Економіка кримського ханства

Кримське ханство - цікавий предмет історичного аналізу з усіх боків. Це був політичний суб'єкт Східної Європи і Чорноморського басейну, який мав досить значний вплив на політичні, соціально-економічні, культурні та "взагалі", цивілізаційні процеси того часу. І одна з областей вивчення Кримського ханства, цікава для дослідників, це економіка цієї держави. Економіка будь-якої держави є його кровоносною системою, основою, базисом і ресурсом, на якому вибудовується вся система взаємовідносин в суспільстві. Почнемо з того, що Крим та Північне Причорномор'я, яке теж було частиною ханства, мали чудове географічне розташування, сприятливий клімат для землеробства і скотарства, річки Дніпро, Дністер, Південний Буг, Азовське й Чорне моря, гори Кримського півострова, перетин торгових шляхів - через ці землі пролягав раніше і «шовковий шлях» і шлях «з варяг у греки». Кримці освоїли землеробство й садівництво, вирощували всілякі фрукти, овочі, зернові культури. І якщо вирощування винограду, баштанних культур та інших фруктів було характерно для передгірних і гірських районів півострова, то вирощування пшениці, проса, ячменю, жита та інших зернових культур концентрувалося в Північному Причорномор'ї та в Кримському степу. Врожай зерна перевищував потреби внутрішнього ринку, тому, частина його експортувалася, поставляючи зерно в Стамбул та інші міста Османської імперії. До речі, торкаючись питання співвідношення експортно-імпортних операцій, то слід зазначити, що торговельне сальдо Кримського ханства було позитивним, тобто продавали і ввозили в країну менше, ніж вивозили й продавали за кордон. Безумовно, це позитивно впливало на економіку країни та сприяло збагаченню ханства. Важливою галуззю економіки був видобуток солі з озеру Сиваш та інших місць її покладів. Кримська сіль відрізнялася відмінною якістю і легкістю її видобутку, що робило цю галузь дуже вигідною справою. В українській культурі закріпився образ чумаків, які відправлялися в Крим по сіль і на цьому робили статки. Цікавою книгою художньої літератури на цю тему є книга Володимира Малика «Чумацький шлях».

З головних галузей народного господарства, практикувалося як відгінне скотарство, так і давніша форма скотарства, якою займалися, в основному ногаї та степові кримці, так і пасовищне скотарство, яке стало основою вже осілих культур. Кримське ханство забезпечувало себе м'ясом, молоком, маслом, вовною, шкірою. Була виведена особлива курдючна порода овець, курдюки ( «хвости») яких досягали величезних розмірів. Також, широко в господарстві використовувався двогорбий кримський верблюд, який зараз звучить як екзотика для кримчан. Також татари та інші народи ханства займалися бджільництвом. Мед давали кримські сірі бджоли. Мед використовувався як ліки, в медицині, косметиці, і звичайно ж як ласощі. Він вивозився в ханський палац у Бахчисараї та султанський в Стамбулі. Географічне розташування ханства сприяло заняттю рибним промислом як на великих річках, таких як Дніпро, Дністер, Південний Буг, так і на Азовському і Чорному морях. Як говорить Хартахай, що татари не дуже любили рибу і, тому, велика частина йшла на експорт; особливо, цінувався на експорт «кавьяр» (ікра). Також розвинені були ремесла, але велика частина продукції ремісників осідала на внутрішньому ринку, за винятком деяких видів продукції, як наприклад інкрустована зброя. Центром ремісництва був Бахчисарай, на його вулицях розташовувалися майстерні ковалів та зброярів, мідників й лудильників. Вирощування винограду було поширено серед кримчан, і з нього виробляли вина, які згодом експортувалися за кордон. Швидше за все виробниками цих вин були немусульманскі народи Кримського ханства, такі як вірмени, греки, євреї, нащадки італійських поселенців, так як ісламський закон суворо забороняє як вживання, так і виробництво п'янких напоїв.

 

Частиною економіки ханства була також работоргівля, центром якої була Кафа, яка знаходилася під юрисдикцією Османської імперії. Найчастіше російські та радянські історики перебільшують цю галузь економіки ханства, видаючи бажане за дійсне, нібито кримчани тільки що й робили, що нападали на інші народи, грабували їх й вбивали. Це було зроблено спеціально російською історіографією, щоб виправдати захоплення земель Кримського ханства, в дусі «прийшла цивілізація та спасла народ від варварів». Буде справедливо відзначити, що работоргівля дійсно була присутня, як вона була присутня й в інших регіонах світу, нею займалися як мусульмани, так і християни (наприклад, поневолення індіанців і африканців європейськими колонізаторами), представники різних конфесій і народів. Важливим буде відзначити, що через 5-6 років, раби відпускалися на свободу, відповідно до кримськотатарських традицій. Іноді це відбувалося раніше в разі «особливих заслуг» раба. Також через прийняття Ісламу людина отримувала свободу. Цікава історія яка сталася в 1675 році, коли Іван Сірко, ватажок запорозьких козаків захопив ханство і захопив полонених українців, їх налічувалося близько 7000. Коли отаман Війська Запорозького запитав полонених, хто хоче залишитися в Криму, то близько 3000 чоловік сказали, що вони хочуть залишитися, за що Сірко вбив їх усіх. Кримське ханство проживало різні етапи своєї історії, але взагалі, ми можемо сказати, що економіка кримського ханства задовольняла потреби жителів країни. Кримці були забезпечені всім необхідним, що, як правило, вироблялося на їх же землі. Якщо ж чогось не вистачало, то було багате торгове життя, міжнародна торгівля, в цьому, звичайно ж, сприяла ханству Османська імперія, її васал, яка мала величезні ринки збуту та неабияку мануфактурну потугу, на ринки ханства потрапляли заморські прянощі, тканини, ювелірні вироби, зброя та інші товари з різних куточків Османської держави і всього світу.  

Автор статті: Демур Ігор