Сальман аль-Фарісі

Сальман аль-Фарісі, Абу Абдулла, хай буде задоволений ним Аллаг, відомий сподвижник посланця Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає. Він - це та людина, яка щиро шукала істину, приклавши до цього багато зусиль, поки не зустрілася з пророком, хай благословить його Аллаг та вітає. Саме він та багато інших сподвижників, які не були арабами, показали нам на практиці, що Іслам – це не релігія окремого народу, а релігія Всевишнього Аллага, за якою повинно жити все людство. Адже Аллаг сказав в Священному Корані:

«Скажи: «О люди! Я посланець Аллага до вас усіх!»

(Коран 7:158)

А в іншому аяті сказав:

«Ми відіслали тебе до всіх людей як доброго вісника й застережника, але ж більшість людей не знає!»

(Коран 34:28)

Як все було, з чого все почалося, що довелося пережити Сальману, хай буде задоволений ним Аллаг, на своєму нелегкому шляху пошуку істини? Про все це ми розповімо в цій невеликій статті, якщо на те буде воля Аллага.

Так повідомляється від Ібн Аббаса, який сказав:

«Розповів мені Сальман аль-Фарісі (свою історію), сказавши:

«Я був персом з Асбахана, родом з поселення, яке називалося Джай. Мій батько був старостою в цьому поселенні. І я для нього був найулюбленішим серед всіх творінь Аллага, він мене так сильно любив, що навіть не випускав з дому, я сидів під замком, як рабиня. Я був дуже відданий своїй релігії зороастризму (вогнепоклонству), я був хранителем вогню, і слідкував, щоб він не згасав в нашому будинку ні вдень, ні вночі».

Продовжуючи свою розповідь Сальман аль-Фарісі, хай буде задоволений ним Аллаг, сказав:

«І був у мого батька великий маєток. Якось, коли він був зайнятий будівництвом, батько попросив мене сходити і подивитися, як йдуть справи в його маєтку, давши мені деякі доручення. Так я вийшов та вирушив у маєток батька, і дорогою побачив християнську церкву. Проходячи повз церкву, мою увагу привернули голоси людей,  які там молилися. До цього я нічого не знав про релігії, тому що батько тривалий час тримав мене вдома під замком. Тому, почувши ці голоси, я вирішив зайти до церкви та подивитися, що вони там роблять. Коли ж я побачив їх, мені сподобалося, як вони звершують молитву, і мені захотілося дізнатися про це більше. І я сказав про себе: «Клянуся Аллагом, це краще, ніж наше поклоніння». Так я провів весь свій час з ними аж до заходу сонця, і геть забув про маєток батька. Я спитав цих людей: «Звідки бере початок ця релігія?» Вони відповіли: «З Шама». [1]

Невдовзі я повернувся додому, а батько, полишивши свої справи, вже збирався посилати людей шукати мене. Батько сказав мені: «Хіба я не наказав тобі зробити дещо?» Я відповів: «Батьку! Я зайшов до людей, які в цей час молилися в своїй церкві. Те, що я побачив в їхній релігії, мені дуже сподобалося, і я залишився у них, доки не зайшло сонце». Батько сказав: «Синку, немає в цій релігії блага! Твоя релігія та релігія твоїх пращурів набагато краща!» На що я відповів: «Ні! Клянуся Аллагом, ця релігія краща за нашу релігію». Мій батько злякався за мене.  Тому, побоюючись, що я стану віровідступником, він зачинив мене в будинку, надягнувши на ноги кайдани.

Однак при першій же нагоді я сказав християнам: «Якщо повз вас буде проходити караван в бік Шама, то обов’язково повідомте мені».

Невдовзі після цього у християн зупинився караван, який вирушав до Шама. Отримавши звістку про це, мені вдалося позбутися кайданів і потайки приєднатися до каравану.

Невдовзі я прибув до Шама. Я почав розпитувати там людей: «Хто у вас тут найкращий в цій релігії?» Мені відповіли: «Це єпископ, настоятель церкви». Я прийшов до нього і сказав: «Я хочу прийняти вашу релігію і бажаю бути з тобою, щоб прислуговувати тобі та навчатися у тебе». Він сказав: «Заходь!» Я увійшов до нього та влаштувався на службу. Однак, виявилося, що він був поганою людиною. Він спонукав своїх прихожан робити пожертви і присвоював ці гроші собі, не даючи нічого нужденним. Таким чином йому вдалося зібрати сім великих глеків з золотом. Побачивши те, що він робить, я сильно зненавидів його. Після його смерті, коли християни зібралися на похорон, я сказав їм: «Воістину, він був поганою людиною. Він наказував вам робити пожертви, обіцяючи за це винагороду. А коли ви приходили з грошима, він привласнював їх собі і нічого не давав нужденним».  Вони спитали: «Звідки тобі це відомо?» Я сказав: «Я можу показати вам його скарби». І показав їм місце, де він ховав гроші, і вони вийняли зі схованки сім глеків, наповнених золотом та сріблом. Побачивши це, люди вигукнули: «Клянемося Аллагом, ми не будемо його ховати!» Потім вони розіп’яли його тіло на хресті та закидали його труп камінням.

Невдовзі після нього вони обрали нову людину. Він звершував молитви, і не було більш аскетичного та сумлінного в поклонінні, ніж він. Я дуже полюбив його та прикипів до нього, і знаходився з ним деякий час. Коли ж він помирав, я сказав йому: «Воістину, я був з тобою і любив тебе понад усіх, а зараз з тобою трапилося те, що трапилося. То з ким ти порадиш мені бути після тебе?» Він відповів: «Синку, клянуся Аллагом, я не знаю нікого з людей, хто був би на тому ж, на чому й я, окрім однієї людини, яка проживає нині в Маусилі. Істина з ним!»

Коли він помер, я прийшов до людини з Маусиля. Прийшовши до нього, я розповів свою історію, і він сказав: «Залишайся у мене». Через деякий час я переконався, що це найкраща людина. Однак невдовзі мій господар помер. Перед смертю я спитав його: «Ти знаєш про мене те, що ти знаєш. До кого ти порадиш мені вирушити?» Він сказав: «Сину мій, клянуся Аллагом, я знаю лише одну людину, подібну до нас. Він живе в Насибіні, йди до нього».

Коли мій господар помер, я прийшов до людини з Насибіну. Коли я розповів йому свою історію і те, що заповів мені колишній господар, він сказав мені: «Залишайся в нас». Через деякий час я виявив, що новий господар така ж добра та порядна людина, як і його попередники. Клянуся Аллагом, що минуло зовсім небагато часу, як смерть забрала мого нового господаря. Перед смертю я звернувся до нього: «Ти знаєш про мене те, що ти знаєш. Кому ти можеш рекомендувати мене?» Він відповів мені: «О, синку, клянуся Аллагом, я не знаю нікого, хто тримається того, на чому ми, окрім однієї людини з ‘Умурійї, йди до неї!»

Я прийшов до цієї людини та розповів про себе. Він сказав мені: «Живи у мене». Клянуся Аллагом, пробувши у цієї людини, я переконався, що вона не гірша за своїх товаришів. У нього я заробив кілька корів та овець. Однак прийшов і його час постати перед Аллагом. Коли він був при смерті, я сказав йому: «Воістину, я був з людиною, яка, коли помирала, сказала мені вирушати до іншої, а та мене відправила до наступної, а цей останній порадив мені прийти до тебе. Кого ти порадиш мені і що накажеш робити?» Він відповів: «О, сину мій, клянуся Аллагом, я не знаю нікого на землі, хто істинно дотримувався б нашої релігії. Проте настав час появи пророка, який буде посланий з релігією Ібрагіма, який з’явиться на землі арабів! Він переселиться туди, де серед чорного каміння ростуть пальми. Цей пророк буде мати відмінні якості: Він буде їсти лише те, що дарують йому, і не їстиме нічого з милостині. На спині у нього буде печать пророцтва. Якщо ти можеш вирушити в цю країну, то зроби це!»

Після його смерті я прожив в ‘Умурійї до тих пір, поки туди не приїхала група арабських купців з племені Кальб. Я сказав їм: «Якщо ви візьмете мене з собою на землю арабів, то я віддам вам своїх корів та овець». Вони погодилися взяти мене із собою, і я віддав їм свою худобу. Коли ми дісталися долини, що лежить між Мединою та Шамом, торговці вчинили зі мною віроломно, продавши одній людині з іудеїв у рабство. Я почав прислуговувати йому і робив це до тих пір, поки до іудея не приїхав його небіж з Медини з племені Бану Курайза. Він купив мене у господаря і взяв з собою в Медину. Клянусь Аллагом, це було саме те місто, про яке розповідав мені монах. В цей час Аллаг послав Свого посланця, який пробув якийсь час у Мецці. Однак тоді мені нічого не було відомо про це, оскілки я був зайнятий рабською працею. Невдовзі пророк (мир йому та благословення Аллага) зробив хіджру [2] в Медину. Клянуся Аллагом, якось, знаходячись на верхівці пальми, яка належала моєму господарю, я зривав фініки, а мій господар сидів під пальмою внизу. В цей час до нього прийшов його небіж і сказав йому: «Аллаг почав війну проти племені Бану К’айла (Аус та Хазрадж). Клянуся Аллагом, люди зараз зібралися в Куба з людиною, яка прибула до них сьогодні з Мекки та оголосила себе пророком».

Щойно я почув ці слова, мене охопила лихоманка так, що я навіть злякався, що впаду на голову свого господаря. Швидко спустившись з пальми, я звернувся до небожа господаря: «Що ти сказав?! Що ти сказав?!» Через цей мій вчинок господар розгнівався, вдарив мене та сказав: «А тобі що до того?! Повертайся до роботи!» Я сказав: «Та ні, нічого, просто я хотів переконатися в тому, що він каже». Коли настав вечір, я взяв з собою те, що зміг зібрати і вирушив до будинку, де зупинився Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага). Увійшовши до нього, я сказав: «Мені сказали, що ти праведна людина, і що з тобою твої сподвижники, які потребують допомоги та їжі. Я приніс із собою трохи їжі в якості садака, оскільки вважаю вас більш гідними цього, ніж кого-небудь іншого». Потім я підсунув до нього фініки. Він сказав своїм сподвижникам: «Їжте». Але сам їсти не став. Я сказав собі: «Це перша ознака!» Після цього я повернувся і почав збирати фініки. Коли посланець (мир йому та благословення Аллага) вже оселився в Медині, я знову прийшов до нього та сказав: «Я бачив, що ти не їси садака (милостиню), і ці фініки я дарую тобі, висловлюючи свою повагу». Він поїв фініки і наказав поїсти своїм товаришам.  Я сказав собі: «Це вже дві ознаки». Після цього я прийшов до посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), коли він знаходився на кладовищі в Бак’и’, де ховав одного зі своїх сподвижників. Я побачив, як він сидів, загорнутий у два плаща. Привітавшись з ним, я спробував поглянути на його спину, щоб побачити печать, про яку розповідав мені мій колишній господар. Коли пророк (мир йому та благословення Аллага) побачив, що я намагаюся розгледіти щось у нього на спині, то одразу зрозумів, навіщо я це роблю. Він скинув з плечей свій одяг, і я побачив у нього на спині печать пророцтва. Тоді я схилився до нього, поцілував його та заплакав. І посланець Аллага спитав мене: «Що трапилось?» Я розповів йому свою історію так само, як я розповідаю її тобі, о Ібн ‘Аббас. І посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) був радий тому, що його сподвижники також почули цю історію!»

Однак Сальман, хай буде задоволений ним Аллаг, залишався рабом, тому через це йому довелося пропустити битви при Бадрі та Ухуді.

Потім він сказав: «Сказав мені Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає: «Викупи себе, о Сальмане!» І я домовився про свій викуп з рабства зі своїм господарем за триста фінікових пальм та за сорок окийя (міра ваги, яка вираховується сріблом). Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав своїм сподвижникам: «Допоможіть своєму братові». І сподвижники почали збирати для викупу свого брата з рабства: хтось допоміг тридцятьма саджанцями фінікових пальм, хтось двадцятьма, хтось п’ятнадцятьма, хтось десятьма - кожен допоміг в міру своїх можливостей, тож зібралося у мене триста саджанців пальм. Після того, як у мене зібралося триста пальм, Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав мені: «Піди та підготуй грядку для пальм. Закінчивши підготовку грядки для саджанців, прийди до мене, я сам посаджу саджанці». Я підготував грядку з допомогою своїх друзів і, закінчивши роботу, я повідомив про це Пророку, хай благословить його Аллаг та вітає. Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, вийшов зі мною. Ми почали подавати йому саджанці пальм, а він в свою чергу саджав їх в готові грядки. Клянуся тим, в чиїх руках душа Сальмана, жоден з посаджених саджанців не загинув. Таким чином я розрахувався пальмовими саджанцями.

Мені ще залишалося виплатити сорок окийя. Саме в той час Посланцю Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, принесли золото розміром з куряче яйце, яке здобули в якості трофею в одному з військових походів. Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав: «Як справи у аль-Фарісі, який викупає з себе з рабства?» Сальман сказав: «Мене покликали до Пророка, хай благословить його Аллаг та вітає, і він, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав мені: «О Сальмане, візьми це та викупи себе цим». Тоді я сказав: «А хіба цього вистачить, щоб розрахуватися, о, Посланцю Аллага?» Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, сказав мені: «Візьми це, воістину, Аллаг дасть тобі викупитися цим». Сказав Сальман: «Я взяв його та зважив, і клянуся Тим, в чиїх руках душа Сальмана, його вага виявилася рівною сорока окийя». Я розрахувався з ним і звільнився з рабства. Після цього я брав участь разом з Посланцем Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, в подіях аль-Хандак, і не пропустив жодної події з Посланцем Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає.

(Ахмад в «аль-Муснаді», (5/441))
Підготував Вахітов М.
Український переклад підготовлено редакцією сайту


[1] Територія сучасної Сирії та Йорданії
[2] Переселення