чином, так, як цьому вчить Коран. Вона повинна набути тих моральних якостей, які відрізняють носіїв Корану від тих людей, які не читають Коран. Першим обов'язком читача є страх перед Аллагом - це богобоязливість (таква), яка повинна діяти в його серці завжди, як на самоті, так і на людях. Він зобов'язаний бути уважним до свого часу, слідкувати за тим, щоб його родина та близькі не зіпсувалися і не зійшли з прямого шляху, він дає їм поради в релігії, рішуче прямуючи до великої мети на своєму шляху. Він завжди занепокоєний тим, щоб нічого не погіршилося в його душі та у вчинках, спрямований на виправлення своїх недоліків. Він береже свій язик та зважує свої слова. Якщо він говорить, то говорить згідно зі знанням і лише у тому випадку, якщо сказане буде правильним. А якщо мовчить, то мовчить згідно зі знанням, якщо вважає, що мовчання буде правильним. Він рідко каже про те, що його не стосується. Він боїться свого язика більше за ворогів. Він мало сміється над тим, над чим сміються люди, тому що сміх нерідко полишає по собі поганий слід. Обличчя його привітне, слова його приємні, він ні про кого не пліткує. Він ні на кого не дивиться зверхньо, нікого не сварить і не проявляє злорадство, коли хтось потрапляє в біду. Він ні на кого не зазіхає, нікому не заздрить. Він зробив Корані, сунну та фікх своїми проводирями, які вказують йому шлях до добрих та гарних справ. Він береже свої руки, ноги та інші частини тіла від забороненого. Якщо йому кажуть слово істини, він приймає його як від старших, так і від молодших. Він шукає пошани в Аллага і не чекає її від людей. Він зневажає пихатість та бундючність, і боїться прояву цих якостей у себе. Він не харчується за рахунок Корану і не використовує його для заробітку або вирішення своїх проблем. Він не поспішає з Кораном до синів королів і не сидить на зборах багатіїв, щоб вони вшанували його. Він задовольняється малим і йому достатньо цього. Він боїться прикрас цього світу, щоб вони не зіпсували його, і неухильно виконує приписи Корану та Сунни. Він їсть зі знанням, п'є зі знанням, одягається зі знанням, спить зі знанням і спілкується з родиною зі знанням, зустрічається зі своїми братами зі знанням і навідує їх зі знанням. Він примушує свою душу шанувати батьків, і, коли вони просять допомогти їм у добрій справі, він допомагає, якщо ж вони просять його допомогти їм в гріху, то не допомагає їм. Але навіть не слухаючись їхнього неправедного наказу, він залишається добрим до них і робить це з повагою, не порушуючи етикету. Щоб, уникаючи гріха, до якого вони спонукали, не проявити нешанобливість до них і тим самим не скоїти щось гірше. Він зміцнює родинні зв'язки, уникає їх розривати. Якщо з ним розривають, він їх скріплює. Якщо хтось не слухається Аллага щодо його прав, то він кориться Аллагу щодо цієї людини і дотримується її прав. Він не дозволяє собі несправедливість стосовно тих, хто несправедливий до нього. Носій Корану повинен бути м'яким і добрим у спілкуванні, терплячим, коли навчає людей добра. Його учні та співрозмовники раді спілкуванню з ним, а його присутність на зборах приносить людям користь. Він зробив Коран та Сунну світлом для себе, яке вказує йому шлях до всіх благ. Коли він вивчає Коран, то робить це свідомо, він намагається вникати та розмірковувати, тому що передусім його турбує розуміння законів, які Аллаг поклав йому за обов’язок. Він бажає дотримуватися велінь Аллага і уникати Його заборон, і його не хвилює, коли він дочитає суру до кінця. Його хвилюють такі питання: * Коли я зможу мати потребу лише в Аллагові і не буду потребувати нікого іншого? * Коли я буду одним з богобоязливих? * Коли я буду праведником, який робить добрі справи лише заради Аллага? *Коли я почну сподіватися лише на Аллага? * Коли я стану покірним? * Коли я стану терплячим? * Коли я буду розуміти слова Аллага? * Коли я зрозумію те, що читаю? * Коли я зможу здолати свою душу з усіма її бажаннями та пристрастями? * Коли я стану боротися і докладати зусиль заради Аллага по-справжньому? * Коли я злякаюсь погроз Корану та прислухаюсь до них? * Коли ж згадування Аллага стане для мене найголовнішим на світі? Хто буде таким або наблизиться до цього, то можна сказати, що він істинно читає Коран і дотримається його належним чином. І тоді Коран стане для нього свідком та заступником, він стане його другом та захисником. Хто буде таким, той принесе користь собі та своїй родині, він подарує благодать своїм батькам та своїм дітям в обох світах»[4]. Ставлення віруючого до Священного Корану – це найкращий спосіб перевірити ступінь свого Іману. Немає нічого, щоб слугувало таким явним мірилом любові до Всевишнього Аллага, ніж Його Слово – Священний Коран. Абдулла ібн Масуд (хай буде задоволений ним Аллаг) казав: «Хто бажає бути певним, що він любить Аллага, то нехай надасть свою душу на розгляд Корану, і хто любить Коран, той любить Алллага, тому що Коран – це слова Аллага»[5]. Це щира правда! Адже якщо віруючий полюбив Аллага, то він не може провести й дня без читання Його Книги, адже Коран – це слова Аллага, а Його слова – це невід’ємна якість Аллага, а якість Аллага невід’ємно пов’язана з Його великою сутністю, тобто з Ним самим. І тому людина, яка читає Коран, подібна до того, хто зустрів Аллага, наблизився до Нього і розмовляє з Ним особисто. Усман ібн Аффан (хай буде задоволений ним Аллаг) казав: «Я не хотів, щоб настав такий день або така ніч, коли б я не подивився в Книгу Аллага»[6]. Він мав на увазі читання, дивлячись у сувій Корану, а не на пам’ять або в намазі. Ібн Касір (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) казав: «Праведні попередники вважали поганим, якщо бував день, коли людина жодного разу не читала з сувою»[7]. Шейх Абдулла ібн Джібрін сказав: «Ті, хто читають Коран протягом всього року постійно, - вони і є прибічники Корану, вони і є близькі Аллага і Його обрані люди. Мусульманин зобов’язаний дбати про Коран, читати його належним чином[8], вважати дозволеним те, що дозволив Коран, і вважати забороненим те, що заборонив Коран, робити справи згідно з його ясними аятами, розмірковувати над його дивовижними знаменнями, отримувати уроки з його притч та історій і втілювати у життя все те, чому він нас вчить. Тому що Коран був посланий для того, щоб люди жили по ньому та реалізовували його на практиці, але навіть просто читання Корану є доброю справою, і за неї буде винагорода. Тому той, хто бажає бути прибічником Корану, володарем Нагадування, повинен читати і читати його належним чином, читати в мечеті, читати вдома, читати на роботі, ніколи не полишати його і не відволікатися від нього. Робити це треба не лише в Рамадан. Якщо ти читає Коран, то докладай зусиль, намагайся прочитувати його повністю за п’ять днів або три дні, як можеш. Краще за все, якщо людина зробить для себе певну кількість, яку вона зможе прочитати, і визначити для цього час, наприклад, завжди після ранкового намазу (фаджр), або завжди після нічного (іша), або після післяполуденного (аср) – так, як їй зручно. Коран повинен залишити в твоєму серці слід, який зберігатиметься постійно протягом всього року. Цей слід пробудить в тобі любов до Слова Аллага, ти почнеш відчувати красу та солодкість його аятів, і тоді ані прослуховування Корану, ані його читання ніколи не втомлять тебе. Такі якості та особливості віруючого, який хоче стати одним з прибічників Корану, який є близьким Аллага та Його обраною людиною»[9]. Якщо  ж мусульманин буде регулярно, щодня, читати певну кількість сторінок з Корану, а потім полишить це з поважної причини, наприклад, через хворобу, поїздку чи через щось інше, то це не зашкодить йому. В збірці «Сахіх» аль-Бухарі наводиться хадіс зі слів Абу Муси аль-Ашарі (хай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

إِذَا مَرِضَ الْعَبْدُ أَوْ سَافَرَ كُتِبَ لَهُ مِثْلُ مَا كَانَ يَعْمَلُ مُقِيمًا صَحِيحًا

«Якщо раб Аллага захворіє або вирушить в дорогу, то йому будуть записані благі справи подібні до тих, які він робив, проживаючи вдома та будучи здоровим»[10]. Хвала Аллагу, Господу світів. Мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

Переклав та склав: Абу Ясін Руслан Маліков

www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

  [1] Мухаммад ібн АбдурРауф ібн Тадж-уль-аріфін ібн Алі ібн Зейн-уль-абідін аль-Хаддаді аль-Манаві, відомий також як Зейнуддін (Краса Релігії) — (952-1031 за гіджрою). Видатний та прославлений вчений. Автор багатьох фундаментальних праць, пов’язаних з хадісознавством, тлумаченням, ісламським правом та історією. [2] «Файд аль-Кадір» (3/83). [3] Абу́ Бакр Мухаммад ібн аль-Хусейн аль-Аджуррі  (877- 970) — відомий ісламський богослов, хадісознавець та правознавець. [4] «Ахляк хамалят аль-Куран», стор. 27. [5] «Аз-Зухду ва ар-ракаїк» Ібн Мубарак (хадіс № 38). [6] «Аз-Зухд» Ахмад (стор. 128). [7] «Тафсір Ібн Касір» (1/68). [8] «Ті, яким дарували Ми Писання і які читають його так, як належить — ось вони і вірують у нього! А хто не вірує у нього, той матиме втрати» (Коран, сура 2 «аль-Бакара» («Корова»), аят 121). [9] «Фатава аш-шейх Ібн Джібрін» (59/ 31-32). [10] Аль-Бухарі (2996).