Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного. Хвала Аллагу, Господу світів! Мир та благословення пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам. В достовірному хадісі, який наводиться у збірці аль-Бухарі «ас-Сахіх», переданий від Абу Хурайри від пророка (мир йому та благословення Аллага), мовиться:

ما أنزل الله داءً إلا أنزل له شفاء

«Яку б хворобу не послав Аллаг, Він обов’язково посилає і зцілення від неї»[1].

В збірці «ас-Сахіх» Мусліма повідомляється від Джабіра ібн Абдулли, що посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

لكل داءٍ دواء, فإذا أصيب دواء الداء برأ بإذن الله

«У кожної хвороби є ліки, і якщо ліки підійшли до хвороби, то людина зцілиться з дозволу Аллага»[2].

В збірці «аль-Муснад» імама Ахмада наводиться хадіс від Усами ібн Шарііка, що пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

،إن الله لم ينزل داء إلا أنزل له شفاء .علمه من علمه، و جهله من جهله

«Яку б хворобу не послав Аллаг, Він обов’язково посилає і зцілення від неї, хтось знає про нього, а хтось не знає» [3].

В іншому ріваяті мовиться:

إن الله لم يضع داء إلا وضع له شفاء, أو دواء, إلا داء واحدا

«Аллаг не дає ніякої хвороби, не давши зцілення від неї або ліки, окрім однієї».

Сподвижники спитали: «Посланцю Аллага! Що це за хвороба?» Він відповів:

«Це старість» (الهرم).

Ат-Тірмізі сказав, що це достовірний хадіс [4].

Ці хадіси говорять як про хвороби серця та духу, так і про хвороби тіла, та методи лікування цих хвороб. Пророк (мир йому та благословення Аллага) назвав неуцтво хворобою, а запитування у вчених назвав ліками від цієї хвороби. Абу Дауд в своїй збірці «ас-Сунан» наводить хадіс від Джабіра ібн Абдулли, який сказав:

«Ми вийшли в похід і в одну нашу людину потрапив камінь, який розбив їй голову. Потім у нього сталася полюція, і він спитав своїх товаришів: «Чи знаєте ви полегшення для мене, чи можу я зробити обтирання піском (тайамум)?», вони сказали: «Ми не знаємо ніякого полегшення для тебе, адже ти в стані умитися водою». Потім людина скупалася і померла, а коли ми повернулися до пророка, (мир йому та благословення Аллага) йому доповіли про те, що сталося, на що він сказав:

قَتَلُوهُ قَتَلَهُمُ اللَّهُ أَلاَّ سَأَلُوا إِذْ لَمْ يَعْلَمُوا فَإِنَّمَا شِفَاءُ الْعِىِّ السُّؤَالُ إِنَّمَا كَانَ يَكْفِيهِ أَنْ يَتَيَمَّمَ وَيَعْصِبَ عَلَى جُرْحِهِ خِرْقَةً ثُمَّ يَمْسَحَ عَلَيْهَا وَيَغْسِلَ سَائِرَ جَسَدِهِ

«Вони вбили його, побий їх Аллаг! Невже вони не могли спитати, якщо самі не знали!? Воістину, ліки від неуцтва – це лише запитання. Йому було достатньо зробити обтирання піском (тайамум), накласти на рану пов’язку, протерти її та омити решту тіла».[5]

В цьому хадісі пророк (мир йому та благословення Аллага) повідомив нам, що неуцтво – це хвороба, і лікується вона запитанням. Також і сам Аллаг (Величний Він та Славетний) повідомив нам, що Коран є зціленням. Він сказав:

وَلَوْ جَعَلْنَاهُ قُرْآناً أَعْجَمِيّاً لَّقَالُوا لَوْلَا فُصِّلَتْ آيَاتُهُ أَأَعْجَمِيٌّ وَعَرَبِيٌّ قُلْ هُوَ لِلَّذِينَ آمَنُوا هُدًى وَشِفَاء

«Якби Ми зробили це [Писання] Коран чужою мовою, то вони б запитали: «Чому не пояснені його знамення?» Як це: воно – чужою мовою, а він – араб?» Скажи: «Це – прямий шлях і зцілення для тих, які увірували!»

(Коран 41:44)

وَنُنَزِّلُ مِنَ الْقُرْآنِ مَا هُوَ شِفَاء وَرَحْمَةٌ لِّلْمُؤْمِنِينَ

«Ми відкриваємо в Корані те, що є зціленням і милістю для віруючих»

(Коран 17:82)

Коран – це зцілення

Але це не означає, що лише якась частина Корану є зціленням, весь Коран – це зцілення та милість для віруючих, як про це мовилося в першому з наведених аятів. Ця Книга – зцілення сердець від хвороб неуцтва та сумнівів. З усіх ліків, що послав Всевишній Аллаг, немає більш універсального, більш корисного та ефективного засобу проти хвороб, ніж Коран.

В збірках «ас-Сахіх» Мусліма та «ас-Сахіх» імама аль-Бухарі повідомляється, що Абу Саїд аль-Худрі сказав:

«В одному з походів група сподвижників пророка (мир йому та благословення Аллага) вирушила в дорогу, і вони йшли доти, доки не підійшли до одного з кочовищ арабів. Сподвижники попросили виявити до них гостинність, але ті відмовилися прийняти їх. Згодом вождя цього племені вжалила змія, вони вжили усі необхідні заходи, але нічого не допомагало. Тоді вони сказали один одному: «Нумо, зверніться до тих прибулих людей, можливо, у когось з них є ліки». Тоді вони прийшли та сказали: «О люди! Наш вождь вжалений, ми зробили все можливе, але нічого не допомагає, можливо, у когось з вас є якісь ліки?» Один з них сказав: «Так, клянуся Аллагом, я лікую читанням, однак, клянуся Аллагом, ми попросили вас про гостинність, але ви не виявили її до нас, і я не буду читати, поки ви мені щось не дасте». Тоді вони домовились про отару овець, і сподвижник вирушив до нього, злегка попльовуючи на нього і читав

«Хвала Аллагу, Господу світів» [6].

Після цього вождь наче звільнився від пут, встав та пішов, а його хвороба зникла. Він повністю віддав їм те, про що вони домовилися. Один зі сподвижників сказав: «Розділіть це [як трофеі]», але той, хто читав, сказав: «Ні, ми не зробимо цього, поки не прийдемо до пророка (мир йому та благословення Аллага) і не розповімо, що трапилося, і подивимось, що він нам накаже». Коли вони прийшли і розповіли йому про те, що сталося, він сказав:

«Звідки ти знав, що читання цієї сури лікує?»

Потім він сказав:

«Ви роздобули це, розділіть це [як трофеї] і виділіть мені частину, що мені призначена»[7]

Ці ліки вплинули на дану хворобу і вилікували її, наче її і не було, при тому, що дані ліки – найлегші та найдоступніші з усіх, і якщо людина вміє лікуватися Фатіхою, то досягає дивовижних за своєю ефективністю результатів у лікуванні хвороб.

Трапилося так, що одного разу, знаходячись у Мецці, я [8] сильно захворів, і не було можливості скористатися послугами лікаря. Також у мене не було ліків, і я лікувався читанням аль-Фатіхи. Я побачив її дивовижний вплив, і кожному, хто скаржився на якесь нездужання, я радив читати цю суру, і багато хто з них незабаром одужали.

Існує один аспект, на який варто звернути увагу. Згадування Аллага (зікри), читання аятів та мольби (дуа), якими лікуються і які читають над хворими, вже самі по собі є цілющими, але вони вимагають того, щоб об’єкт лікування прийняв їх, а також того, щоб той, хто лікує, володів сильним прагненням та впливом. І якщо зцілення не відбувається своєчасно, то це або через слабкість впливу лікаря, або через неприйняття хворого, або через якийсь сильний фактор, що знаходиться в ньому і перешкоджає дії ліків. Це подібно до того, як стоїть справа і зі звичайними ліками та хворобами. Звичайні ліки також можуть не діяти через їхнє не сприйняття природою або через якийсь суттєвий фактор, що перешкоджає їхній дії. Якщо ж природа цілком засвоїла дані ліки, то організм отримає лікування тією мірою, наскільки засвоїлися ліки. Так само і з людським серцем: якщо воно повністю сприймає читання лікувальних та оберігаючи молитов, а людина, що їх читає, має душу, яка володіє впливом та цілеспрямованістю, то ці молитви обов’язково викоренять хворобу.

Також і мольба до Аллага (дуа) – це одне з найсильніших засобів для досягнення бажаного і для захисту від усього негативного. Але інколи дія мольби може затримуватися через проблеми з самою молитвою (наприклад, якщо Аллаг не любить цю молитву через гріховність), або через слабкість серця (коли воно не спрямоване до Аллага, не зосереджене на Ньому під час прохання), і тоді мольба (дуа) подібна до луку з розтягнутою тятивою, стріли якого вилітають на дуже коротку відстань.

Також можуть існувати й інші причини, які заважають отримати відповідь на молитву, такі як поїдання забороненого, гноблення, іржа на серцях, що виникає від гріхів, недбалість у релігії, слідування пристрастям, зайнятість марними справами та веселощами. В збірці аль-Хакіма «аль-Мустадрак» повідомляється зі слів Абу Хурайри, що пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

أدعوا الله و أنتم موقنون بالإجابة, و اعلموا أن الله لا يقبل  دعاء من قلب غافل لاه

«Моліть Аллага, будучи впевненими в тому, що отримаєте відповідь, і знайте, що Аллаг не приймає мольюбу, яка йде з відверненого та недбалого серця». [9]

Молитва – це корисні ліки, які здатні здолати будь-яку хворобу, проте серце, недбале щодо Аллага, здатне розвіяти силу цієї молитви. Також, поїдання того, що заборонено Аллагом, знищує силу молитви чи послаблює її, як говориться в хадісі, що наводиться у збірці «ас-Сахіх» Мусліма від Абу Хурайри, що посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Люди! Воістину, Аллаг – Благий, і Він не приймає нічого, окрім благого. І воістину, Аллаг наказав віруючим те саме, що наказав і посланцям, і сказав:

يَا أَيُّهَا الرُّسُلُ كُلُوا مِنَ الطَّيِّبَاتِ وَاعْمَلُوا صَالِحاً إِنِّي بِمَا تَعْمَلُونَ عَلِيمٌ

«О ви, посланці! Споживайте блага й робіть добро. Воістину, Я знаю, що ви робите!»

(Коран 23:51)

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُواْ كُلُواْ مِن طَيِّبَاتِ مَا رَزَقْنَاكُمْ

«О ви, які увірували! Їжте ті блага, якими наділили Ми вас…»

(Коран 2:172)

Потім він навів у приклад людину, яка тривалий час знаходилася в дорозі, волосся її розпатлане та вкрите пилом, вона простягає свої руки до неба зі словами: «О мій Господь! О мій Господь!», але їжа її заборонена, питво її заборонене, одежа її заборонена, і нагодована вона забороненим, як же буде прийнято від неї?!» [10]

Абдулла, син імама Ахмада ібн Ханбаля, згадав у додатку до книги свого батька «аз-Зухд» наступне повідомлення:

«Синів Ісраїля спіткало лихо, і вони вийшли [ за межі селища]. Аллаг (Величний Він та Славетний) зіслав одкровення їхньому пророку, щоб той оповістив їх: «Ось ви виходите в поле, а тіла ваші в нечистотах, піднімаєте до Мене руки свої, якими ви проливали кров, і ви набивали свої домівки забороненим! І все це тепер, коли Гнів Мій обрушився на вас? Ви не додаєте Мені нічого, окрім Гніву» [11].

Абу Зарр аль-Гіфарі казав:

«Якщо мольба (дуа) зроблена з благочестям, то її достатньо і в тій кількості, скільки буде достатньо солі в їжі» [12].

З книги «Аль-Джаваб аль-кяфі ліман Сааля ‘ан ад-дава аш-шафі» (Вичерпна відповідь для тих, хто питає про цілющі ліки) Автор: Імам Шамсуддін Абу Абдулла Мухаммад ібн Абу Бакр ібн Айюб, відомий як ібн Кайім аль-Джаузійя.

Переклав: Абу Ясін Редакція: сайт Whyislam.ru

Українська версія – редакція сайту www.lifeislam.org  

  • [1] Цей хадіс навів аль-Бухарі (5354).
  • [2] Цей хадіс навів Муслім (2204).
  • [3] Цей хадіс навів Ахмад в «аль-Муснаді» (4/278).
  • [4] Цей хадіс навели ат-Тірмізі (2038), Абу Дауд (3855), ібн Маджа (3436), аль-Бухарі в збірці «аль-Адаб аль-муфрад» (291).
  • [5] Цей хадіс навів Абу Дауд (336).
  • [6] Тобто суру «аль-Фатіха».
  • [7] Цей хадіс навели аль-Бухарі (5417) та Муслім (2201).
  • [8] Це слова автора даних рядків, тобто ібн аль-Кайіма (хай обдарує його Аллаг своєю милістю).
  • [9] Цей хадіс навів аль-Хакім в книзі «аль-Мустадрак»(1/493).
  • [10] Цей хадіс навів Муслім (1015).
  • [11] Див: «аз-Зухд» імама Ахмада ібн Ханбаля (1/176).
  • [12] Див: «аз-Зухд» імама Ахмада ібн Ханбаля (2/77) та «Сифату ас-сафва» (1/593)